Святий гість (Р. Завадович) - сценарій до свята „Святого Миколаю

День Святого Миколая - один з найважливiших свят року, а також один з найулюбленiших у малюкiв. Щоб свято було дiйсно веселим, пропонуємо сценарій до свята „Святого Миколаю".

Дійові особи:

Святий Миколай, 1 Ангел, 2 Ангел, 3 Ангел,

Ангелики, Тарасик, Яринка, дівчинка, Вітер.

На задньому плані сцени вогні великого міста, збоку росте ялинка, вечір.

1 Ангел :

Ніч розкрила чорні крила,

Землю в темряву сповила.

2 Ангел:

Сніг засипав всі дороги,

І поля, і перелоги.

3 Ангел :

Ані сліду не видати,

Ні стежиночки до хати.

1 Ангел:

Як же Миколай святий

Знайде стежку до дітей?

Вітер (вбігає з метлою):

Не турбуйтесь, слуги Божі!

Вітер радо вам поможе.

Гляньте, ось метлу я маю,

Всі шляхи позамітаю,

Брами всі повідчиняю

Я святому Миколаю.

(Замітає шляхи, ангели присвічують).

2 Ангел:

О, спасибі, Вітер-брате!

Гарно вмієшь замітати.

Може б, ти ще допоміг,

Щоб світити місяць міг?

В темну ніч їзда тривожна,

Заблудити легко можна....

Вітер:

Добре! Я під небо злину,

Сіру плаху з нього скину.

Вийде місяць з-поза хмар,

Ясний витягне ліхтар,

І усі шляхи осяє

Пресвятому Миколаю!

Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою.

3 Ангел:

Гляньте, місяць в небі світить!

1 Ангел:

Вже чекають чемні діти

На святого Миколая.

2 Ангел:

Ми йому на зустріч йдем.

3 Ангел:

В кожну хату заведем.

Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігріваючі рухи.

Чортик:

Ой, холодна тут зима –

В пеклі ж холоду нема,

Вибиравсь я, наче вліті!

В пеклі – жар, зима – на світі.

Я без шапки, без кожуха,

Відмерзають хвіст і вуха.

От біда! Чи довго ждати,

Поки всунусь десь до хати,

Де живуть погані діти,

Треба ж кості розігріти!

Під звуки музики пританцьовує та співає:

Ух, ух, ух, ух, ух....

Замерзає в мене дух!

Не поможе тут і плач –

Грійся, чортику, та й скач!

(перестає танцювати)

Трохи розігрівсь.... Та цить!

Чути здаля сніг скрипить!

Хтось надходить. На хвилинку

Заховаюсь за ялинку.

(Чортик ховається.

Виходять з санчатами Яринка та Тарасик)

Яринка:

Чом, Тарасе, не видати

Ні одного агеляти,

Ні дзвіночків не чувати!

Може, Миколай Святий

Не прибуде до дітей?

Тарасик:

Неможливо це, сестричко!

Ще хвилинку невеличку

Терпеливо ми заждім.

Миколай Святий в наш дім

Вірю, скоро завітає,

Він про нас всю правду знає.

Ми ж усі учились пильно,

Не вели себе свавільно,

І чужого научались,

Та й свого не відцурались.

1 Ангел:

(непомітно вийшов з-за лаштунків, слухає розмову дітей, а потів мовить сам до себе)

Добрі, гарні діти!

Як же ними не радіти?

Чортик:

(вихиляється з-за ялинки)

Не мої це друзі-діти!

Ні, не маю чим радіти!

Яринка:

Ми до Господа молились,

Щоб багато дав нам сили,

Щоб багато дав охоти

Перешкоди всі збороти

І колись такими стати,

Як хотіли б тато й мати,

Як хотіла б вся родина

Й наша рідна Україна!

1 Ангел:

Добрі діти, гарні діти,

України пишні квіти!

Чортик:

Не мої це друзі, бачу –

З горя мало не заплачу.

Тарасик:

(прислухається)

Сестро, чуєшь?

Яринка:

Це дзвіночки!

Тарасик:

Ангеляток голосочки!

Яринка:

Чуєшь, брате?

„Ту-ру-ру!”

Здаля чути дивну гру....

Тарасик:

Ангелята, видно, грають,

Як Святого проводжають.

Дзвонять дзвіночки, грають труби, співаючи, виходять на сцену ангели.

Пісня ангелів (вальс)

Сяють зорі, пізній час –

Спіть, малятка, лю-лі-лі!

В гості ми ідем до вас,

Чемні діточки малі,

Чи у місті, чи в селі.

Спить у білій льолі гай,

В”ється полем шлях пустий –

Саночками Миколай,

Друг дитячий, пресвятий,

Їде, їде до дітей...

Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків.

2 Ангел:

Просим, глянь, Дідусю Божий:

Перед містом на дорозі

Ми зустріли цих дітей.

Святий Миколай:

Мир вам, діти! ( благословляє)

Яринка:

О, святий наш Миколаю!

Не прогнівайся, благаю,

Що Тобі на зустріч ми

Серед ночі і зими

Аж за місто вийшли з хати!

Ми хотіли привітати,

Поклонитися Тобі...

Тарасик:

Правду мовим, далебі!

Святий Миколай:

Добрі діти – вас я знаю!

Правду з ваших серць читаю,

З ваших синіх оченят –

Дуже, дуже з того рад!

Тільки ви вночі взимі

Не пускайтеся самі

Віддалік від ваших хат!

Тарасик:

Ми гадали, слуги Божі,

Що поможем вам в дорозі,

Шлях у місто вам покажем,

Хто і де живе, розкажем.

Святий Миколай:

Нам якраз туди пора,

Де чекає дітвора,

Щоб її дійснилась казка.

Тарасик:

О, то просимо! Будь ласка!

Тут місток, там першій дім,

Парк і зал...

Святий Миколай:

Хутчіш ходім!

Знову відізвалися дзвіночки. З-за ялинки висовується чортик і, смикнув Тарасика за рукав, відводить вбік.

Чортик:

Даремно я сюди пригнався,

Замерз, ще й нежиті набрався. (чихає)

Брів снігами без кожуха,

Відморозив ніс і вуха.

Друзів тут моїх нема –

Все пропало.... все дарма!...

Чути завивання вітру, виходить вітер..

Вітер:

Хто ти будеш?

Чортик:

Друг я твій!

Перемерз я – розігрій!

Вітер:

О, чортів я розумію!

Зараз я й тебе зогрію...

(вітер з метлою женеться за Чортиком, той втікає)

Сцена знов освітлюється, дзвонять дзвіночки, на сцену виходять святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.

Яринка:

Ось ми в залі!

Погляньте – Олі, Галі

Ромки, Славки та Петрусі –

Українські діти всі!

Святий Миклай:

О, спасибі, друзі браві,

Що дорогу показали!

За цю помічь, милі діти,

Буде вас Ісус любити,

А Ісусикова Мати

Все вам буде помагати.

Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до края сцени і благославляє громаду дітей:

Мир вам, любі! Ласка Божа

Ваші душі хай осяє!

А громада ваша гожа,

Мов чудова квітка-рожа,

Хай росте і розцвітає

Без пригоди злої, лиха,

Мамі, татові на втіху,

А народові на славу!

Ангели:

Любі хлопчики й дівчата,

Вас вітають ангелята!

Святий Миколай (до ангелів):

А скажіть, небісні дітки, -

Ви ж для них найліпші свідки –

Чи ті діти, що у залі,

Ті спереду і там далі,

Більші, меньші і маленькі,

Цілий рік були чимненькі?

Ангели (гуртом):

Так, вони були чемненькі,

Тата слухали і неньки.

Святий Миколай:

А скажіть, небесні дітки, -

Ви для них найкращі свідки –

Чи молитву рідну знають?

Бога нею прославляють?

Чи шанують рідну мову,

Українське рідне слово?

Ангели:

Так, і моляться, й читають,

Рідні пісеньки співають

Галі, Стефи, Марки, Олі,

Бо вчаться у рідній школі.

Святий Миколай ( до дівчинки у залі):

А ходи сюди, дитинко,

На коротку на хвилинку,

Розкажи нам, що ви, діти,

Тут навчилися робити?

Дівчинка ( виходить):

Я скажу усе, що знаю,

Пресвятому Миколаю:

Хоч малі ми дитинчата,

Поважаєм маму й тата.

Ми шануєм рідне слово,

Прадідівську рідну мову,

Рідні кніжечки читаєм,

Рідні пісеньки співаєм,

І молитвою, що мати

Нас навчила в рідній хаті,

Ми звертаємось до Бога

Про опіку й допомогу.

Святий Миколай :

Чи молилась ти, дитино,

За добробут в Україні,

За бабусеньку – сирітку,

За дідуня і за тітку,

За ровесників дітей

І за рідних всіх людей?

Дівчинка:

Ми всі молимось щоднини

За весь нарід України.

2 Ангел:

Добрі діти, так і треба –

Все те бачили ми з неба.

Святий Миколай:

Бачу я, ви добрі діти –

Буде з того Бог радіти!

Хай же вам, мов сонце світить,

Захищає, мов покров,

Божа ласка та любов!

Не за плату-нагороду,

А тому, що чесні зроду,

Що шляхетні, не пусті,

Правді служите святій.

(до ангелів)

Божі слуги, ангелята!

Розвантажуйте санчата,

Розпаковуйте гостинці

Мирославові, Галинці.

Роздавайте всім, як треба,

Подаруночки із неба.

Дівчинка:

Дякуємо Тобі, Владико,

За утіху цю велику!

Яринка:

Дякуємо Тобі, Святий,

Від усіх оцих дітей!

Тарасик:

Обіцяємо добрими бути,

Слів Твоїх не призабути,

Завжди вчитися охоче,

Бо того Ісусик хоче,

І такими вирастати,

Як бажають тато, мати

І увесь наш рідний край!

Ангели (хором):

Всім вам Боже помагай!

Починається роздача подарунків.

Сценарій з книги: „Гість із неба Святий Миколай”. Аверс: Львів, 2000