Місток сили і єдності. Як пояснити малюкам резонансні суспільно-політичні події і попередити конфлікти на цьому тлі

— Діти не можуть залишатися осторонь подій, які відбуваються в країні. Саме тому розвиток громадянської компетентності — серед ключових засад Нової української школи.

Чи потрібно говорити зі школярами про політику та резонансні події в суспільстві та як правильно пояснити учню молодших класів нюанси суспільно-політичного життя, з’ясовувала команда проєкту “Навчаємось разом: дружня школа”

Побудувати розмову допоможуть три правила.

Правило перше: якщо дитина питає, говоріть.

Бажання захистити дітей від поганих новин навпаки примножує їхню тривогу. "Якщо від мене щось ховають, значить, там точно щось страшне", — думає дитина і занурюється в напругу, замкненість чи апатичність, що, своєю чергою, може призвести до порушень сну і спалахів агресії.

Якщо малюк не розпитує вас, отже, починати розмову ще не час. Але будьте уважні: часто ми не помічаємо, що дитина ще не спитала, але вже реагує: чує розмови на підвищених тонах, новини по телевізору, тривога, розпач, обурення на обличчях дорослих. В цей момент варто визнати: так, відбуваються недобрі речі, ми дійсно хвилюємось, але ми владнаємо це і захистимо тебе.

Як саме пояснювати дитині складні теми?

Допоможе правило необхідного і достатнього.

Повідомте необхідне, щоб передати суть, але той мінімум, який дитина здатна усвідомити.

26 квітня в Україні відзначається День пам’яті Чорнобильської трагедії. Малюкам можна розповісти, що стався великий вибух і сильна пожежа. А отруєння хімічними речовинами було настільки сильне, що дерева почали жовтіти, а людям, які жили навколо, довелося поїхати жити далеко, аби не дихати отруєним повітрям і не їсти отруєні овочі. В цілому, цього достатньо. Можна додати, що пожежники дуже старалися загасити пожежу. А місце вибуху накрили дуже товстим бетонним куполом і розповсюдження отрути вдалося зупинити,

— радить Діана Житня-Кебас, психологиня і консультантка видавництва "Портал", що видає книжки на складні історичні, політичні, суспільні теми.

Подробиць про смерть, каліцтва, непоправні наслідки тощо уникайте. Бажано не вживати ці слова в розмові між собою, якщо малюк поряд. Такі деталі травмують, включають емоції, уяву, діти підсвідомо відчуватимуть те, що відчували учасники подій, а юна психіка закарбує сліди цих переживань у вигляді тривоги і страху перед майбутнім. Звісно, дитина може прямо спитати, чи хтось помер. Скажіть правду: так, на превеликий жаль, але зараз усе добре.

Третє правило оптимістичного фіналу надзвичайно важливе.

Воно допоможе вам підсумувати діалог і надасть малюку впевненості, сили, надії. Так, у Голодомор не було їжі але зараз усе добре. Так, на війні, гинуть люди, але зараз ми зміцнилися і здатні себе захистити. Так, це було (це є), але ми справилися (ми справляємося).

Таким чином ви прокладаєте умовний місток: разом із дитиною ви перейшли в минуле, подивилися, як тоді було і обов'язково повернулися у безпечне тут і зараз. Так ми фокусуємось на житті, силі, на сталості, на тому, що нас підтримує і підживлює,

— радить Діана Житня-Кебас.

Якщо ви самі ще "не перетравили" ситуацію і відчуваєте, що травмовані, найкращий спосіб пояснити ситуацію — розповісти про свої відчуття. Наголошуючи на тому, що це ваша особиста думка. Уникайте оцінок "ми хороші, вони погані": ці установки дитина сприйме як належне. Навішані ярлики — підґрунтя для булінгу і конфліктів.

Головне — не дати дітям чубитися і переходити на особистості, — ділиться Ігор Цеунов, викладач історії і науковий редактор видавництва "Портал". — Я вдаюся до "Я-мовлення": кажу, що правди особисто я не знаю. Я знаю те й те, думаю так і так, але це лише мої особисті висновки. Адже з чого починається ворог? З дегуманізації. Коли ми однозначно кажемо, що хтось поганий, ми позбавляємо його людських рис. Моя задача як вчителя показати, що ворог, хоча і небезпечний, але теж людина. Я роблю так: прошу дітей написати на листочках по три свої приналежності: хто такі ми? Потім ми виписуємо на дошці ці ідентичності і проговорюємо їх. Діти доходять висновку: ми різні, але ми люди.

І наостанок: пам’ятайте про хороше. Час від часу розповідайте і про "світлу сторону" непростих часів, адже завжди є хороші новини, які надихнуть, зміцнять і порадують школярів.

Авторка: Марина Ніколайчук, журналістка проєкту "Навчаємось разом: дружня школа"

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерство закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і необов'язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.