Невже ми тимчасова сім’я?

Шість років тому я й чути не хотів про виховання чужої дитини. Як і більшість українців, жив стереотипами про генетичні страшилки, відчував невпевненість у власних силах, тривожила житлова проблема. Тому щоразу, коли Світлана, моя дружина, пропонувала взяти дитину на виховання, запитував: «Навіщо? Якщо тобі мало дітей, давай народимо». Та одного дня все змінилося...

Із 2002 року ми – прийомна сім'я і нині маємо Яночку, Ярославчика, Машуньку, двох Русланчиків, Даринку, Миланку та Сергія. Наші діти навчили нас, що, не маючи змоги кардинально змінити життя в країні в цілому, ми можемо змінити життя реальної людини і тим самим впливати на загальну ситуацію. Щоб донести цю ідею іншим і підтримати одне одного, ще 2001 року кілька прийомних сімей Києва об'єдналися і створили Київський благодійний фонд «Ліга прийомних сімей». А в 2002 році я очолив цю організацію.

Прийомна дитина для нас – це взята в родину небіологічна дитина, незалежно від того, усиновили ми її, взяли під опіку у прийомну сім'ю чи в дитячий будинок сімейного типу. Тому консультацію, допомогу та підтримку можуть отримати всі прийомні батьки, які її потребують. Ми не збираємо членських внесків і працюємо на добровільних засадах. Головне для нас – донести до кожного кандидата в прийомні батьки, що найголовніше – мати усталену сімейну культуру та сімейні цінності, мотивацію допомогти конкретній дитині, а не вирішити власні проблеми самотності.

З болем згадую ситуації, коли вихованці інтернатів, позбавлені моделі сімейних стосунків, залишають власних дітей. Відомі факти, коли діти четвертого покоління вихованців інтернатів перебувають у дитячих будинках. Ми започатковуємо іншу традицію: із покоління в покоління приймати дитину в сім'ю. Хотілося б, щоб наші діти, коли подорослішають, створили власні прийомні сім'ї. Маю надію дожити до того щасливого часу, коли потреби в цьому вже не буде, бо кожна дитина матиме батьків – біологічних чи прийомних.

Володимир Кононенко, президент КБФ

«Ліга прийомних сімей»

Довідка

Прийомна сім'я – сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, можна влаштовувати для виховання та спільного проживання у прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я, а їхня загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб.

Прийомні батьки – подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні діти – діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані у прийомні сім'ї. Прийомних дітей виховують у прийомних сім'ях до досягнення ними 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

За Положенням про прийомну сім'ю (зі змінами), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України

від 26 квітня 2002 р. , №565

Журнал «Дитяча кімната», №1 2009