Iсторiя однієї мами: як допомогти цілеспрямованій дитині

Мати чотирьох доньок та колумнiст UAUA.info Катя Лозинська розповiла, до чого слiд готуватися батькам, чиї дiти знайшли свою пристрасть i змалечку знають, чим хочуть займатися у майбутньому.

Що означає «виховати дитину»? Є така улюблена фраза багатьох родин — дати дорогу в майбутнє. Але різні родини вкладають в неї різну суть.

Вивчити, вигодувати, «вступити» в вуз, влаштувати на работу — це ж найпоширеніше, правда? Так фундаментально і стабільно — і батьківська совість чиста… Але ж інколи ми й самі не впевнені, чи настільки важливі для нас фінансова стабільність та кар’єрна успішність, якщо все це виявляється чимось «не нашим». Бо одним з великих викликів сучасних людей є сковородинська «сродна праця». Скільки мільйонів щодня роблять те, що вони не люблять?!

З чотирьох моїх дітей двоє ще маленькі, старша нічого не знає, не хоче і все це в її далекому майбутньому, і лише одна, середня донька, з наймолодшого віку виявила нестримний потяг до кінного спорту. Тепер вона уявляє себе в ролі шикарної професійної наїзниці та тренера.

Ми, як батьки, не проти такої перспективи, хоча, як і в будь-якому спортивному захопленні, в ньому приховано немало підводного каміння. По-перше, фінансове забезпечення: поки воно є — ти в сідлі, як тільки закінчується — самостійно розвиватися в кiнному спортi не вийде аж ніяк. По-друге, навантаження на здоров’я, конкретніше — на спину, яке в принципі присутнє, мабуть, в кожному спорті, окрім шахів (втім, не впевнена, що шахи такі вже безпечні), але в нашому конкретному випадку декілька лікарів наполегливо рекомендували припинити заняття через проблеми зі спиною. Правда, вибір серйозний?

Читай также: Идеальный вид спорта для мальчика: как выбрать

Для того, щоб тренуватися на конях, донці потрібно ходити на плавання та робити вдома спеціальні справи. Морока ще та, так же ж? Адже будь-який спорт — це травматичність для здоров’я, кожен день чи тиждень, чи один раз на все життя (якщо ви так вмієте), нам потрібно вирішити одне важливе питання — чи варто захоплення потенційних травм?

Поки я писала цей нарис, мою доньку запросили на урок з голландським тренером (що в цій сфері вважається дуже престижним), і під час виконання реально важких вправ вона впала з коня і зламала ключицю. Що подумала я, як сама любляча мати, буквально за годину після прибуття додому з Охмадита?! «Шкода — потренувалася малувато, і тепер обмеження спортивної діяльності на місяць». От вам підхід та мета одночасно.

Читай также: Обучение детей игре на гитаре: когда лучше начинать?

Ми як батьки монотонно наближаємося до поставлених дочкою цілей, і поки наша родина має можливість сплачувати її тренування і корегувати її здоров’я, ми будемо працювати. Я розумію, наскільки це важливо для неї, як для особистості, як для людини. Діти — вони такі: хочуть і роблять, але їм як сліпим кошенятам потрібна допомога. І якщо мама здалася і переклала турботу на тренера (педагога, репетитора тощо) — «кіна не буде». Задача батьків — стати максимально освіченими аматорами-фахівцями в улюбленій сфері їх дитини. Тільки тоді дитяче бажання, підкріплене вашою підтримкою, матиме можливість вийти на високий рівень.

Я сама підписалась на кіно-спортивні ресурси, спілкуюсь з тренерами, суддями та власницею конюшні, передивляюсь відео зі світових турнірів та збираю інформацію про міжнародні школи. Цей спорт досить недешевий і саме головне — був довго занедбаний на території нашої країни. Тому його відродження та становлення коштує немало, от і виходить: поки ти сам не зануришся і не дізнаєшся максимально багато зсередини, не зможеш допомогти своїй дитині стати найкращою.

Скажімо, вибір конюшень, якісних та максимально близьких для мешканців Києва, не такий вже великий. На сьогодні навколо Києва їх розбудовано з десяток приватних. Як на мене — це «ого!», але якісного рівня можна знайти в двох-трьох. Що я розумію під рівнем? Це, перш за все, коні, які мають бути треновані конкретно «під» дітей (що ніколи раніше не робилося в Україні, тому в основному таких тварин привозять з-за кордону). Тренери, які повинні розумітися на специфіці роботи саме з дітьми і методиках навчання саме маленьких вершників. Такий досвід, нажаль, вони повинні отримувати теж за кордоном. Тому сьогоднішні діти, маленькі діти, які прийшли в кiнний спорт в Україні, по факту є експериментальними учнями-наїзниками.

Читай также: #мама_из _инстаграма: Катя Тарабукина из Берлина

Отже, коли ваша дитина проявляє зацікавленість будь-якою сферою життя, навіть якщо для вас вона незрозуміла чи не зовсім приємна, намагайтеся максимально її підтримати, бо від цього може залежати подальша доля вашої «кровінушки»:

1. Зберіть якомога більше інформації про сферу — в інтернеті, по знайомим, можливо, варто познайомитись з тренерами, викладачами, майстрами та розрахувати майбутні необхідні витрати на дитяче захоплення.

2. Поясніть дитині, ЩО це за діяльність, ЩО їй доведеться конкретно робити та скільки часу та сил витрачати (наприклад, в малюванні ми не завжди малюємо те, що хочемо, потрібно відпрацювати купу нудного матеріалу типу натюрмортів, аби «набити» руку).

3. Починаючи водити дитину на заняття, майте про запас альтернативу конкретно цьому викладачеві чи закладу. На власному досвіді стикнулась з тим, що дітям, так само як і нам, дорослим, буває не до схочу займатись чимось виключно через індивідуальне неприйняття педагога. Ну, от не підходить енергетично та емоційно — і зась. Та хіба варто через це нехтувати талантом та бажанням дитини?!

4. Треба бути готовим до того, що, попри великий потяг та неймовірний талант, діти дуже часто при перших труднощах голосять, що з них досить, і благають забрати їх звідти, де ще деякий час до того їм так хотілося займатись. Думаю, це нормально. Ми не повинні піддаватися на їхню втому чи капризи. Вміння долати труднощі та йти проти них — воно теж в більшості своїй залежить від нас, батьків, від того, чи вчимо ми цьому своїх дітей.

5. І головне: буде важко. Бо які б талановиті та хороші наші діти не були, ми, батьки, ведемо їх за собою та відкриваємо дорогу в життя. І багато в чому майбутній шлях наших дітей залежить від нашого бажання їм допомогти! Виховуймо та підтримуймо — бо наші діти того варті!

Якщо ви хочете подiлитися своєю iсторiєю, пишiть нам на [email protected]

Читай также: Учим ребенка преодолевать трудности: 5 советов родителям

Читай также: 10 вещей, о которых нужно рассказать дочке до 10 лет

Читай также: 10 нарядных платьев на Новый год для девочек