Хіміопрофілактика туберкульозу в дітей та підлітків у сучасних умовах (методичні рекомендації, укр.)

Автор
Хіміопрофілактика туберкульозу в дітей та підлітків у сучасних умовах (методичні рекомендації, укр.)

Під хіміопрофілактикою (ХП) розуміють застосування протитуберкульозних препаратів з метою запобігання інфікування мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та захворювання на туберкульоз здорових осіб, які перебувають у несприятливих епідеміологічних умовах. Застосування цього методу стало можливим після того, як в 1952 р. були відкриті високоефективні препарати групи ГІНК (гідразиду ізонікотинової кислоти) – ізоніазид, фтивазид та ін. Основоположником цього методу є італійський вчений А.Zorini (1995), який керував експериментальними та клінічними методами для вирішення теоретичних і практичних основ ХП. Перше практичне застосування ХП було рекомендовано ВООЗ в 1957 р., коли цей метод ефективно був застосований у районах із великим із великим поширенням туберкульозу. В 1959 р. на підставі нагромадженого досвіду з ХП комітет експертів ВООЗ з туберкульозу запропонував розрізняти первинну та вторинну хіміопрофілактику. Первинна ХП проводиться дітям і підліткам, не інфікованим МБТ, які перебувають у контакті з хворими на активні форми туберкульозу легень. Її мета – запобігти інфікуванню МБТ, Вторинна ХП проводиться інфікованим МБТ особам для запобігання розвитку захворювання на туберкульоз. ХП, як ефективний метод специфічної профілактики туберкульозу, застосовується в нашій країні з 1962 р. в групах підвищеного ризику захворювання на туберкульоз. Внаслідок застосування ХП захворюваність туберкульозом серед контактів, порівняно з особами, яким ХП не проводилась, зменшується у 67 разів. Останніми роками поряд зі зростанням захворюваності туберкульозом, збільшується також відсоток дітей, інфікованих МБТ, більшість із яких мають супутні вогнища хронічної неспецифічної інфекції, часто у поєднанні з вродженою або набутою імунною недостатністю. Ці стани, як відомо, знижують ефективність ХП, підвищують ризик захворювання дітей на туберкульоз, а також сприяють торпідному або ускладненому перебігу захворювання. Все вищеозначене робить актуальним пошук нових, більш ефективних методів профілактики туберкульозу в дітей із підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз. В Україні ХП туберкульозу регламентована наказом МОЗ України № 26 від 14.02.96 р. Проведення ХП згідно інструкцій цього наказу в переважної більшості дітей знижує ризик захворювання на туберкульоз. Але в ряді випадків, не передбачених даним наказом, існуючий нині способ ХП не справляє потрібного ефекту або його застосування утруднене. Тому, враховуючи погіршення здоров’я дітей упродовж останніх років, для здійснення первинної та вторинної ХП пропонується застосування анимікобактеріальних препаратів і їх комбінацій у мінімальних, фармакопейно припустимих дозах, що дозволить суттєво знизити ризик виникнення токсикоалергічних реакцій при збереженні бактеріостатичної активності їх. У методичних рекомендаціях на підставі власного досвіду авторів і даних світової літератури наведені методики проведення ХП туберкульозу у дітей в сучасних епідеміологічних умовах. Сформульовані основні показання й протипоказання до призначення, як первинної, так і вторинної ХП у дітей, викладені сучасні підходи щодо способів ХП у контигентів із груп підвищеного ризику інфікування й захворювання на туберкульоз: в дітей і підлітків, які мешкають у вогнищах туберкульозної інфекції,

  • у дітей, які народилися у вогнищах туберкульозної інфекції,

  • у дітей і підлітків із вперше виявлених вогнищ туберкульозної інфекції та у контактів, які тривалий час перебувають на диспансерному обліку,

  • в інфікованих МБТ дітей із ускладненим соматичним анамнезом,

  • у дітей і підлітків із гіперергічними реакціями на туберкулін, тощо.

Доведено, що в інфікованих туберкульозом дітей, які мають ускладнений соматичний анамнез і порушення в імунній системі, ХП туберкульозу доцільно проводити за індивідуальними схемами та з одночасним застосуванням засобів з імуномодулюючими властивостями – імунокоректорів, збалансованих комплексів полівітамінів з мінералами, адаптогенів системної дії рослинного походження тощо. Представлені схеми практично не мають побічних ефектів, їм притаманна доступність та простота застосування, високий економічний ефект за рахунок зменшення прошарку дітей із високим ризиком захворювання на туберкульоз.

За докладною інформацією щодо алгоритмів ХП звертатись до “Методичних рекомендацій” або безпосередньо до їх авторів.

Організація-розробник: Інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського АМН України

Укладачі: Костроміна В.П., Рущак В.А., Усанова В.О., Грицова Н.А.

Матеріал надано Українським центром наукової медичної інформації та патентноліцензійної роботи

01004, м.Київ 4,

вул. Горького, 19/21

Тел/факс 2273307, 2201571 2200511

email: [email protected]