Діагностика і лікування алергічних ринітів у дітей (методичні рекомендації, укр.)

Риніт – це запалення слизової оболонки носа, яке характеризується одним або кількома з наведених симптомів: свербіння, чихання, ринорея, й заладення носу (обструкція). Алергічним є такий риніт, в патогенезі якого має місце алергічні реакції переважно негайного типу. Виділяють дві форми: сезонний та цілорічний алергічний риніт (АР). У 1994 р. групою спеціалістів був розроблений документ – Міжнародний крнсенсус з діагностики й лікування ринітів.

Патогенез АР повністю не вивчений. Більша частина інформації стосується алергологічних механізмів розвитку риніту.

Після алергенної провокації процес розвитку алергії може бути умовно поділений на дві фази: ранню, що розвивається через кілька хвилин після провокації; пізню, що розвивається через 310 годин після контакту з алергенами. Під час ранньої фази звільняються медіатори тучних клітин підд впливом комплексу антигена з антитілом (Ig E), що знаходяться на поверхні мастоцитів. З їх гранул звільняються медіатори (гістамін, брадикінин, ФАТ, простогландини), які викликають симптоми ранньої фази: свербіння, ринореї, чихання. В пізній фазі відбувається інфільтрація назального епітелію еозинофілами, моноцитами, Тлімфоцитами, нейтрофілами, які звільняють лейкотрієни, киніни, цитокіни (IL4,5,6,8), аостанні підтримують алергічне запалення. Неврональні рефлекси також відіграють роль у розвитку алергічної відповіді, приймаючи участь в місцевих відповідях під впливом медіаторів або впливаючи на активність Тлімфоцитів. Виставити діагноз АР не важко. При першому епізоді сезонного АР він сприймається як затяжнв нежить. При наступних загостреннях у тому ж самому сезоні це наводить на думку про алергічний генез нежиті. Часто АР проходить з бронхіальною астмою, впливаючи на тяжкість останньої. Доведений зв’язок цих патологій й імовірність розвитку бронхіальної астми у хворих на АР в 15%. Найбільш поширені скарги – свербіння в носі, часте дихання “залпами”, ринорею, закладання носа. При тривалому існуванні захворювання клінічна картина змінюється і домінує закладення носа. При цьому чихання не характерне, незважаючи на заповнення носової порожнини слизом. При регресії риніту з’являється чихання та ринорея. Свербіння може бути інтенсивним, включаючи тверде піднебіння, зовнішній слуховий прохід, євстахієву трубу. Назальна обструкція свідчить про пізню стадію АР і приводить до таких ускладнень: часті синусити, приєднання інфекційних ускладнень, головний біль, порушення сну з підвищеною стомлювальностю і дратівливістю, дихання ротом – підвищується потреба в рідині через сухість слизової оболонки. В Рекомендаціях наведено дані щодо інструментальної та лабораторної діагностики АР – риноскопії, риноцитологічних, та рентгенологічних досліджень, алерготестування ( шкірних prickтестів). Останні дозволяють виявити гіперчутливість негайного типу, обумовлену Ig E. Алерготестування повинно виконуватись спеціально навченим персоналом, з використанням стандартних методик, в спеціалізованих кабінетах. У дітей до 3х років застосовують такий показник як визначення загального рівня Ig E в сироватці тому що інші тести у цьому віці виконати не можна. Найбільш чутливим методом вважається визначення специфічного IgE.

Оскільки зв’язок між впливом факторів зовнішнього оточення і симптомами АР чітко встановлено, лікування АР включає як організаційні заходи, спрямовані на елімінацію алергену, так і медикаментозну терапію. При виборі медикаментозного лікування враховувати особливості протікання риніту у пацієнта – переважання ринореї чи закладання носа.

В роботі докладно охаректиризовані основні групи препаратів, що застосовуються при сучасному лікуванні АР – оральні та топічні антигістамінні, топічні стероїди, судиннозвужуючі, хромоглікати, антихолінергічні препарати тощо. Наведено дані щодо характеристики впливу означених груп медикаментів на окремі симптоми АР, механізму їх дії, та доз застосувння у дітей. Пропонуються сучасні алгоритми лікування АР у дітей в залежності від тяжкості стану та переважання тих чи інших симптомів. Прикладами означених алгоритмів є: При сезонному риніті, легкому протіканні – за 46 тижнів до очікуваного контакту з алергеном призначити хромоглікати по 12 вприскування в кожен носовий хід 4 рази на день. Продовжувати приймання хромоглікатів на протязі всього періоду полінації при чому, коли відсутні клінічні прояви риніту, можна поступово почати зниження дози за схемою: 11,5 міс по 12 вприскування 3 рази на день, а потім 12 вприскування 2 рази на день. Тривалість використання хромоглікатів не менше 3х місяців. Припинити приймання препарату можна через 24 тижні після закінчення цвітіння рослин, коли повітря очиститься від пилкових часточок. Це відбувається при неспекотній, дощовій погоді швидше, ніж при сухій, теплій.

Рекомендації розраховані на педіатрів, алергологів, отолярінгологів, сімейних лікарів тощо. За повною інформацією звертатись до методичних рекомендацій (в бібліотеки, до “Укрмедпатентінформу”).

Організація-розробник: Київська медична академія післядипломної освіти, Запорізький державний медичний університет

Укладачі: Ласиця О.І., Боярська Л.М., Недельська С.М., Жиленко І.О.

Матеріал надано Українським центром наукової медичної інформації та патентноліцензійної роботи

01004, м.Київ4,

вул. Горького, 19/21

Тел/факс 2273307, 2201571 2200511

email: minf@ukrpost.net