Майже 3% дітей в Україні потребують постійної психіатричної допомоги

Майже 3% дітей в Україні потребують постійної психіатричної допомоги

В рамках наради з питань психіатрії, яка відбулася в приміщенні національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит", особливу увагу було приділено питанням психіатричної допомоги дітям.

Як зазначалося під час виступів, у сучасному світі через невпинне підвищення темпу життя і частоти стресових ситуацій жодна країна світу не захищена від проблем, пов'язаних із психічними розладами, у тому числі серед дитячого населення. В європейському регіоні до 30 % всіх звернень громадян до лікарів загальної практики пов'язано з психічним неблагополуччям. В деяких країнах смертність від самогубств перевищує смертність у дорожньо-транспортних пригодах.

За оцінками ВООЗ в Європейському регіоні ті чи інші розлади психіки або поведінки мають 20-30 % дітей.

Сьогодні кожна четверта-п'ята дитина в Україні потерпає, як мінімум, від одного психічного розладу, кожна п'ята має поведінкові, когнітивні або емоційні проблеми, кожна восьма — хронічний психічний розлад.

Майже 3% дітей в Україні потребують постійної психіатричної допомоги, а підтримка досвідченого психолога потрібна чи не кожній дитині.

Кількість дітей, що були госпіталізовані в психіатричні лікарні з розладами психіки та поведінки, за роки незалежності України зростала, незважаючи на скорочення дитячої популяції та кількості дитячих психіатричних ліжок. Проте це зростання є лише вершиною айсбергу. Значна кількість психічних розладів в країні не враховується статистикою. Батьки значної частини дітей, хворих на психічні розлади, уникають стигматизуючих послуг неефективної служби спеціалізованої психіатричної допомоги дітям. Одночасно зростає питома вага послуг, які дітям із розладами психіки надають приватні структури. Так, в країні діє велика кількість реабілітаційних центрів для дітей з аутизмом, створених організаціями батьків, суспільними та релігійними організаціями. Нерідко послуги пропонують особи та заклади, що не ліцензовані Міністерством охорони здоров'я України.

Для порівняння фахівці навели цифри: у Великобританії з населенням 61 млн. осіб функціонує 665 дитячих психіатричних ліжок, в Україні з населенням 46 млн. — майже втричі більше. Аналіз руху дітей, госпіталізованих в дитячі стаціонари свідчить, що вартісне психіатричне ліжко не завжди використовується раціонально.

Окремою проблемою є надання психіатричної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. За даними Генеральної прокуратури України, з року в рік, мають місце численні порушення прав дітей, пов'язані з необґрунтованим поміщенням вихованців інтернатів та будинків дитини до психіатричних лікарень без згоди органів опіки та піклування, попереднього психіатричного огляду та скерування лікарів-психіатрів. Такі порушення провокуються системою організації психіатричної допомоги дітям, а саме бажанням забезпечити роботу ліжка в психіатричних лікарнях.

На думку Міністра охорони здоров'я України Василя Князевича, суспільство змінюється, змінюються його погляди, у тому числі на медицину, і психіатрію зокрема. Але ці зміни мало відбиваються на змінах в організації психіатричної допомоги дітям. Система організації дитячої психіатрії в Україні останні 50 років не змінювалась. Діти, які в європейських країнах успішно інтегруються до суспільства, попри їхні психологічні й поведінкові особливості, — в Україні приречені на існування в психіатричних лікарнях і соціальних інтернатах для інвалідів. За їх кількістю, на жаль, України також належить до лідерів в Європі. З кожним роком зменшується кількість батьків, хто з власної ініціативи погодиться покласти дитину з розладами розвитку, депресією, неуважністю, тиками чи заїкуванням до психіатричної лікарні. На госпіталізацію нерідко погоджуються лише тоді, коли проблема стає неконтрольованою.

Ця проблема має проте вирішення, вважають фахівці: переведення дитячих психіатричних ліжок із психіатричних лікарень до багатопрофільних обласних дитячих лікарень, скорочення їх загальної кількості при формуванні позалікарняної мережі охорони психічного здоров'я дітей, формування общинних форм допомоги, розвиток системи надання психіатричних послуг дітям в первинній ланці.

Позитивним прикладом є процеси реорганізації системи охорони психічного здоров'я дітей в Донецькій області. Тут вдалося зосередити фінансові ресурси на ключових напрямках, зменшити кількість безпідставних госпіталізацій, підвищити доступність для дітей до сучасних психотропних та нейротропних засобів. В Львівській області проведене відокремлення психіатричної допомоги дітям від психіатричної допомоги дорослим, налагоджена взаємодія з громадськими організаціями батьків, що працюють на общинному рівні.