Чи готові депутати подбати про дітей-сиріт?

6 листопада в Академії правових наук України відбувся круглий стіл „Організаційно-правові засади усиновлення у контексті захисту прав дитини”.

Організатори – Інститут законодавства Верховної Ради України спільно з представництвом ЮНІСЕФ в Україні, Міністерством України у справах сім‘ї, молоді та спорту, Міністерством юстиції України, Академією правових наук України та Всеукраїнською громадською організацією Служба захисту дітей.

До участі були запрошені народні депутати України, представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, Верховного Суду України, Генеральної прокуратури, міжнародних та всеукраїнських громадських організацій, представники посольств іноземних держав в Україні.

В центрі уваги учасників були питання, пов’язані з процесами національного та міждержавного усиновлення, оцінка „плюсів” і „мінусів” міжнародного та вітчизняного досвіду і обговорення шляхів удосконалення процедур у цій сфері.

Презентацію „Усиновлення в Україні: стан, проблеми, перспективи” на круглому столі представила Всеукраїнська громадська організація Служба захисту дітей. За статистичними джерелами сьогодні в сім’ях громадян України виховується близько 35 тисяч усиновлених дітей. Ще понад 26 тисяч дітей мають правові підстави бути усиновленими.

Чи будуть ці діти усиновлені і хто буде їх батьками: громадяни України чи іноземці?

„Для того, щоб ці діти знайшли маму і тата в Україні, необхідно запровадити такі процедури, що стануть поштовхом до зростання кількості усиновлень і нададуть цьому процесу нову якість, – заявила Тетяна Кондратюк, заступник Голови Житомирської обласної державної адміністрації, Співголова ВГО Служба захисту дітей, кандидат наук з державного управління. – Якщо держава стимулює появу дитини в сім’ї шляхом народження, то вона повинна стимулювати і появу дитину в сім’ї шляхом усиновлення”.

З метою активізації національного усиновлення громадська організація Служба захисту дітей пропонує обговорити проекти законів „Про внесення змін до Податкового Кодексу України” та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими запроваджується:

• одноразова державна допомога при усиновленні дитини, сума якої має дорівнювати тій, що виплачується при народжені дитини;

• допомога на усиновлену дитину до досягнення нею повноліття;

• оплачувана відпустка одному з усиновителів терміном не менше 3-х місяців одразу після усиновлення;

• звільнення усиновителів від сплати усіх податків та державного мита.

„Світова практика свідчить, що підтримка усиновлення державою в кінцевому підсумку має два вагомих результати: у дитини є сім’я, а Державний бюджет має реальну програму економії”, – наголосила Тетяна Кондратюк.

Статистика також свідчить, що понад 17 тис. дітей-громадян України протягом 11 років були усиновлені іноземцями. Хто допомагає іноземним громадянам при здійсненні різних процедур з усиновлення в державних структурах і закладах України?

Сьогодні це понад 300 фізичних осіб-громадян України (інколи інших держав), які представляють інтереси іноземців та супроводжують їх. Свою діяльність вони здійснюють за довіреністю на підставі Цивільного кодексу України (ст. 244 частина 1). Серед їх числа є особи, уповноважені 153 зарубіжними недержавними некомерційними організаціями з 8 країн світу (США, Іспанія, Італія, Канада, Ізраїль, Бельгія, Швейцарія, Німеччина), що провадять діяльність з усиновлення.

Отже організації в Україні реально діють! Разом з тим, відповідно до ст. 216 Сімейного кодексу України „посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей” забороняється. Проте жодний з актів законодавства не дає визначення поняття „посередницька діяльність в усиновленні”.

Тоді що забороняє Сімейний кодекс України?

Парадокс: з одного боку – діють дозволені законодавством України фізичні особи-представники за довіреністю без системи вимог щодо їх діяльності та відповідальності перед дитиною і державою, з іншого – діють уповноважені недержавні некомерційні організації, зі штатом спеціалістів, досвідом роботи з усиновлення як у своїй країні, так і за межами, щодо яких могли б бути, але не сформовані система вимог і порядок відповідальності.

ВГО Служба захисту дітей винесла на обговорення круглого столу проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міждержавного усиновлення” та проект Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку реєстрації та надання дозволу на здійснення діяльності в Україні іноземних некомерційних недержавних організацій з усиновлення дітей та контроль за здійсненням цієї діяльності”.

Зокрема, пропонується:

внести зміни у Цивільний кодекс України відносно вчинення представником правочинів щодо усиновлення дитини іноземцем;

доповнити Сімейний кодекс положеннями щодо діяльності в Україні іноземних некомерційних недержавних організацій з усиновлення. Така діяльність може бути дозволена організаціям, які:

• одержали в Україні дозвіл на свою діяльність;

• мають ліцензію (дозвіл, акредитацію) на здійснення діяльності з усиновлення, виданої компетентним органом країни місцезнаходження та є некомерційними, неприбутковими організаціями;

• проходять щорічну перевірку компетентних органів своєї країни;

• мають штат кваліфікованих працівників;

• мають досвід усиновлення дітей з особливими потребами;

• беруть на себе зобов’язання щодо контролю за постановкою дитини на консульській облік, умовами життя та виховання усиновлених дітей та подання відповідних звітів тощо.