Кількість знедолених дітей в Україні за останні три роки зросла втричі

Складовою частиною захисту прав та інтересів дітей є вирішення проблеми сирітства, яка гостро постала в суспільстві. Протягом останніх трьох років кількість дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, які залишаються в дитячих будинках та інтернатах, зросла в Україні втричі. Одна із причин – високі виплати при народженні дитини. Про це на прес-конференції повідомили представники Всеукраїнської громадської організації «Суспільство рівних можливостей».

«Нажаль, 8,5 тисяч гривень виявилося для багатьох, в основному неблагополучних українських сімей значною, а відтак дуже привабливою сумою – йдеться у повідомленні. – Для їх отримання достатньо лише народити дитину. І тому багато хто, спокусившись на гроші, робить цей крок. Однак досить часто для таких горе-батьків після отримання жаданої суми дитина стає просто непотрібною і від неї відмовляються, перекладаючи подальшу долю на плечі держави».

Як наслідок, за даними «Суспільства рівних можливостей» (див. таблицю), якщо за 2004 рік приріст дітей, позбавлених батьківської опіки, які перебувають на обліку, складав 2000 чоловік, то у 2005 ця цифра становила 2971, у 2006 вже 4347, а у 2007, якщо інтерполювати показники за І квартал, вона може збільшитись до шести з половиною тисяч.

«Незважаючи на те, що 2007-й рік Міністерство у справах сім’ї та молоді оголосило в Україні «Роком національного усиновлення», представники цього відомства навіть не намагаються вплинути на ситуацію. Складається враження, що проблема усиновлення –найбільш дієвого способу зупинити вказану сумну тенденцію, чиновників Мінсім’їмолоді та спорту взагалі не цікавить» - констатується в заяві.

«Варто нарешті припинити розмови про існування черги серед вітчизняних усиновителів – каже голова наглядової ради ВГО «Суспільство рівних можливостей» Світлана Дядченко. – Черга в 1500 осіб існує тільки на паперах чиновників. Насправді, ніякої черги нема. І люди мають про це знати. Варто провести потужну соціальну рекламну кампанію, щоб пояснити тисячам бездітних українських сімей, що для усиновлення необхідно зібрати рівно стільки документів, скільки й на водійське посвідчення. За останні чотири роки я сама усиновила трьох дітей і можу особисто засвідчити, що процедура усиновлення зовсім нескладна і займає місяць, від сили – півтора».

За словами представників Генеральної прокуратури, які також взяли участь у прес-конференції, замість національного усиновлення Мінсім’ї та молоді стимулює інші форми опіки дітей-сиріт, сприяючи по суті комерціалізації процесу. Йдеться зокрема про передачу дітей в будинки сімейного типу та на виховання до прийомних батьків. «Ставка робиться не на усиновлення, а на сімейні форми виховання – кажуть речники Генпрокуратури. – А це різні речі. Опіка, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї чи державні дитячі заклади не дають таких позитивних результатів у вихованні дитини, як усиновлення».

«Звичайно ж простіше – підкреслюють вони, – маючи відносно непогане фінансування, в тому числі й з-за кордону (програма ЮНІСЕФ), знайти бажаючих отримувати за виховання дітей зарплатню та державну допомогу в розмірі не менше 1400 гривень на одного вихованця. Значно складніше знайти дитині справжніх батьків та допомогти їй стати повноправним членом сім’ї. І це при тому, що Україна зобов’язана виконувати вимоги Конвенції ООН «Про права дитини», згідно якої приоритетною формою влаштування дитини є власна сім’я».

Учасники прес-конференції висловили спільну думку, що для того, аби зупинити зростання кількості дітей-сиріт, владі треба якомога швидше повернутися до проблеми усиновлення обличчям. При цьому не потрібно обіцяти потенційним батькам «шалені гроші». Навпаки, держава має встановити для них певний матеріальний ценз, не пройшовши який, претенденти не матимуть змоги прийняти сироту. Водночас, на переконання виступаючих, тим, хто все ж таки усиновив дитину, держава, повинна допомагати опосередковано. Насамперед, це пільги при медичному обслуговуванні, при отриманні освіти, пільгові путівки на відпочинок тощо. Важливо, щоб нові батьки відчували всебічну підтримку й опіку з боку суспільства. Справа в тім, що державна допомога має стимулювати не тільки народження дітей, але й їх виховання.

Як зазначила ще один учасник прес-конференції, народний депутат Любов Стасів, кардинально вирішити проблему сирітства могла б «Державна цільова програма розвитку національного усиновлення дітей «Кожній дитині – власну родину». Відповідний законопроект був зареєстровано у Верховній Раді (реєстраційний № 0918) ще в березні 2005 року, а перше читання він пройшов в лютому 2006 року. Однак після того, як цей документ потрапив до Комітету з питань сім`ї, молодіжної політики, спорту та туризму, його прийняття, за словами депутата, застопорилося.

«Прийняття цієї Програми значно покращить ситуацію із захистом прав та інтересів дітей, позбавлених батьківського піклування, створить передумови для подальшого розвитку національного усиновлення в Україні, а також поліпшить соціальний захист усиновлених дітей та сімей, які наважилися їх прийняти» - упевнена Любов Стасів.

Для довідки. Програму „Кожній дитині – власну родину” розроблено відповідно до Конституції та Сімейного кодексу України з метою створення умов для досягнення в Україні соціальних стандартів в сфері захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування в частині влаштування цих дітей в сім’ї громадян України.

Під час розроблення Програми враховано стандарти та принципи закріплені в міжнародно–правових актах в сфері захисту прав дітей, міжнародний досвід та рекомендації в питаннях захисту прав дитини та пріоритету усиновлення відносно інших форм влаштування дітей, а також переваги саме розвитку національного усиновлення як такого, що найбільше відповідає інтересам дитини.