6 днів зимової казки...с.Лумшори, січень 2004р.

6 днів зимової казки..................................

Як я давно про це мріяла, поїхати зимою в Карпати. Мені на очі, чисто випадково, попався рекламний листочок (відрукований на звичайному принтері) з пропозицією віддихнути в с.Лумшори.Чомусь пропозиція мені сподобалася. Чи то назва така казкова видалася, чи інтуїція............... Сама не знаю. Коротше, в кінці листопада ми вже були готові їхати, я ще Muzu (Свєту) загітувала їхати з чоловіком.

Взяли ми квитки на поїзд Київ - Ужгород. Коли виїжджали з Києва, була така погода-зовсім не зимова, я себе втішала думкою, що в Карпатах всетаки лежить сніг. Приїхали в Ужгород, нас там зустріли автобусом з бази, посадили і ми поїхали ще 50км за Ужгород в гори.Чим дальше в гори, тим більше снігу. Настрій почав підніматися, але подивилися на свій моб. телефон, а звязок уже пропав, хоча їхати ще з 17 км до кінцевої зупинки. Дорога до бази була по гірській дорозі, за вікном було все нове та цікаве.

Приїхали ми на базу, подивилася я кругом себе, і зрозуміла, що в горах наша база одна, і більш нікого нема. Але зовнішній вигляд бази мені сподобався.Там всього навсього два корпуси та їдальня. На території бази є колиба, басейн (він літом працює, вода там мінеральна сірководнева). Пішли ми поселятися в номер. Мене номер приємно вразив, за такі гроші я чекала гіршого.

У нас в номері було ліжко, диван, мягкий куточок з журнальним столиком. Душ та туалет в номері. Постіль, рушники махрові чисті та туалетний папір білий є в наявності. Холодна та гаряча вода присутні завжди в необмеженій кількості. Кожного дня прибирають в номері. Вид з вікна просто казка!!!!!

Після поселення ми пішли в столову на обід.Ну........ харчування було як в столовій, непогано, але це не домашня їжа.Потім виявилося, що це готовила краща зміна, коли готувала гірша зміна, то треба було ще йти в колибу і там чимось заморювати червячка.

Після обіду пішли ми на розвідку, вияснити що де знаходиться. Пішли, перш за все знайшли горку з підйомником. Поки ми йшли до горки я згадала приказку "Любиш кататися-люби і саночки возити". Коротше кажучи, ситуація така:сам підйомник має 400м., але тьопати до підйомника теж 400 м. І треба йти постійно в гору. Так шо ми захекались добре (ми ж дихати не можемо після Києва чистим гірським повітрям, задихаємося прямо). Так от сам підйомник бугельний, коштує до обіду 10грн і післяобіду 10грн. І катайся стільки скільки можеш.Якщо нормально вмієш їздити то це дуже дешево виходить.

Потім ми вияснили, шо є на базі коні, можна замовити прогулку по лісу. Коштує це 60 грн в год.(Ціни виявилися київськими, бо там власники всі київські, місцевих не допускають).

В той же день вирішили взяти уже лижі на прокат.Але це виявилося не так то просто. Справа в тому, що на базу в основному приїжджають групи студентів та школярі старших класів (десь 70%). І якраз перед нами в чергу стала група студентів................................................... То ми довго чекали поки їх обслужать.......А потім я довго не могла підібрати собі черевики, бо мій 37 розмір виявився ходовим і студенти уже багато розібрали. Прокат лиж на день коштує 25 грн. Тому на другий раз в першу чергу треба бігти першим в прокат, щоб потім не вибирати з залишків.

На другий день зранку ми поснідали та взяли лижі на плечі і пішли на горку. Поки ми туди доперли, я думала що моє серце лопне від перенапруги. Нам потім показали як треба лижі возити, щоб їх не нести.Треба лижу в лижу запхати, і везти. НАБАГАТО легше виявилося.

Ну от, взулася я в черевики, стала на лижі. Стою і думаю, як оце його тепер їхати (я така лижниця вам скажу, другий раз стою на лижах).Але до підйомника якось доїхала, причепилася до бугеля, мною як дьоргне, поїхала. Їду і думаю, як тепер з тим бугелем відчепитися від троса. З самої гори я ще не ризикувала їхати.З горем якось відчепилася................................. Стала я на тій горі і моє серце завмерло................... Поїхала............. Спочатку не впевнено, а потім все краще та краще.

Коло підйомника колиб ніяких та кафе нема.Там просто на вогнищі в казанку варять бограш (суп такий венгерський), чай з трав, шашлики жарять, шпикачки та глінтвейн. Тому, коли вже втомилися - пили глінтвейн. З самого початку він здався таким поганим (його зробили з молодого не вистояного вина), щей коштує 2 грн за стаканчик. Але потім, коли вже добре захекалися і добавили ще меду та кориці (тоді вже 4 грн стаканчик вийшов), то глінтвейн видався дуже славним. Шашлик на горці коштував-14 грн за шампур, чай-1 грн стаканчик, бограш-6 грн порція.

На старий Новий рік ми ввечері вирішили поїсти шашлик, нам підказали де самий дешевий і дуже смачний. На базі, де є коні, там є невеликий зоопарк (зовсім маленький) і директор там тримає нелегальне кафе.От ми у нього і замовили новорічну вечерю.

Ввечері ми зібралися і пішли в зоопарк.

Сфотографувалися з ведмедиком, вовком та конями. У них є ще косуля, коза гірська та заєць (дуже жирний). Поки ми там ходили розглядали звірят, нам приготовили глінтвейн.Ми як його спробували, то зрозуміли - ОЦЕ СМАКОТА!!!!!!!!!!!!!!!!

Доки нам жарили шашлик ми гралися з чудовою собачкою Гердою.Яка дуже любила гратися: вона приносить в зубках камінець, ложить аккуратно тобі його на ногу, поправляє лапками, щоб він не впав.А ти потім маєш його закинути подальше, і Герда біжить його шукає, і все повторяється знову.

Дожарилися шашлики, нам накрили на стіл на вулиці, принесли квашені помідорки домашні, і глінтвейн.Такого старого Нового року класного в мому житті ще не було.Романтика!!!!!!!!!!!!!!!!!!А шашлик-просто супер був!

До речі - 100грн шашлика у них коштувало 6 грн(це вже пожареного) і глінтвейн 2 грн стакан. Кожний день мій Ігор катався на лижах, а я не така відважна, я в основному ходила з ними на горку і просто дихала свіжим повітрям, фотографувала, а одного дня ми з Музою зліпили Альфа.Він у нас вийшов просто клас! Деколи сиділа і наблюдала як маленькі дітки (3-4 роки), які вперше стали на лижі, та на другий день так віртуозно каталися на лижах!!!!!!!Було дуже багато сімей з маленькими дітками (3-7 років).

Час після лиж можна було провести по різному. На базі є DVD - зал з домашнім кінотеатром. Замовляєш кіно на котрусь годину (в наявності було 200 фільмів) і за кожного глядача-5 грн. Є більярд російський, але ми не граємо, то навіть не запитували скільки коштує.

Є бар-караоке (ми не співали), колиба на території бази, та колиба у селі.Те що на базі-ціни київські, але асортимент бідний. Хотіли ввечері, якось, яєчшню смажену - яєць не виявилося, кажуть діти-школярі поїли.

Ми ходили в колибу в село, мені там більше сподобалося. Там як музей, дуже гарно. І сама смачна страва для мене була печена картопля на вуглях, її розламують та поливають зажареними шкварками з цибулею.Смакота! На базі також є сауна.

Але самий класний момент відпочинку - це був чан!О, чан....................як багато в цьому слові...........(так мрійливо згадую!!!!!).

Але все по порядку. Коло бази тече гірська річка Турічка. На березі цієї річки стоїть чан, в нього наливають сірководневу мінеральну воду (там джерел мінеральних багато є). Підпалюють дровами вогонь під тим чаном.Коли вода нагрівається залазиш у ту воду та сидиш там "варишся". Коли стає уже дуже гаряче, залазиш у гірську річку, окунаєшся і знову залазиш у чан. І так треба три рази. По часу це займає в кого як: для першого разу можна за 30хв. впоратися. Хто вже розпробував і дозволяє здоровя - то до години там паряться.Відчуття просто райсьські. Кажуть, шо в чані таким макаром можна вилікувати багато хвороб (різні рани, ссадини, радикуліт і т.д.).Ми самі в цьому переконалися.

У Свєти Музи від ботінка лижного був сильний синяк на нозі, ввечері після чану він став практично не замітним. Це все задоволення коштує 40 грн. Але треба слідкувати, щоб ці хлопці місцеві, які завідують чаном не надурили. Бо вони можуть:налити просто води з річки(не мінеральна), положити мокрі дрова, які не будуть горіти а тільки диміти, відповідно чан не нагріється до потрібної температури.

6 днів пролетіли дуже швидко, автобусом з бази нас завезли в Ужгород.І у нас було ще 3 години вільного часу до поїзду.

В Ужгороді у нас був знайомий, який нас завіз у місцевий класний ресторан. У Києві нічого подібного нема. Називається "Деца у Нотаря".

Пояснюю: Деца-це 100гр. А в приміщенні теперішнього ресторану колись була нотаріальна контора. Тому і вийшла така назва..Хто буде в Ужгороді раджу обовязково туди потрапити.Ось їх сторінка: //www.zakarpattja.westportal.net/Deca/1.html.

Там можна довго ходити і читати смішні надписи на дверях, стільцях, в туалеті.

Наприклад: в чоловічому туалеті стоїть три пісуари, над кожним різна табличка: для вина, для пива, для горілки.Над туалетними кабінками вивіска: Кабінки для голосування. На туалетному папері пишуть: бюлетні для голосування з собою не забирати. На дверях, при виході з ресторану, дуже внизу пишуть: "Якщо ти вже стоїш в такій позі-то зроби вигляд, шо читаєш цей надпис". І в такому стилі-це весь ресторан.

Поздкою в загальному ми були дуже задоволенні. Виникло бажання поїхати туди і літом.

с.Лумшори, турбаза "Полонина", січень 2004р.

Оля (pirs).