Вихідні у Будапешті (Угорщина)

8-10 березня 2008 року

Туроператор – туристична компанія «Альянс». Тур називається «Будапешт-економ» (подивитися умови туру можна тут //www.alltours.kiev.ua/ru/Hungary/avia_tours/ekonom).

Пошуком туру та готелю ми зайнялися десь за місяць до поїздки. Для оформлення шенгенської візи необхідно паспорт закордонний, одне кольорове фото (3,4х4.5, 80% обличчя), довідку з місця роботи про середньомісячний дохід, копії документів про власність (машина, квартира), 35 євро за одну візу. В офісі турфірми заповнюється проста анкета. Візи оформляються мінімум 2 тижня.

Виліт в суботу 8 березня в 13.30. Переліт займає 1год.25хв. Сам переліт пройшов практично непомітно – поки злетіли, подали напої, сніданок, каву, уже й оголосили посадку. Оскільки часовий пояс Будапешта -1 година від київського, то прилетіли ми в Будапешт в 14. 20 по місцевому часу.

В аеропорту нас зустрічав чудовий російськомовний гід від місцевої компанії «1000 доріг» - дядько з чудовим почуттям гумору та прекрасним знанням міста. Оскільки ми прилетіли 8 березня, то гід жінкам подарував марципанову троянду – було приємно.

Одразу після збору всієї групи в аеропорту і посадки в автобус – оглядова екскурсія 4 години по місту. Ми думали, що після перельоту витримати 4 години буде втомливо, але все пройшло чудово. Екскурсія дає загальне мінімальне уявлення про місто і допомагає скласти плани на наступний вільний день, куди піти і що подивитися більш детально.

Валюта. В Угорщині поки що ходять форинти. Курс 1 дол. - приблизно 170 форинтів, 1 євро – 250 форинтів, 100 форинтів – приблизно 3 гривні.

Під час екскурсії біля відомої пішохідної вулиці Ваці, гід запропонував поміняти гроші в банку, оскільки за його словами в неділю практично нереально поміняти гроші. Ми ж, звичайно, всім автобусом ломанулися в показану нам обмінку, утворивши чергу. Інфа виявилася, м»яко кажучи, не зовсім правдивою. Бо наступного дня в неділю ми прогулювалися по цій же вул.Ваці і тільки на ній одній нарахували більше 10 працюючих обмінних пунктів (курси достатньо різняться). Найшли навіть один, де міняли українські гривні. ))))))) Одним словом, не спішіть в перший же день міняти всі гроші. 100-200 євро буде більш ніж достатньо. За вечір ви зможете зорієнтуватися приблизно в цінах і зрозумієте, скільки взагалі вам треба їх міняти, бо різниця в кусі між продажем і купівлею є достатньо високою.

Після екскурсії, десь приблизно в 19.00 нас привезли в готель. Основними критеріями для вибору готелю були - хороша європейська 4*, зручне розташування в центрі. В результаті ми вибрали готель відомої європейської мережі NH Budapest.

//www.nh-hotels.com/nh/en/hotels/hungary/budapest/nh-budapest.html

Скажу чесно, ми залишилися дуже задоволеними нашим вибором. Готель невеличкий, спокійний, розміщений в дуже вигідному місці – в 5 хвилинах ходьби можна було знайти і архітектурні пам»ятки (найстаріший театр, Парламент, Західний вокзал, міст Магріт, острів Магріт), і набережну Дунаю, і величезний суперсучасний торговий центр з бутіками (Westend City Centre), практично усі види транспорту (метро, трамвай, автобус), і масу затишних ресторанчиків.

В готелі діє система внесення застави за номер на випадок пошкодження - 20 євро за ніч. На ресепшені видають гарантійний лист, про те, що ви сплатили заставу. Великий плюс цього готелю в тому, що при виселенні Вам повертається застава в тій же валюті, в якій ви заплатили. Більшість інших готелів міста практикує повертати в форинтах, що погодьтеся є не дуже зручним, наприклад, отримати пару десятків тисяч форинтів в 5 ранку перед виїздом в аеропорт.

Отже, ми поселилися, швиденько привели себе в порядок і пішли на пошуки ресторану, де б повечеряти. Гід порекомендував біля нашого готелю ресторанчик «Маленька зозуля» (як буде по угорські не скажу, бо язика зламаю, але його легко впізнати по емблемі з зозулею на вході). Розміщений на вулиці Pozsonyi utca (utca - вулиця). Взагалі, маючи карту міста, було елементарно просто розібратися куди і як пройти, навіть мені з моїм топографічним кретинізмом. Ну, що сказати, ресторанчик непоганий, але ми потім знайшли набагато приємніші.

Вся угорська кухня дуууже перчена (паприка – один з їхніх національних фетишів). Серед найпопулярніших національних страв – густий гострий суп гуляш. Національний спиртний напиток – пАлінка, особливо сливова. В реальності ж це звичайний сливовий самогон, правда, м»який і залишає приємний смак сливи. В «Маленькій зозулі» ми трішки попали, можна так сказати, з цією палінкою. Не подивившись ціни на спиртне, ми замовили її офіціанту, а він звичайно ж приніс найдорожчу. ))))) Так що цей чудний місцевий напиток нам обійшовся в 100 євро.

Тут же отримали ще один важливий урок – не знаючи, що порції в ресторанах подають в основному достатньо великі і ситні, і будучи дуже голодними, ми замовили багато лишнього. В результаті більшу половину страв уже ніхто не їв. Якщо в середньому, то для дорослого чоловіка вистачає однієї м`ясної страви (вона подається з немалим гарніром). Я взагалі наїлася казанком гуляша. Всіляки холодні закуски, салати просто лишні. Порекомендую в «Зозулі» - лосось на грилі і гусячу печінку, непогана телятина.

Практично в кожному ресторані є меню російською-українською, але про це треба окремо сказати офіціанту. Офіціанти в ресторанах, то взагалі окрема тема – ми не зустріли жодної жінки, всі виключно чоловіки, причому явно старше 35-40 років.

Чайові – 10 %, включені в рахунок окремим рядком. Якщо ж в рахунку немає запису про чайові, то треба питати про розмір, бо в такому випадку вони можуть встановлювати свої %.

9 березня.

За програмою туру неділя у нас був вільний день.

Сніданок в готелі з 6-30 до 11.00. Порадували різноманітністю фрешів, млинців, омлетів різних видів, червоною рибкою, гарячими смачнючими круасанами та іншою випічкою і т.д. Асортимент постійно оновлюється, а не так що в 10.00 уже порожні підноси.

За сніданком розробили план на день – пішохідна екскурсія від готелю вздовж набережної до Парламенту, мимо Підвісного (Цепного моста) до вулиці Ваці, звідти на метро до площі Героїв і замку Вайдахуняд.

В 8.30 – збір в холі готелю і вперед. Погода нам видалася чудова - +10, сонечко, всі газони і кущі уже зелені, де-не-де – уже квіточки. Так що інтернет-прогноз нас, на щастя, підвів (обіцяли дощі з мокрим снігом). Ми з Києва везли парасольки і абсолютно дарма, бо в холі готелю було їх повно.

На набережній біля моста Магрід (5 хв. від готелю) – кінцева зупинка трамваю № 2, який називають найдешевшою екскурсією по місту, оскільки його маршрут проходить вздовж всієї набережної Пешта мимо основних пам»яток архітектури. Так що, для нелюбителів ходити пішки – це варіант (про громадський транспорт напишу в кінці, бо це взагалі окрема і дуже заплутана історія, по крайній мірі ми так до кінці і не розібралися).

Тепер про нашу пішохідну екскурсію. Першою зупинкою була будівля Парламенту. Ну це дійсно варто побачити на власні очі, бо описати словами просто нереально. Глянути фото парламенту можна //photofile.com.ua/users/kostyk/2389975/43044704

Кожні 15 хвилин біля парламенту набираються групи для екскурсій всередину будівлі, є години, в які проводяться російськомовні екскурсії (вся інфа буде в книжечках, які роздає гід при зустрічі). Нам, чесно, було шкода тратити час і ми не пішли.

Побродивши навколо парламенту, ми вздовж набережної направилися до Підвісного мосту, найстарішого в Будапешті. За мостом на протилежній стороні можна полюбуватися красивою Будайською фортецею //io.com.ua/2875133p.

Пештська панорама Дунаю внесена в Список Всесвітнього спадку ЮНЕСКО.

Направляємося до популярної серед туристів і місцевих пішохідної вулиці Ваці (не сплутати з іншою довгою автомобільною вулицею біля нашого готелю !!!). Уже в XVIII столітті вона була улюбленим місцем для променаду найбагатших жителів міста, тому тут відкривалися найфешенебельніші і дорогі магазини, що не змінилося і в наш час. Вуличка невеличка, вузенька, з атмосферою 19 століття, з масою сувенірних магазинчиків, бутіків (магазини як середнього цінового діапазону Next, Mexx, Zara, C&A, H&M і т.д., так і брендові ЛуЇ Віттон, Келвін Кляйн, D&G і т.д.). В кінці вулиці в підвалі є ціла сувенірний квартал. Там же і непогана кафешка Касабланка з російськомовним персоналом. Найбільш популярними сувенірами є перець паприка в різних стилізованих красивих баночках, марципанові фігурки, токайське вино, палінка. Магазинчик, де ми купували сувеніри на вул. Ваці:

//photofile.com.ua/users/kostyk/2389975/43044794/#mainImageLink

Наступним нашим завданням було спуститися в метро і доїхати жовтою лінією до Площі героїв. В цьому місці я як раз попробую розповісти про систему громадського транспорту Будапешта. Квитки продаються на станціях метро, в газетних та тютюнових кіосках. Все це так. Але за весь час нашої прогулянки по набережній вздовж руху трамваю № 2 ми не побачили ЖОДНОГО такого кіоска, хоча пройшли не один км.

Квиток є дійсним для метро, трамваю і автобуса. Його треба компостувати при посадці в автобус або трамвай або при вході на станцію метро. Всюди (і в метро теж) працюють контролери. В принципі ніхто особливо на вході в метро нікого не контролює, запросто зайти туди безплатно, але штраф потім можна заплатити немалий + заставлять купити проїзний на 3 місяці вперед (нікого не цікавить, що ти турист).

Ціни на квитки є дуже різними, все залежить від тривалості поїздки, наприклад, є квиток на одну поїздку (single ticket) 270 Ft (трохи більше 1 євро) – дійсний для проїзду тільки в одну сторону до кінця лінії; квиток з пересадкою, проїзний на один день, сімейний проїзний на вихідні, нічний квиток і т.д. Нам прийшлося 2 рази купити single ticket (від вул.Ваці до площі Героїв і від Площі героїв до Західного вокзалу з пересадкою).

В Будапешті 3 лінії метро – червона, жовта і синя. Станції позначені великою буквою "М" відповідного кольору. Поїзди ходять з 4.30 ранку до 23.30 год. Три лінії перетинаються на станції Deak ter. Жовта лінія, ще називається підземним трамваєм, побудована в 1890 році, сама є пам»яткою Будапешта. Станції і вагончики на ній малюсінькі, в стилі Австро-Угорщини, дуже милі. В свій час це була перша підземна залізна дорога на континенті.

Отже жовтою лінією метро ми направляємося від вул. Ваці до станції Проща Героїв, де розташована власне сама площа, замок Вайдахуняд, Центральний міський парк, площею більше 6,5 га – улюблене місце відпочинку жителів міста на вихідних. Ну і оскільки час уже наближався до 13.00 год. ми вирішили там десь і пообідати.

Площа Героїв. Площа, як і парк за нею, була підготовлена для святкування в 1896 году тисячоліття Мадярського завоювання. В центрі площі - Тисячолітня колона, навколо основи колони стоять кінні статуї вождя Арпада і 6 інших вождів племен мадярів, які очолювали завоювання. За колоною, вздовж колонади - 14 героїв угорської історії. Два з головних музеїв Будапешта – Музей образотворчого мистецтва і Виставковий зал розміщені по обидва боки від Площі. До речі, до 18 травня в Музеї образотворчого мистецтва проходить виставка колексії Медічі періоду Ренессансу (живопис, скульптура). Дуже рекомендую, я була під великим враженням, хоча за браком часу можна сказати що пробіглася залами.

//www.mediciexhibition.hu/

Фото площі можна глянути тут.

ru.wikipedia.org

Десь біля Площі є популярне в Будапешта кафе «Паприка», але ми вже не стали його шукати і щоб далеко не ходити, ми зайшли пообідати в ресторан «Робінзон» зразу ж за Площею, в парку на озері. В принципі, в цей ресторан краще приходити все ж таки ввечері, оскільки ілюмінація, освітлення, відблиски на воді є як раз однією з його фішок. В день, скажем так, нічим особливим він не відрізняється, в тому числі і стравами. Серед страв смачно готують качку. //www.robinsonrestaurant.hu/

Останнім пунктом у нас був «Замок Вайдахуняд», який розташований за Площею в парку. До святкування того ж таки 1000-річчя в 1896 році була відкрита виставка досягнень тисячолітньої країни. Найбільш ефектним був Історичний павільйон, в якому збудували будівлі в різних класичних архітектурних стилях. Павільйон отримав назву «замок Вайдахуняд», в честь найпомітнішої його частини - копії фортеці трансільванських правителів Хуняді, збудованої в 13 ст. Будівлі архітектурного комплексу були створені з фанери і папьє-маше. Після святкування фанерний замок простояв недовго. Але комплекс так сподобався жителям, что вони попросили міську владу відновити його і в 1907 р. сам Франц Йосиф I відкрив замок, відтворений у камені.

В архітектурному комплексі можна побачити копію монастиря в романському стилі, ворота якого виконані за зразком воріт костьолу 13 ст. на заході Угорщини (//skrynka.kiev.ua/gallery/budacastle/IMG_7101). Навпроти – готичні будівлі, які імітують рицарський замок. Далі – будівля італійського палаццо в стилі відродження. За сквериком - помпезний барочний палац часів Марії Терезії //www.samotur.ru/photo.php?id=73

На цьому ми нашу екскурсію вирішили закінчити, всі вже були втомлені і перенасичені психологічно побаченим. На Площі ми знову ж таки сіли в жовте метро і доїхавши до пересадочної станції, переїшли на синю лінію, яка їде просто до Західного вокзалу, а звідти до готелю по прямій 5-7 хв. ходу. Коли виходиш з метро, то просто перед тобою буде величезний торговий центр Westend City Center, де можна прикупити одяг, сувеніри, подарунки.

Останній наш вечір в Будапешті ми провели просто в бесподобному по атмосфері, сервісу, інтер»єру ресторані «Фіркаш», який розташований на сусідній від готелю вулиці (адреса є в довіднику). //www.firkaszetterem.hu/magyar/

Уявіть собі такий камерний маленький зальчик максимум на 7-8 столів (є окремий зал для некурящих) з антикварними меблями, обклеєними старими пожовтілими газетами стінами, піаніст в кутку, колоритним офіціантом років 60, який просто з пів слова вгадує твої бажання наперед. Рекомендую там попробувати гуляш, який подають в красивих металевих казанках. Одним словом, ми всі закохалися в цей ресторанчик і дуже шкодували, що знайшли його тільки в останній вечір перед від»їздом. І ціни там були найпомірніші серед усіх відвіданих нами.

За програмою туру виїзд з готелю був запланований на 5.45 ранку в понеділок. Ми звичайно ж не встигали б поснідати в готелі, тому в неділю на ресепшені замовили сніданкові пакети (breakfast packages). При виселенні не забудьте забрати заставу, яку Ви сплачували при поселенні.

Аеропорт в Будапешті. В порівнянні з Борисполем система контролю набагато строгіша – заставляють роззуватися практично всіх, повикидали все що було більше 100 мл і йшло в ручну кладь (спиртне, йогурти, сочки, воду з тих таки ж breakfast packages). Так, що якщо Ви купили в Будапешті вино, то краще все таки його здати в багаж. Виліт з Будапешта в 9.15 по їхньому часу, приліт в Київ о 12.00 год. по нашому часу.

Підсумовуючи свою немалу розповідь, скажу одне – ми залишилися задоволеними. Все ж таки подорожі в Європу значно відрізняються в кращу сторону від подорожей в ту ж Туреччину чи Єгипет. Звичайно, ще 1-2 дні були б не лишніми, можна було б відвідати купальні Сєчені (а то мій купальник так і залишився в чемодані без потреби), поплавати на кораблику по Дунаю, з`їздити на інший кінець міста в Тропікарій-Океанарій (великий акваріум, з коралами, різнокольоровими рибками і 7-метровою акулою), поїхати на екскурсію за місто по замках. До речі, для тих, хто приїжджає на 5-7 днів, є цікава екскурсія автобусом до Відня (Австрія), але це треба планувати ще в Києві, бо відкривається інший Шенген.

Мова. Якщо Ви знаєте хоча б на початковому рівні англійську – не пропадете. Мені відповідали англійською навіть продавщиці в овочевих ларьочках і контролери в метро. А якщо знаєте німецьку, то взагалі будете почувати себе королем (в Угорщині пару десятків років тому більшість населення розмовляла німецькою і уряд насильно вводив у вжиток угорську – знайома ситуація, правда). Старше покоління непогано знає російську (вчили в школі).

Ну і на кінець - фінанси. Весь тур на двох дорослих коштує 700 євро + 70 євро візи. Загалом в Будапешті ми потратили десь приблизно 500 євро (ресторани, сувеніри).

P.S. Дітей ми правильно вирішили не брати, бо для них такий темп був би надто втомливим.

Наші фото можна побачити тут, пароль 041214:

www.photofile.com.ua/users/kozulia/135010861

березень 2008, Ulyana

Форум для родителей

Ждем ваши рассказы Пишите:

администратору форума