Січень 2008. Звіт з Новорічного свята у ДБ «Юрасик»

Автор: Редакция UAUA.INFO
Дата публикации: 19 февраля 2008, 10:28

Дитячий будинок "Юрасик"

Переяслав-Хмельницький район,

с. Циблі, вул. Шевченко, 28

8-267-24148

Розрахунковий рахунок:

Переяслав-Хмельницький ВДК

Київська обл.

23570125

Банк УДК Київської обл.

МФО 821018

р/р 35423003475172

Пише волонтер сайту Людмила (в форумі kosmos):

Оскільки так склалась ситуація, що більшості дітей в ДБ не було до 20-го січня, то й свято вирішили проводити в кінці місяця. Як завжди було оголошено збір подарунків, які діти замовили Діду Морозу. Маю визнати не обійшлося й без казусів, у 3-х діток було по два подарунки. Також була для нас і приємна новина - Людочку, маленьку півторарічну дівчинку взяли у прийомну сім’ ю.

Поїздка була запланована на 27 січня, та навіть зранку, о 7-й я ще не була точно впевнена, що ця поїздка відбудеться. На щастя все склалось якнайкраще. О 8-й ранку ледве попакували подарунки в машину, навіть довелось мені сісти і вже на мене поставили пакет.

Дітки нас чекали, зраділи і почали питати чи їм будуть подарунки, чи буде клоун (тут маю сказати – клоуна з нами не було – наш «звичайний» був зайнятий, а новенькі хотіли від 100 у.о. + за дорогу - це при тому, що його б відвезли туди й назад). Вигрузили подарунки, почали готуватись, приклеїли листи ватману, розібрали по пакетам що куди – куди призи, куди подарунки. І свято почалось.

Треба зізнатись, що організатор з мене слабенький, але й не так щоб вже зовсім, бо прикувати одночасно увагу 25 дітей різного віку дуууже важко . Першою була гра «Вгадай хто» - дитині зав’язували очі, всі інші ставали в коло і той, хто водить мав зловити дитину і вгадати хто це. Дітям така гра не сподобалась, це й не дивно: вони одразу ж вгадували кого впіймали. Наступною була гра, де потрібно зайняти стільчик, граючих на одного більше ніж стільців, доки музика грає - всі танцюють, ходять біля стільчиків, тільки музику виключають, треба якомога швидше зайняти стільчик . Така гра дітям сподобалась, вони з радістю бігали навколо стільців, виграли звісно ж найстарші. Потім був конкурс на найбільшу мильну бульбашку, що тут почалось, пузирів у нас було лише 4 штуки, але дути хотіли всі ,і кожен хотів виграти. Далі діти розділились на дві команди: хлопчики і дівчатка і малювали ялинку, з зав’язаними очима , маю взнати що цей ко нкурс дітям сподобався найбільше, дехто спромігся малювати 2 рази. Далі була гра, яка в народі має назву (якщо я не помиляюсь) «крокодил» – коли загадуєш слово, гравець показує його без слів, а всі інші мають відгадати – що ж за слово таке.

Під час конкурсів дітвора потомилась, і почали питати коли вже подарунки. Звісно що коли ми їм оголосили що тепер, ось зараз вже і будуть подарунки, щастю не було меж, всі голосно кричали – УРА, ПОДАРУНКИ!!!!!!!!! Розібравши подарунки діти розбіглись по кімнатах, знову ж таки, як і в минулому році, де хто мінявся подарунками, але всі ходили щасливі, і хвастались нам своїми новими речами.

Потім діти пішли на обід, нас теж запросили до столу, під час обіду дітям роздали банани. А потім малеча пішла спати, правда загнати їх в ліжка було дуже важко, адже у них тепер є якісь свої речі.

Ми з Ірою піднялись до дівчаток, які слухали музику на новому магнітофоні, а менші дівчата розбирались що ж за чудо таке – лялька яка п’є і (вибачайте за прямоту) пісяє. Хлопчаки в цей час розбирались з машинками, старші хлопці вже сиділи за комп’ютером, граючись в нові ігри.

На жаль, час не безмежний і довелось прощатись, хоч і не хотілось, але треба. Пообнімались, поцілувались, сказали слова любові і поїхали.

Тепер мої слова подяки. В першу чергу я завдячую цьому святу Ірі (Eneri), яка мало того, що перевезла мені додому більшу частину подарунків, так ще й знайшла машину для поїздки, а головне склала мені компанію, допомогла провести це свято - Ірочка, дуже дякую тобі, без тебе нічого б не вийшло. Також особлива подяка всім, хто був Дідом Морозом, всім нашим дівчатам –форумчанкам і їхнім сім’ям, за те, що доводять – є добрі люди на світі. Дівчата-форумчанки, хочу побажати вам всім, щоб те добро, яке ви робите поверталось до вас сповна, щоб ви завжди знали, що таке щастя, що таке радість, а ще, щоб і у вашому житті завжди знаходилось місце чудесам і не тільки у свята.

Ще я попросила, щоб Іра додала кілька слів:

"Со своей стороны скажу, что эмоции, конечно, переполняли: беспокойство о том, что что-то не так получится, что дети не будут слушаться, что им не понравится и прочее и прочее. Но все прошло, в целом, удачно. Дети очень благодарно воспринимают любое проявление внимания, с удовольствием общаются и на организационные моменты внимания обращают мало (на то они, собственно говоря, и дети!). Подаркам были очень рады и, наверное, с трудом высидели все наши конкурсы, которые этим подаркам предшествовали.)

Отдельное внимание заслужили мобильный телефон (Олег был очень благодарен) и подаренный Кате БэбиБорн (о котором теперь заботятся, наверное, практически все девочки). Но подаркам были рады все, потому что каждый получил то, чего ожидал от Деда Мороза.)

Что запомнилось? Дети, конечно. Многие из них – братики и сестрички. Новенькие детки – два Саши, Анечка и Алеша, которые попали в ДД практически накануне нашего приезда, держались по-разному, но, наверное, немного тише «старожилов». Кроме самых старших деток, все обожают фотографироваться и рассматривать, как получились снимки в цифровом фотоаппарате! Этим я, в основном, и занималась, к стыду моему надо сказать, вместо того, чтоб активно помогать Люде!

Отдельно надо сказать о том, до чего ж все они ее (Люду) любят. Ну, это и не удивительно, потому что сама она веселая, доброжелательная, внимательная ко всем без исключения, заботливая, и просто не могла не заслужить ответного доверия деток. Вообще, Люда – молодец, и я рада, что именно с ней мне удалось поехать на этот праздник!"

Більше фото міститься тут //yurasik2008.io.com.ua/album87885s пароль сніжинка.