Дети для детей: сказка о дружелюбном солнышке

Волшебный мир сказок ценен не только потому, что в него можно погрузиться ради собственного удовольствия и развития творческих способностей. Такие произведения обладают поистине лечебным эффектом и даже помогают сотворить чудо.

Воспитанники специального учебно-воспитательного комплекса «Мрия» – детки, больные ДЦП, которые хотят полноценно жить, творить и развиваться. Именно творчество и фантазии помогают малышам справиться со своим недугом. И они создают сказку.

Сегодня мы предлагаем Вашему вниманию творение Сергея Коваля о настоящей дружбе и о том, что мечты сбываются, если в это искренне верить.

КАЗКА ПРО СОНЕЧКО

Хлопчик Сергійко теж був мешканцем Замріяного містечка. Це був дуже добрий і лагідний хлопчик.

Він був веселий і любив усіх хто його оточував. Мама називала Сергійка «Сонечком» тому, що він дарував людям тепло і ніжність.

Одного разу Сергійкові наснився сон. Ніби він – велике сонце в небі і зігріває своїм теплом всю землю. Ось він побачив хом’ячка Хому, який виліз зі своєї нірки і біжав до річки, де живуть його друзі карасик і черепаха . А ось назустріч хом’ячку летить ластівка, щоб розповісти цікаву новину, як вона відпочивала в теплих краях.

- Зараз усі мешканці Замріяного зберуться біля річки і будуть ділитися своїми цікавими розповідями, - подумало Сонечко. – О, як же мені хочеться потоваришувати з усіма ними! У мене теж є багато цікавих історій. Але як це зробити? Тільки-но я до них доторкнуся – їм стане боляче… Я можу їх обпекти, - засумувало Сонечко.

Та раптом з’явилась хмаринка і заспокоїла Сонечко.

- Я допоможу тобі, - сказала вона.

Хмаринка покликала своїх сестер хмаринок. Вони стали в коло і пішов теплий літній дощик. Сонечко світило і сяяло – таке диво! Над річкою біля лісу з’явилась різнобарвна веселка. Всі, хто був поруч – хом’ячок, карасик, черепаха і ластівка – здивувались і зраділи. Вони ще ніколи не бачили такої краси.

- Це сонечко! Це все воно! Що б ми без нього робили?

- Так, сонце для нас означає життя, - сказала мудра черепаха.

- Як добре, що воно з нами товаришує! – радісно відповіли мешканці Замріяного містечка.

Настав ранок і Сергійко прокинувся. Поруч на столику у кліточці спав хом’ячок Хома. Рибки в акваріумі весело майоріли своїми хвостиками. Пташка співала ранкову пісеньку у відкритій кліточці. Мама готувала сніданок, а кіт-воркотик ластився поруч, очікуючи, що і йому щось перепаде. Лише мудра черепаха думала у своєму вольєрі на підвіконні:

- Як добре, коли хтось про тебе піклується.

А Сергійко щасливий прибіг до мами і притулившись до неї сказав:

- Дарувати тепло і радість всім, хто поруч – велике щастя!