Дети для детей: сказка про дятла

Волшебный мир сказок ценен не только потому, что в него можно погрузиться ради собственного удовольствия и развития творческих способностей. Такие произведения обладают поистине лечебным эффектом и даже помогают сотворить чудо.

Воспитанники специального учебно-воспитательного комплекса «Мрия» – детки, больные ДЦП, которые хотят полноценно жить, творить и развиваться. Именно творчество и фантазии помогают малышам справиться со своим недугом. И они создают сказку.

Сегодня мы предлагаем Вашему вниманию творение Даниэля Яздани-Фар, которое научит бережно хранить мечты и быть счастливым.

КАЗКА ПРО ДЯТЛИКА

У невеличкій лісосмузі біля Замріяного містечка мешкала родина дятлів. Вони були мудрі і працьовиті. У них була своя лісова школа, де навчали маленьких дятликів грамоті.

Строкатий дятлик відрізнявся від інших учнів. Усі вважали його невдахою, бо дятлик іноді нікого не слухав, відволікався від навчання. Але птах не був лінивим. Він мав свою потаємну мрію. У нього було багато питань, на які не було відповідей. Він знав, що строкаті дятли живуть у північно-східній Африці, на Канарських островах, у Японії, в теплих країнах. Думками дятлик занурювався у свій родовід. Йому хотілося полетіти туди, звідкіля родом його тато, дідусь. А ще дятлик любив робити добрі справи своїй любій матусі і друзям.

Холодного дощового дня дятлик не повернувся з перерви до класу. Він залишився на гілочці пухнастої ялинки, щоб продовжити свої мрії. Та, раптом, почув голос. Це був дощик.

- Чому ти такий сумний? – запитав дощ.

- Хіба ти вмієш говорити? – здивувався дятлик.

- Так, я багато чого вмію і знаю. Не треба одиноко сидіти. Потрібно щось робити, – порадив дощик.

- У мене дуже багато мрій і нічого не виходить, - сказав птах.

- А я тобі дам пораду. Поглянь – ти відрізняєшся від інших дятликів. У тебе незвичайна червона шапочка. Володар природи невипадково нагородив тебе нею. Почни піклуватися про ближніх, співчувай слабеньким та запам’ятовуй навчання у школі. Бо це тобі знадобиться. А мрії свої поскладай в потаємне дупло. Вони, прийде час, здійсняться.

З того часу дятлик змінився. Став уважним до навчання. Піклувався життям синичок, мухоловок, горобців. Та ще дятлик зробив своє особливе дупло. Воно було на високому товстому стовбурі. Туди, коли у нього був вільний час, склав свої мрії, все, що приносило йому радість. Тільки дятлик знав свій скарб дупла. Це були сонячні дні літа, кольори веселки, ігри з друзями, мамині пестощі і дорогий погляд татка. У вільні хвилини строкатий дятлик прилітав до потаємного дупла і пірнав у скарбничку мрій. В такі хвилини він почував себе щасливим.