Вогник - Андрій Малишко

Вечірню годину, де в зорях долина,

Де вогником світиться дім,

Шумить під вікном молода тополина,

Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати

І жевріла цвітом вона,

Там батько не спить і задумалась мати,

Ота, що у світі одна.

Синів виростали, не зводили з ока,

Любили в житті над усе,

Шумить під вікном тополина висока,

Мов звісточку дальню несе.

А вогник їм сяє, мов спогад про сина,

Не все ж повертає назад.

І журиться вікнами наша хатина,

І шепче задумливий сад.

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі,

Хоч тінь там моя промайне,

Бо світиться вогник у темнії ночі,

Мов кличе додому мене!