Ялинка

(О.Олесь)

Раз я взувся в чобітки,

Одягнувся в кожушинку,

Сам запрігся в саночки

І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,

Ледве став ялинку брати,

А на мене зайчик – плиг!

Став ялинку віднімати.

Я-сюди, а він – туди...

„Не віддам, - кричить, - нізащо!

Ти ялинку посади,

А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!

І цяцьками можно гратись:

Порубаєте ліси –

Ніде буде і сховатись.

А у лісі срізь вовки,

І ведміді, і лисиці,

І ворони, і граки,

І розбійниці-синиці”.

Страшно стало... „Ой, пусти!

Не держи мене за поли!

Бідний зайчику, прости, -

Я не буду більш ніколи!”

Низько, низько я зігнувсь,

І ще нижче скинув шапку...

Зайчик весело всміхнувсь

І подав сіреньку лапку.