Штучне запліднення та імплантація ембріона (ембріонів)

Автор

В Україні спостерігається катастрофічне зниження народжуваності. Суттєвий вплив на її рівень має безпліддя подружніх пар, кількість яких постійно зростає.

В лікуванні безпліддя в Україні з 1987 року почали застосовуватись нові репродуктивні технології. На сьогодні діє 5 лабораторій, які їх використовують. Даний вид медичної допомоги передбачений законом, але ряд питань на законодавчому та інших рівнях залишаються не вирішеними.

У зв’язку з цим та відповідно до статті 48 Основ законодавства України про охорону здоров'я, Міністерство охорони здоров’я України наказом № 24 від 04.02.1997 р. затвердило:

  1. Умови та порядок застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів).
  2. Метод інсемінації жінок спермою чоловіка (донора).
  3. Метод екстракорпорального запліднення і перенесення ембріона (ембріонів) у порожнину матки.

Застосування методу інсемінації жінок спермою чоловіка (донора) і методу екстракорпорального запліднення і перенесення ембріона (ембріонів) у порожнину матки дозволено тільки виключно в акредитованих для цього закладах охорони здоров'я. Медичні послуги у вказаних лабораторіях надаються на платній основі.

Умови та порядок штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) розроблені відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я.

Штучне запліднення здійснюється виключно в акредитованих для цього закладах охорони здоров'я за дозволеними МОЗ методами.

Питання про застосування методів вирішується на прохання дієздатної жінки, з якою проводиться ця дія, після оформлення заяви-зобов'язання подружжям та після його відповідного обстеження.

Вік жінки, якій здійснюється штучне запліднення, не повинен перевищувати 40 років.

Подружжя має право на інформацію про:

  • процедуру штучного запліднення та медичні і правові аспекти її наслідків;
  • результати медико-генетичного обстеження донора, зовнішні його дані, національність (якщо для запліднення використовується сперма донора).

Інформація надається лікарем, який здійснює медичне втручання.

Відомості про проведення штучної інсемінації, про особу донора складають лікарську таємницю.

Для штучної інсемінації використовується як сперма чоловіка, так і донора. Сперма донора використовується тільки кріоконсервована і не раніше 3-х місяців після забору і повторного обстеження крові донора на СНІД.

Добір пацієнтів та обсяг обстеження для проведення штучної інсемінації проводиться лікарем-акушером-гінекологом жіночої консультації або центру "Планування сім'ї".

Лабораторне обстеження:

  1. Визначення групи крові, резус-фактора, ВІЛ, реакції Вассермана, визначення антигена HBs (гепатит).
  2. Бактеріоскопія піхвового мазка.
  3. Обстеження на гонорею, хламідіоз, токсоплазмоз, трихомоноз, уроплазмоз, гарднерели, мікоплазми.
  4. Проведення тестів функціональної діагностики для характеристики менструального циклу.
  5. Ультразвукове дослідження матки і придатків.
  6. Дослідження стану матки і труб - гістеросальпінгографія (за показаннями - лапароскопія).
  7. Двократне дослідження сперми чоловіка (донора).
  8. Визначення антиспермальних антитіл (за показаннями).
  9. Визначення рівня статевих гормонів у крові та сечі (за показаннями).
  10. Рентгенографія черепа (за показаннями).
  11. Інші необхідні обстеження.

При виявленні відхилень в репродуктивній функції жінки і при наявності показань до штучної інсемінації проводиться відповідне лікування.

Організація донорства сперми

Донорами сперми можуть бути здорові чоловіки у віці 20-40 років, які:

  1. Не мали урологічних, венеричних, андрологічних і спадкових захворювань.
  2. Не є носіями ВІЛ інфекції та вірусу гепатиту B.
  3. Мають фертильну сперму.
  4. Пройшли повне обстеження.

До донорства залучаються чоловіки-добровольці.

Донор, який дав згоду регулярно здавати сперму, називається активним донором:

  1. Активним донором можна бути не більше 3 років.
  2. Щомісяця дозволяється здавати не більше 3 еякулятів сперми.

Обсяг обстеження донорів сперми

  1. Дослідження сперми і оцінка її фертильності: сперма придатна до використання, якщо в 1 мл еякуляту вміщується не менше 60 млн. сперматозоїдів і серед яких більше 60% роблять поступальні рухи, а патологічних форм не більше 20%.
  2. Огляд терапевта (2 рази на рік).
  3. Огляд уролога (1 раз на рік).
  4. Огляд психотерапевта (одноразово).
  5. Медико-генетичне обстеження (одноразово) з обов'язковим обстеженням каріотипу.
  6. Бактеріальний засів еякуляту (1 раз у 6 місяців)
  7. Визначення групи крові і резус-фактора (одноразово).
  8. Проведення реакції Вассермана (1 раз у 3 місяці).
  9. Серологічне обстеження на ВІЛ (1 раз у 3 місяці).
  10. Серологічне обстеження на гепатит B (1 раз у рік).

Одержання і облік сперми

Перед здаванням сперми донору рекомендується статеве утримання і виключення алкоголю протягом 3-4 днів, обмеження куріння.

Одержання сперми здійснюється у спеціально виділеному приміщенні, яке має окремий вхід, кімнату з відповідним інтер'єром, санвузол, умивальник.

Реєстрація надходження сперми здійснюється в журналі реєстрації аналізів і їх результатів.

Кріоконсервація сперми

Охолодження сперми здійснюється за допомогою спеціальної апаратури.

Строк зберігання кріоконсервованої сперми 10 років.

Кодування і маркування сперми

Кожному донору присвоюється код, він складається із:

  1. Першої і третьої літери його прізвища.
  2. Числа, місяця і останніх цифр року його народження, далі вказується місце зберігання і дата кріоконсервації.
  3. Номер посудини з азотом - по кількості посуду, що є в наявності.
  4. Номер касети.
  5. Число, місяць і рік здачі сперми.

В кожну касету з азотом вміщують зразки сперми одного донора.

Код сперми заноситься в індивідуальну карту донора, при штучному заплідненні пацієнтки - в її медичну карту амбулаторного хворого.

Добір сперми для інсемінації

Враховується побажання подружжя у відношенні:

  1. Національності донора, головних рис його зовнішності (зріст, колір волосся, очей, форма обличчя, носа).
  2. Вказані побажання заносяться в амбулаторну карту пацієнтки.

Враховуються сумісність донора з реципієнткою за групою крові, резус-фактором, головні риси конституції донора. Дані донора беруться з його індивідуальної карти.

Юридична консультація ВЖНДО «Дія»