Анонс журналу «Дитяча кімната», № 2-3/2009

Рубрика «Телефон у передпокої»

Чиї ви, мої діти?

Усиновлення – болюча та майже інтимна тема – останнім часом перебуває у центрі уваги громадськості. Послухаймо бувалих людей.

Рубрика «Лампа»

Нужна ли тайна усыновления?

„Мои родители на самом деле не мои – меня взяли из детского дома. А мои настоящие родители далеко, они прекрасные люди, но обстоятельства мешают им меня найти”, – вот главный мотив этой фантазии, которую детские психологи объясняет потребностью каждого человека в собственной идентичности, поиск которой начинается в детстве. Человек часто спрашивает себя: „Кто я?” Выросшему в родной семье проще: „Куда бы я ни шел, как бы ни развивался, есть ли у нас контакт (с родителями. – Ред.), доволен я этим или не доволен, я всегда остаюсь ребенком своих родителей”. Но для приемного ребенка этот вопрос имеет иное жизненное измерение. Ведь у него две пары родителей, да и история его начинается не с момента усыновления.

Рубрика «Двері»

До усиновлення – крок за кроком

Уся процедура усиновлення – від Заяви про бажання усиновити дитину до Реєстрації дитини в паспортному столі

Рубрика «Вікно»

Дитинство у дерев’яних чобітках

Голландія – країна, де живуть найщасливіші у світі діти. Так принаймні стверджують соціологи за результатами дослідження у двадцяти країнах. На чільних місцях також Швеція, Данія та Фінляндія. У чому ж таємниця щасливого дитинства? Та чи щасливе воно насправді? Бо деякі аспекти голландського виховання щонайменше шокують...

Рубрика «Канапа»

Весело – це коли десять

Одразу зрозуміло, що в цій квартирі живуть діти. Ще перед дверима стоять у рядок візочки, а в передпокої на шафах розвішані малюнки. У вітальні на стінах і стелі – м'які іграшки. Два справжніх коти чекають на господарів зі школи та дитсадків – товстий ледащо Річ, шерсть якого нагадує валянок, і пухнастий рудий Джой з великими вухами та приплюснутою мордочкою. „Річ любить гратися з дітьми, вони його й одягають, і у візку катають”, – розповідає про домашніх улюбленців голова родини Сергій Гедз. Разом із дружиною Наталею вони виховують десятьох дітей, двоє з яких біологічні: Віка (4 роки), Віолетта (5 років), Антоніо (6 років), Тома (8 років), Христина (8 років), Таня (9 років), Рікардо (10 років), Коля (12 років), Катя (13 років) та Ілля (14 років).

Рубрика «Характер»

Нобелівська премія для мами

У Ірини Петриченко троє дітей. У старшого сина – діагноз ДЦП. Йому лікарі не давали шансу на життя. Однак він не лише ходить самостійно, а й закінчив загальноосвітню школу, став кандидатом у майстри спорту з плавання, здобув вищу освіту, одружився і вони з дружиною народили дитину – здорову.

– Що, справді? – запитують її матері дітей з особливими потребами. – Невже й у нас є надія?

Рубрика «Друзі»

Дельфіни-терапевти

Замість пігулок – спілкування з тваринами. Подолати депресію, впоратися з комплексами і навіть утамувати фізичний біль – виявляється, наші кицьки, рибки і папужки – одні з кращих помічників. Чудовими терапевтами вважають також коней і дельфінів. Спілкування з останніми нормалізує психічний стан людини, зміцнює її сили у боротьбі з недугами.

Рубрика «Книжкова полиця»

Яга

Как часто люди умиляются крошечному хорошенькому котенку или щенку, найденному на улице! Берут его в дом, с удовольствием возятся с пушистым забавным комочком, пока в один прекрасный день не обнаруживают, что любимые туфли испорчены острыми зубами, о новую мебель благополучно точатся коготки, а милый малыш превратился в дико подвывающего под дверью дурно пахнущего кота или прожорливого шкодливого пса непонятной породы. Возникает дилемма: благородно терпеть малоприятную тварь в доме, кормить, обслуживать лет еще этак пятнадцать, или избавиться от нее? Каждый решает эту по-своему, но большинство не мучается долго угрызениями совести, отвезя животное за город, или благополучно «забыв» поздней осенью на даче. Но ребенок – не щенок, его за дверь не вышвырнешь.

Ни Соня, ни ее седовласый ученый муж, с энтузиазмом оформляя документы на удочерение, не подумали о том, что хорошенький младенец несет генетический код породивших и бросивших его людей, под ангельской внешностью уже заложены, как в бомбе с часовым механизмом, характер, внешность, судьба. Механизм тикает, спираль раскручивается, симпатичная куколка меняется, словно кукушонок принимает совсем не ожидаемый приемными родителями образ, превращаясь в нечто чуждое, антипатичное – и с этим уже ничего нельзя поделать…

Рубрика «Письмовий стіл»

Шкала оцінювання знань з погляду Української школи ейдетики Євгена Антощука та коментарі до виявлених проблем: „Сучасна педагогічна наука, експериментуючи зі шкалою оцінювання успіхів своїх вихованців, шукає, як на мене, початок і кінець на вже давно винайденому колесі, що так-сяк собі скаче по вибоїнах і бадиллю хто знає коли занедбаного поля освіти. Якою б кількістю балів не оцінили знання, вони не додають уміння й розуміння та не приховають промахів системи, що не змогла розкрити здібностей і талантів опікуваної особистості”.

Рубрика «Аптечка»

Безпечний відпочинок

Які асоціації викликає у вас слово „відпочинок”? Напевно, море, сонце, радість... Але що робити батькам у разі несподіваних проблем зі здоров’ям дитини? Як надати першу допомогу, особливо коли немає нічого підручного? Як не нашкодити? Коротенькі інструкції допоможуть вам не впасти в розпач, а допомогти дитині до прибуття лікаря.

Цілющі властивості прополісу

Завдячуюючи своїм бактерицидним властивостям, прополіс займає важливе місце серед засобів медицини для лікування ран і виразок, дихальних шляхів, ротової порожнини, очей, середнього вуха, травного тракту, ендемічного зобу, простати, ерозій шийки матки, сприяє підвищенню імунітету у дітей і дорослих. Як знеболювальний засіб прополіс майже вп’ятеро ефективніший за двохвідсотковий новокаїн.

Рубрика «Чарівні ручки»

Мрії здійснюються

Майстер-клас „Ранкова кава” вчителя образотворчого мистецтва із 23-річним досвідом роботи Ірини Гаврилюк.

Дізнатись більше про видання можна у редакції:

8 (044) 501-63-06

а/с 30, м. Київ, 01103

E-mail: [email protected]