Як почуватися щасливим, коли навколо все погано: психолог розповіла, як поповнювати внутрішні ресурси під час війни

Читать на русском
Автор
959
Відчувати сум і апатію - нормально
Відчувати сум і апатію - нормально. Фото Unsplash.com

За бажання, відшукати приводи для радості можна у найпростіших речах

Міжнародний день щастя, який щороку відзначають 20 березня, покликаний нагадати людям про те, як важливо знаходити приводи для посмішки і радіти життю навіть у найскладніші його періоди. Після двох років повномасштабної війни з РФ багатьом українцям дедалі важче зберігати оптимістичний настрій і підтримувати своє ментальне здоров’я без допомоги психологів.

"Телеграф" з’ясовував, які почуття є природними у сьогоднішніх умовах і як навчитися бути щасливим у найтемніші часи нашої історії. Відповіді дала психолог, представниця ГО суспільного здоров’я та позитивних дій "Час життя" Вікторія Кузнєцова.

Посміхатися, коли сумно, і радіти за першої можливості

— З початку великої війни українці стали частіше страждати на депресії, неврози та інші розлади?

— Так. На тлі постійного стресу і тривоги люди частіше звертаються по допомогу психологів. Це цілком зрозуміло і природно — самостійно впоратися з таким станом у сьогоднішніх реаліях може бути не під силу.

— Кажуть, щастя — питання вибору. Ви погоджуєтеся з цим?

— Трапляються ситуації, в яких ми об’єктивно не можемо обирати бути щасливими. Втрата близьких людей або інші великі потрясіння передбачають сильні негативні емоції, для переживання яких потрібен час. Кожна людина має право відгорювати і відсумувати важкі втрати, не змушуючи себе почуватися краще тут і зараз.

Якщо ж говорити про стан суму, нудьги, апатії в "штатних" умовах, то так: ми можемо обирати бути щасливими чи страждати. Річ у тім, що у кожного з нас завжди є причини для щастя і страждань. Вирішальним є те, на чому ми фокусуємося.

Можна прокидатися з думками про те, що ви не хочете йти на роботу, що у вашій країні війна, що ви незадоволені своїми досягненнями. Водночас, маючи все те ж, можна фокусуватися на тому, що сьогодні ви прокинулися, хоча у вашій країні війна, ви йдете на роботу, а отже вона є, ви все ще маєте можливість множити і покращувати свої досягнення.

— Як ви ставитеся до вправ на кшталт: підійти до дзеркала і посміхатися собі, аж поки не відчуєш себе краще?

— Скептично. Це може спрацювати, якщо причиною пригніченого стану є щось незначне. Якщо ж у людини дійсно купа проблем, ігри з дзеркалом не допоможуть. Причому оточуючим ці проблеми можуть здаватися дурницею, але це не означає, що вони не можуть завдавати справжнього дискомфорту і навіть болю.

Наприклад, жінка може перебувати у стані відчаю через те, що не може збудувати стосунки і довгий час самотня. Для нас з вами це надумана проблема, а для неї — привід для страждань. Ніколи не варто знецінювати емоції інших.

Щодо виходу з цього стану, то працювати треба із внутрішніми опорами: зрозуміти, наскільки реальною є проблема, чому вона виникла і як її подолати. Потім налаштуватися на те, щоб під час цього долання фокусуватися на позитивних аспектах і радіти навіть невеличким успіхам.

Відчувати радість — не соромно

— Велика війна триває більше двох років і за цей час в кожного з нас траплялися не лише погані, а й щасливі моменти. Зізнаватися у тому, що ти щасливий, коли навколо стільки страждань, — соромно?

— Попри те, що я психолог, мені теж доводилося відчувати емоції, про які ви кажете. Коли проект, над яким я працювала, отримав фінансовий успіх, мені стало дуже ніяково радіти цьому, адже сотні тисяч українців в той час перебували у вкрай скрутному становищі.

Здатність до співчуття на такому рівні (коли тобі не лише сумно за інших, а й складно радіти за себе, поки іншим погано), — ознака сильно розвиненої емпатії і людяності. Водночас ми не повинні переставати радіти, коли у нас є для цього привід. Аби позбутись відчуття провини за матеріальний успіх, направте його на допомогу іншим: виділіть частину зароблених грошей на донати, допоможіть відвезти гуманітарну допомогу на новій автівці.

— А як щодо нематеріальних радощів? У коментарях до світлин і відео в соцмережах відомих людей, які діляться щасливими моментами життя, все частіше можна зустріти приказку "півсвіту плаче, півсвіту скаче"…

— Так було і буде завжди. Не обов’язково мати війну за вікном, щоб відчувати ці контрасти: хтось сьогодні ховає близьку людину, а інші одружуються. Хтось переживає крах справи всього життя, а для когось цей день стане найуспішнішим у кар’єрі і він буде це святкувати.

Ми не можемо заборонити іншим радіти, коли нам погано, і не повинні обмежувати себе у щасті через нещастя інших. Завтра ми можемо опинитися на їхньому місці і настане наша черга горювати, але поки у нас є можливість радіти, ми повинні це робити. В іншому випадку ризикуємо прожити все життя у стражданні — за себе або за інших.

Єдине, що б я порадила: не варто займатися надмірною демонстрацією свого успіху і щастя під час війни, наприклад, у соцмережах. Історія з хизуванням весіллям за мільйони у розпал війни — це дійсно за межею.

Поділіться гарними новинами з близькими, які можуть розділити цю радість з вами. Для інших такий контент може бути дещо травмуючим через особисті втрати і проблеми.

— Зараз доволі поширеною є практика відмови від оточення, яке "тягне вниз" негативними установками і відсутністю досягнень. Ви розділяєте такий підхід?

— Це дійсно так — оточення може формувати світогляд. У кожного з нас є знайомі, під час спілкування з якими виникає відчуття якогось в’язкого болота, в яке тебе засмоктує, а після розмов з ними ми почуваємо себе виснаженими і пригніченими. Якщо такі зустрічі відбуваються раз на півроку, це можна пережити, але якщо така людина є вашим приятелем, з яким ви контактуєте ледь не щодня, це позбавляє вас великої кількості енергії.

Починаючи особистісний розвиток, ми повинні усвідомлювати, що для ефективної трансформації нам потрібно перебувати в оточенні тих, хто вже досягнув бажаних нами висот або, як і ми, перебуває на шляху до цього. Знайшовши однодумців, людей зі схожою енергетикою і прагненнями, вам буде значно легше триматися вірного курсу. Люди, які не мають жодної мети, не намагаються покращити своє положення і присвячують себе стражданням і скаргам на життя, здатні заражати оточуючих цим станом.

У пошуках сенсів

— Як бути з відчуттям, що твоє життя поставили на паузу, і ти не можеш контролювати його?

— Це абсолютно нормальне відчуття в наших реаліях, але з ним можна працювати. По-перше, усвідомте, що ваше життя не стоїть на паузі, воно йде. Значить, вам потрібно використовувати кожен день для того, щоб наповнювати його подіями і емоціями. Ми не знаємо, скільки триватиме війна, а отже застигнути в очікуванні кращих умов і не жити — не найкраще рішення.

По-друге, контролюйте те, що можете. Наприклад, якщо ваш чоловік на війні і ви не маєте змоги жити, як раніше, радійте тому, що він живий і ви можете розмовляти з ним. Намагайтеся зберегти і зміцнити ваші стосунки на відстані, тіште одне одного у той спосіб, який вам зараз доступний. Плануйте власне дозвілля, дозволяйте собі втілювати бажання, які на перший погляд можуть здатися недоречними. Робіть все для того, щоб відчувати: ваше життя триває і ви — головний герой у ньому.

— Що робити у дні, коли не можеш змусити себе встати з ліжка і єдине, чого хочеться, — плакати?

— Плачте, лежачи у ліжку. А потім вставайте і продовжуйте жити. Сльози — це нормально. Нема нічого поганого у тому, щоб зачинитися у кабінеті посеред робочого дня і вволю поревіти або поїхати в ліс і покричати там, якщо вам це потрібно. Коли негативні емоції будуть прожиті, ви відчуєте себе набагато краще і станете продуктивнішими.

Не нормально — забороняти собі прояви негативних почуттів: злість, сум, розпач, роздратування. Рано чи пізно вони все одно знайдуть вихід, але вже у вигляді хвороб, адже наш емоційний стан тісно пов’язаний з фізичним.

Бувають моменти, коли нема бажання щось робити, але є зобов’язання і відповідальність за них. В таких випадках потрібно зібратися із силами і виконати все, що повинні, але потім дозвольте собі відпочинок. Виділіть час хоча б раз на тиждень — один день або декілька годин — які будуть тільки вашими. Робіть те, що заряджає вас енергією і не робіть нічого з того, що її віднімає. Вимкніть телефон, поїдьте з міста, якщо відчуваєте у цьому потребу. Дайте собі можливість відновитися.

Винятком є стан депресії, знайти вихід з якого без допомоги фахівця майже неможливо. Якщо ви спробували усі можливі способи покращити своє самопочуття, але стає тільки гірше, обов’язкового зверніться до психолога.

Info Icon

Важливо: будь-яка інформація медичної тематики, розміщена на сайті Телеграф, носить інформаційний характер і не являється рекомендацією.
Застосування будь-яких медичних препаратів повинно бути узгоджене з лікарем.