Старець у тривожному очікуванні: психологи пояснили, про що свідчить поведінка Путіна

Читать на русском
Автор
6156
Міміка Путіна видає в ньому людину похилого віку Новина оновлена 14 лютого 2024, 09:35
Міміка Путіна видає в ньому людину похилого віку. Фото EPA/UPG

Навіть комплементарні розмови даються диктатору важко

Свіже інтерв'ю Володимира Путіна американському політичному оглядачу Такеру Карлсону справило на глядачів потужний ефект. Втім, зовсім не той, на який сподівалися його учасники. Чергова порція псевдоісторичних фантазій російського диктатора і його риторика щодо війни проти України стали приводом для жартів не лише серед наших співгромадян. З Путіна навіть поглузував екс-президент Монголії Цахіагійн Елбегдорж і навіть відомий русофіл Ілон Маск.

Окрім відвертої маячні, яку президент РФ просував під час розмови з американцем, глядачів у черговий раз спантеличила й поведінка Путіна. Політик весь час хаотично рухав ногами, масажував зап'ястя, з якого раптом зняв годинник, а потім взагалі плюнув у сторону, попри ввімкненні камери.

В якому психологічному стані перебуває кремлівський диктатор і про що свідчить його мова тіла "Телеграф" запитував у фахівців з фізіогномії та невербальних комунікацій.

Напруження в кожному русі

Будь-які емоції та переживання, що конфліктують із внутрішнім світом людини, завжди відображаються на фізичному рівні. Інша річ, що ці прояви можна приховувати шляхом жорсткого контролю за своїм тілом.

З віком здатність нашої нервової системи протистояти зовнішнім подразникам і приховувати реакцію на них знижується, каже кандидатка психологічних наук, фізіогноміст Світлана Арефнія.

Світлана Арефнія

Враховуючи, що Володимиру Путіну цього року виповнюється 72, нема нічого дивного у тому, що він не завжди може стримувати сигнали свого тіла про дискомфорт, напруження чи роздратування. Хоча, як зазначає експертка, за роки своєї політичної діяльності диктатор дійсно навчився впевнено транслювати відверто брехливу інформацію, у чому йому, безумовно, допомагали спеціалісти з безсловесної поведінки.

"Та все ж, на 100% контролювати це неможливо. Тому ми можемо побачити, що у Путіна є стабільні поведінкові реакції, які регулярно спливають на поверхню", — каже фахівчиня в коментарі "Телеграфу".

Путін постійно тримається за стіл або за підлокітник крісла. Потреба зайняти стабільну позу свідчить про знервованість людини, необхідність вхопитися і триматися за щось як у прямому, так і у переносному сенсі, зазначає фізіогномістка.

Диктатор часто переводить на жарт теми, які викликають у нього дискомфорт. Це психологічний захисний механізм, що спрацьовує на рівні підсвідомості. За словами Світлани Арефнії, якщо простежити, у відповідях на які запитання Путін починає жартувати, можна зробити висновок про те, що саме вибиває його з колії.

Однією з найпомітніших нервових компульсивних дій у поведінці Путіна є постійна зміна пози ніг. Фізіогноміст пояснює: положення нижніх кінцівок може транслювати емоційний стан людини в даний момент і свідчити про нездатність нервової системи впоратись з напруженням.

Наприклад, коли диктатор виставляє ноги перед собою або імітує наступання, це свідчить про реакцію домінуючого над співрозмовником. Спроба сховати ноги під стіл видає приховане бажання втекти від некомфортної ситуації.

Раніше Путін вже неодноразово знімав годинник під час складних розмов з журналістами або колегами. Те ж сталося й в ході інтерв'ю Такеру Карлсону. Зазвичай, людина, яка постійно носить цей аксесуар, просто перестає відчувати його на руці, тому бажання Путіна позбутися годинника може свідчити про дуже високий рівень скутості в даний момент, а також бажання відчути себе бодай трохи вільнішим.

За словами Світлани Арефнії, ця емоція може також проявлятися у потребі послабити краватку, як це часто робив Міхеїл Саакашвілі, або перебиранні в руках і ламанні олівців і ручок у випадку з Януковичем.

"Путін намагається виглядати впевнено, щоб переконати інших у тому, що він точно знає, про що каже і що робить, але реакції видають його. І що далі, то більше. Зараз можна з упевненістю казати про його нестабільну емоційну та нервову систему. Це свідчить про те, що він відчуває досить великий рівень напруження, невпевненості і навіть страху", — каже експетка в коментарі "Телеграфу".

Школа КДБ не рятує від емоцій

Теорія про те, що Володимир Путін як колишній кадебіст має особливі навички, що дозволяють йому приховувати емоції, бути невразливим до зовнішніх подразників і впливати на оточуючих, — міф, каже політичний психолог та експерт з невербальної комунікації Валентин Кім.

Валентин Кім

За словами фахівця, будь-яка людина може контролювати себе в одних обставинах і абсолютно не здатна до цього в інших. Цікаво, що найвищий рівень підготовки у приховуванні власних почуттів і трансляції потрібних реакцій мають не агенти КДБ чи ЦРУ, а представники акторської спільноти. Володимир Путін до них точно не належить.

"Безумовно, за чверть століття при владі Путін міг би досягти успіхів у цьому, але йому це не потрібно. Протягом всієї політичної кар'єри йому створювали комфортні умови, в яких нема потреби тримати обличчя і аж надто контролювати себе: жодних дебатів з конкурентами, жодних гострих запитань від журналістів. Тобто, теоретично він міг би працювати над собою, але вважає, що це зайве", — пояснює психолог в коментарі "Телеграфу".

Втім, навіть у такому комплементарному інтерв'ю із заздалегідь відомими запитаннями і відповідями на них, яке провів для диктатора Такер Карлсон, Путіну не завжди вдавалося бути на коні.

Зокрема, Валентин Кім звертає увагу на те, що журналісту довелося тричі перепитувати у президента РФ, чому він не пред'являв претензії до Заходу і України 20 років тому, якщо "несправедливість" щодо Росії була "історичною". Чіткої відповіді на це запитання Путін так і не дав.

"Найулюбленіша тема диктатора — обра́зи та історія. Розмову про будь-що він зводить саме до них, після чого може говорити годинами, занурюючись в історичні алюзії, фантазії, відверту маячню. Якщо формат розмови передбачає можливість обирати цю направленність, Путін почувається впевнено. Якщо ж тема цього не передбачає, а запитання ставляться чітко і потребують таких же відповідей, політик починає нервувати", — каже психолог.

Над Путіним насміхається навіть прихильник Росії Ілон Маск

Старець у масці молодика

Водночас, за словами Валентина Кіма, важливу роль у поведінці Путіна відіграє його похилий вік. Доволі молоде обличчя (як для 71-річної людини) диктатора вводить глядача в оману і змушує забути про те, що перед ним сидить старець з усіма притаманними віку поведінковими особливостями.

"Шамкання" щелепою, гримасування, прояви тремору в руках і ногах, викручування суглобів — все це мова тіла літніх людей. Вербальні прояви похилого віку у диктатора також простежуються: постійне звернення до минулого, деталізація подій, які не мають жодного значення для розмови, часте відхилення від основної теми розмови — так поводиться кожен другий пенсіонер у розмові з онуками.

Путін на параді 9 травня 2023 року

Психолог зазначає: досліджуючи поведінку Путіна, псевдоексперти часто зводять всі його особливості до однієї причини: це або психічний розлад, або лікування від онкології, або старість, або це взагалі не Путін, а двійник. Насправді ж будь-яка людина завжди перебуває під впливом декількох причин.

"У випадку з Путіним це, по-перше, старість. По-друге, те, що він багато десятиліть живе у своєрідній бульбашці, де всі оточуючі реагують на нього саме так, як він цього очікує. Під час інтерв'ю він має справу з новою людиною, яка цих нюансів не знає, чим спричиняє дискомфорт.

По-третє, слід враховувати формат розмови з Карлсоном (через перекладача), що також справляло враження гальмування кожної зі сторін через паузи після кожного запитання і відповіді. Крім того, коли ми розмовляємо з іноземцем, ми підсвідомо починаємо активніше жестикулювати, посилювати міміку і підвищувати голос, щоб нас краще зрозуміли", — пояснює експерт.

Бравада у минулому

Водночас, Валентин Кім вказав і на декілька особливо знакових невербальних реакцій кремлівського диктатора під час останнього інтерв'ю. Так, на запитання Карлсона про причини Путіна побоватися нападу на РФ з боку НАТО, політик каже, що не говорив такого, знизуючи при цьому лівим плечем і піджимаючи губи дугою.

У психології ця реакція називається емблематичним жестом, що розшифровується як "я не знаю, про що говорю" або "я сумніваюся у тому, що стверджую".

Ще одним показовим моментом стала відповідь диктатора про ймовірні переговори з Україною про завершення війни.

"Знаєте, це предмет переговорів, які з нами ніхто не хоче вести чи, точніше сказати, хочуть, але не знають як. Знаю, що хочуть, — не тільки бачу це, але знаю, що хочуть, але ніяк не можуть зрозуміти, як це зробити", — сказав Путін, після чого торкнувся носа.

За словами Валентина Кіма, цей жест є хрестоматійним показником брехні. Річ у тім, що говорячи неправду, нам доводиться витрачати багато енергії на її формулювання, запам'ятовування деталей, швидку реакцію тощо. Все це спричиняє загострення відчуттів на фізіологічному рівні для сканування оточуючого простору: слуху, зору, нюху. В результаті розширення судин може виникати дискомфорт, який змушує людину торкатися обличчя — терти ніс, прикривати руками очі, триматися за вухо.

"Аналізуючи поведінку і риторику Путіна в інтерв'ю Карлсону, можна зрозуміти, що його звична бравада через впевненість у своїй всевладності вже у минулому. Той факт, що війна тягнеться вже два роки і, ймовірно, триватиме ще й 2025-го, є вкрай неприємним для нього.

Ключовим меседжем цієї розмови стало очікування переговорів. Він підготувався до гри за столом і він чекає пропозиції, а пропозиції немає. Тому емоційний стан Путіна зараз — це тривожне очікування", — підсумовує психолог.

Провівши у своїй затишній бульбашці чверть століття, Володимир Путін звик до виключно комфортних умов правління, "беззубих" політичних опонентів і завжди відчинених дверей на політичну арену світу. Напавши на Україну, кремлівський диктатор за лічені роки перетворився на вигнанця, військового злочинця і невдаху в очах всього цивілізованого світу. Тепер небезпеку для його іміджу становлять навіть кишенькові журналісти, на елементарні запитання яких він не може відповісти, не видавши своїх справжніх емоцій: невпевненості, напруження і страху.