Провина за щастя: психолог пояснила, чому відчувати радість під час війни — нормально

Повномасштабна війна триває понад два роки. Очевидно, за цей час в кожного українця траплялися не лише сумні, а й щасливі події. Втім, зізнаватися у тому, що тобі радісно, коли навколо стільки страждань, може бути складно навіть самому собі.

За словами психолога Вікторії Кузнєцової, здатність до співчуття на такому рівні (коли тобі не лише сумно за інших, а й складно радіти за себе, поки іншим погано), — ознака сильно розвиненої емпатії і людяності. Водночас ми не повинні переставати радіти, коли у нас є для цього привід.

– Аби позбутись відчуття провини за матеріальний успіх, направте його на допомогу іншим: виділіть частину зароблених грошей на донати, допоможіть відвезти гуманітарну допомогу на новій автівці. Не обов’язково мати війну за вікном, щоб відчувати ці контрасти: хтось сьогодні ховає близьку людину, а інші одружуються. Хтось переживає крах справи всього життя, а для когось цей день стане найуспішнішим у кар’єрі і він буде це святкувати.

Ми не можемо заборонити іншим радіти, коли нам погано, і не повинні обмежувати себе у щасті через нещастя інших. Завтра ми можемо опинитися на їхньому місці і настане наша черга горювати, але поки у нас є можливість радіти, ми повинні це робити. В іншому випадку ризикуємо прожити все життя у стражданні — за себе або за інших, – каже фахівець в коментарі "Телеграфу".

Єдине, що може бути не доречним у сьогоднішній ситуації, – надмірна демонстрація свого успіху і щастя, наприклад, у соцмережах. Психолог радить поділитися гарними новинами з близькими, які можуть розділити цю радість з вами. Для інших такий контент може бути дещо травмуючим через особисті втрати і проблеми.

Більше про те, які почуття є природними у сьогоднішніх умовах і як навчитися бути щасливим у найтемніші часи нашої історії, читайте у повній версії матеріалу — Як почуватися щасливим, коли навколо все погано: психолог розповіла, як поповнювати внутрішні ресурси під час війни

Раніше "Телеграф" писав, що, за словами нейропсихолога Дмитра Вакуленка, діти повинні знати про війну, яка триває, але розповідати про неї потрібно правильно.