"Прийшла з чергування. За добу - 58 швидких..." - переконатися в реальності ковіду можна у приймального покою лікарні

Автор
560
"Прийшла з чергування. За добу - 58 швидких..." - переконатися в реальності ковіду можна у приймального покою лікарні

Лаборант київської Олександрівської клінічної лікарні Тетяна Монко розповіла "Телеграфу" з чим доводиться стикатися медикам в умовах боротьби з коронавірусом

Щодня в столиці України фіксується кілька сотень нових випадків коронавірусу, щодоби два-три десятки людей завершують земний шлях саме від ускладнень, викликаних COVID-19. Попри це, частина населення вперто не вірить в існування хвороби, якою охоплено понад 200 країн у світі, обурюється введеними обмеженнями, відмовляється носити маски та поширює небилиці про вакцинацію проти "корони". Ще й ті, кому пощастило перехворіти легко, докоряють ЗМІ в "нагнітанні" паніки - мовляв, навіщо перебільшувати небезпеку, люди й раніше вмирали від різних хвороб, а люди похилого віку - тим більше. Настільки необачному, байдужому ставленню до свого здоров'я та здоров'я оточення намагаються протистояти співробітники медустанов, знайомі з ковідом не з чуток. Про те, що бачить, що відчуває і що рекомендує таким людям, "Телеграфу" розповіла співробітниця київської Олександрівської клінічної лікарні.

"Швидка" за "швидкої" під'їжджають

"В один з напружених днів березня за добову зміну у нас в лікарні прийняли 58 карет "Швидкої допомоги", - розповідає фельдшер-лаборант Тетяна Монко. - Знаю про це, тому що ми з приймальним спокоєм спілкуємося. Буквально наступного чергування я помітила, що одночасно 8 "швидких" стояло з пацієнтами. Корпус розрахований на 88 осіб, а лежить більше сотні, додали ліжка у відділеннях, де тільки можливо. Реанімація у нас на 6 осіб, але лежить постійно 9-10 осіб. Під ковідних хворих додають і ліжка, і відділення. Дівчата-медики просто падають від втоми. Які хворі, ми можемо тільки дізнаватися, адже ми - лабораторія. Знаю, що пацієнти дуже важкі, в реанімації - ультраважкі".

Тетяна, яка працює в інфекційному корпусі Олександрівської лікарні з моменту його відкриття, дуже переживає, згадуючи випадки смертей, особливо якщо цим людям ще б жити та жити.

Борт з китайською вакциною проти COVID-19 вже в Україні: перші фото і відео

"Зовсім нещодавно помер чоловік, якому лише років 36 було: там, мабуть, пішло ускладнення і нирки не витримали, тому що показники були просто несумісні з життям. Звичайно, дуже шкода молодих, такого у нас точно ніколи не було. Були епідемії кору, так, було багато пацієнтів, досить важких, але такого жаху ще не було. Якщо раніше говорили, що хвороба особливо для людей похилого віку та, в основному, для чоловіків, небезпечна, а дітей вона не чіпає, то тепер уже в статистиці хворих дуже багато зовсім юних. Навіть смертельні випадки є. І випадки вторинного захворювання трапляються. Хто знає, за яким принципом ця зараза собі жертв обирає?", - вдається до питання наша співрозмовниця.

Медпрацівник дивується, що деякі коментатори в соцмережах запевняють, що "лікарі спеціально тримають людей на лікарняних ліжках", щоб у них нібито було більше навантаження і, відповідно, виплати за неї.

"Та куди ще більше навантаження? Ось прийшли б і подивилися, як "швидка" за "швидкою" під'їжджають. Кожен день частину пацієнтів виписують, але на їх місце відразу надходять нові. Ми це відчуваємо на собі: уявіть, за зміну надходить до 60-ти осіб. По кожному треба зробити кілька аналізів, тобто, всього виходить кілька сотень. Наші співробітники відділення додому йдуть просто "на автопілоті". І медсестрички, і доктора - ніхто на час не дивиться за принципом "аби день до вечора відбути". Доктора часто затримуються після доби ще на кілька годин", - говорить Тетяна Монко.

Помер від інсульту - написали "ковід": у чому причина?

Виявивши в соцмережах черговий "маревний" коментар, Тетяна намагається пояснити "антиковідникам", в чому вони помиляються.

"Наприклад, часто пишуть, що людина мала цукровий діабет, онкологію, або інше серйозне захворювання, а якщо помер - то (ха-ха!) від... коронавірусу, не розуміючи взаємозв'язку захворювань. Насправді ковід - це така гидота, що кров при ньому згущується дуже швидко, піди знай, де закоркувало пляшку - і людина, на жаль, помирає моментально. Ось і виходить, "помер від інсульту - написали ковід", тому що інсульт вже як супутнє захворювання вийшло, а основне - ковід, - пояснює жінка. - А як інакше в такій ситуації писати? Пояснюю в коментарях: у хворого був ковід, який спровокував згущення крові. Тромб, що утворився, викликав інсульт".

На щастя, понад 80% хворих на коронавірус переносять захворювання досить легко, і тому часом роблять неправильні висновки.

"У мене є гарна подруга, з якою ми дружимо ще зі школи, вже більш як 40 років. Так вона в цей ковід не вірить, переконує, що це як звичайний грип. Дивуюся:" Ти ж не хворіла", говорить: "Ми перехворіли, але все пройшло як простий грип". А я їй:" Якщо так - то радій і дякуй Богові за це. Ти кожен день повинна свічки в церкві ставити, за те, що все пройшло саме так", - розповідає медпрацівниця. - Зате інша подруга сім днів лікувалася вдома, температура була під 40, а потім опинилася в лікарні, дуже важка. Температура навіть крапельницею не збивалася".

Більшість українців підтримують введення локдауну: результати опитування

Щоб пояснення були більш переконливими, жінка пропонує подивитися на ситуацію поблизу. Для цього навіть не треба потрапляти на екскурсію в саму лікарню.

"Пропоную найупоротішим: під'їдьте до нас всього на одну добу, або, хоча б, у другій половині дня. Кілька годин проведіть в лікарняному дворі, постійте біля бордюрчика. Тоді побачите, скількох людей привозять до приймального покою. А ще побачите, як виносять трупи в чорних пакетах, і тоді, може, зміниться думка. У нас зазвичай в понеділок і п'ятницю найважчі дні. Минулого року, в травні, взагалі стояла низка "швидких", один раз нарахували одночасно 18 машин! Я навіть фотографії якось робила, скільки у нас швидких стояло, хоча всі б вони й не помістилися на знімку", - запевняє Тетяна Монко.

Співрозмовниця розповідає, що при всіх дотримується запобіжних заходів, медики все одно підхоплюють захворювання й у них в інфекційному відділенні вже відсотків 80 співробітників перехворіло, в тому числі й в їх лабораторії. Хтось сам приніс "корону" в сім'ю, а когось, навпаки, рідні заразили.

"Всі обурюються, що посилюється карантин, що вводять локдаун, проте він все-таки дає свої результати, захворюваність падає. Впевнена, ми в цьому році ці маски ще не знімемо, і дай Боже, щоб в наступному році зняли. Вакцина потрібна, це архінеобхідно, це порятунок життів, це зупинка будь-якої епідемії! Я за вакцинацію і головою, і серцем, і вакцинуватися буду обов'язково, - каже лаборант. - Але і після щеплення нам все одно доведеться ходити в масці та бути обережними, витримувати соціальну дистанцію. А поки інший раз в магазині біля каси черговий покупець прилаштовується буквально впритул. Я зазвичай обертаюся і питаю, чи чули вони що-небудь про півтораметрову дистанцію, а у відповідь звучить: "Ой, та не морочте мені голову".

Прилад зупинився, йому не сподобалася спека

Говорячи про умови чиєїсь роботи, часто порівнюють "примхливість" техніки та витривалість людей. Тетяна жаліє своїх колег, яким у цій ситуації нема коли перевести дух, попити води, щось перекусити та сходити в туалет.

"Ми працюємо в масках, рукавичках, захисних халатах. Все видається на кожну зміну, є у нас і комбінезони, але зручніше в халаті. Після використання це все сортується, складається в мішки і йде на утилізацію. Уявіть, як можна було витримати в літню спеку всю цю захисну форму! Влітку одягали на руки рукавички, нарукавники до ліктя, фартухи, ну і, звичайно, маски - уявіть, що переживаємо в 40-градусну спеку?"

За словами Тетяни, кондиціонер стоїть лише в кімнаті, де знаходяться біохімічний та гематологічний аналізатори, тому що вони "іноземці" і працюють лише при температурі в певному діапазоні. Коли його ще не було, прилад просто зупинився і видав: no temperature - не сподобалася йому спека, не хоче він при ній працювати. І тоді терміново встановили кондиціонер.

"Ну а ми вранці заходимо в лабораторію, одягаємося, йдемо в робочу кімнату і кілька годин працюємо з аналізами, які принесли з відділення. Потім можемо собі дозволити пообідати, відправивши захисний одяг в сміттєвий мішок. Поки перекусили - знову купа "швидких" доставила пацієнтів і нам знову аналізи принесли. Коли працюєш в такому вбранні й з ковіднимі аналізами, ясна річ, що ні ніс не почухаєш, ні телефон в руки не візьмеш (я рідних про це відразу ж попередила). Рукавички латексні - дуже хороші, якісні, але в спекотну погоду, звичайно, в них складно працювати, не знімаючи, руки пітніють. І коли, нарешті, знімаєш маску й виглядаєш на вулицю в вікно, то: "Ааааааа!" - просто не можеш надихатися свіжим повітрям", - емоційно згадує свої відчуття лаборант.

Люди - не техніка, і сьогодні багато медиків працюють буквально на межі сил, несучи в сім'ю або залишаючи у своєму серці й втому, і нерви, і образи, і чужі трагедії...

Ще один регіон України поповнив "червону зону" карантину: як виглядає повний список (інфографіка)