Безкоштовної медицини в Україні немає, і ніколи не було, - заступник міністра Ірина Микичак

Як підвищення зарплат сімейних лікарів спричинило конфлікт серед медиків

На дев'ятому місяці боротьби з коронавірусом проблемним місцем української медицини залишається кисень. Чому лікарні виявились не готовими та що робиться тепер? Чому зарплата лікарів де-факто залежить від волі головного лікаря? Чому вітчизняну медицину ніяк не можна назвати безкоштовною? Відповіді на всі ці "чому" - у другій частині інтерв'ю заступника міністра охорони здоров'я Ірини Микичак. Першу частину бесіди читайте тут.

- Медреформа дала змогу сімейним лікарям заробляти набагато більші суми, однак з часом, як розповідають самі лікарі, все по суті повернулось у попередню схему, коли головний лікар розподіляє премії і таке інше, а сімейний отримує ті ж 8 тисяч і повинен мати гарні відносини з головним лікарем (фактично - залежний не від пацієнтів, а від керівництва медзакладу). Що вам відомо про цю ситуацію?

- Так, це дійсно правда. Фактор керівника насправді є, інколи дуже відчутний. І тут є поле для широкої фахової дискусії разом з юристами та економістами як уберегти медиків від таких неефективних керівників. Одним з реальних важелів впливу є створення наглядових рад у комунальних некомерційних підприємствах (КНП).

НСЗУ, як інституція, яка купує медичну послугу також має у якійсь мірі аналізувати структуру видатків. Аналогічно і власник лікарні має розглядати і затверджувати фінансовий план КНП. На мій погляд, мають бути певні рекомендовані рамки. До прикладу, 50% коштів, залучених від Програми медичних гарантій (ПМГ) та інших дозволених джерел, лікарня витрачає на заробітні плати та стимулюючі доплати, ще 15% наприклад на медикаменти, ще певний відсоток інвестує у розвиток, навчання медперсоналу. Капітальні видатки ремонти, обладнання, комунальні послуги мають дофінансовуватися з місцевих бюджетів, які внаслідок децентралізації стали значно багатшими. От яскравим прикладом є історія з киснем.

В багатьох місцях кисень не готували, думали, що пронесе

- До речі, чому з березня місяця ніхто не займався забезпеченням лікарень киснем? Шукали велику кількість ШВЛ, а от кисень залишився без уваги? Заступник голови ОП Кирило Тимошенко в недавньому інтерв'ю повідомив, що наразі 50% койко-місць забезпечені киснем. Яка інформація у вас?

- Кисень і кисневі магістралі аналогічно як і енергомережі та пожежна безпека – це зона особливої відповідальності головного лікаря/директора медзакладу, а також його роботодавця і власника закладу – місцевої ради. Цим точно не має займається ні міністр, ні НСЗУ, і на 300% це не справа для Офісу президента. Кожна лікарня має ліцензію, табель оснащення медичного закладу, договір з НСЗУ. Усі ці документи передбачають наявність у закладі системи медичних газів. Без цього немає реанімації, операційної, пульмонології, виходжування недоношених дітей. Респіраторна терапія є складовою багатьох протоколів лікування. Лікарі, працюючи за протоколами, враховуючи також і клінічний досвід формують потреби лікарні для забезпечення ефективної медичної допомоги.

З початку пандемії МОЗ неодноразово на наших нарадах з керівниками областей і лікарень звертали увагу на необхідність збільшення потужностей кисневої мережі. Адже ті ж апарати ШВЛ потребують кисню. Ми в МОЗ визначили потребу в оновленні парку дихальної техніки. Ми також рекомендували збільшити чисельність у лікарнях моніторів пацієнта, пульсоксиметрів, концентраторів, звернути особливу увагу на системи енергозабезпечення.

Колись в лікарнях було багато кисневих мереж. Навіть у санаторіях була популярна «киснева пінка». В якийсь момент від кисневої терапії почали відмовлятися. Лікарі стали більше користуватися медикаментозним лікуванням. Тим більше пропозицій ставало предостатньо. Залишили (кисень - Авт.) в реанімаціях, може ще в 1-2 відділеннях в лікарні. Організовуючи телемости з колегами з Китаю, Італії, США, Ізраїлю, Польщі практично допитувались у колег, що і як правильно організувати для надання допомоги пацієнтами з COVID. Оскільки проведення ремонтних робіт - це стаття видатків місцевих бюджетів, то і МОЗ, і штаб ТБіНС неоноразово наголошував: кисень! Кисень! Не апарати ШВЛ, а концентратори і кисневі магістралі мають бути в пріоритеті. Маю зауважити, що в багатьох областях з квітня у ковід-лікарнях почали проводити магістралі, встановлювати кисневі станції замість балонів і цистерн.

- Стосовно ситуації на місцях. Волонтер Леся Литвинова опублікувала пост в Facebook, цитую: "Днями зателефонував крупний чиновник від медицини і абсолютно щиро зізнався, що в МОЗ не знають реальної ситуації, що головні лікарі рапортують, що у них все добре і вони всім забезпечені". Що можете сказати про комунікацію з головними лікарями?

- Це неправда. Головні лікарі не рапортують МОЗ, що в них все добре. У нас широка комунікація з медичними працівниками – особиста, через соціальні мережі, зум-наради. Спілкуємось постійно, радимось, сваримось, обговорюємо. Не раз колеги на нарадах не стримують себе. У них достатньо проблем. Особливо багато питань стосується затримок фінансування від НСЗУ. Часто допомагаємо у вирішенні досить різних проблем від зарплати, ліцензій до транспортування пацієнтів чи пошуку транспорту для перевезення кисневих балонів. Плюс усі ми, і міністр, і заступники багато їздимо Україною і спілкуємось з лікарями, медсестрами, пацієнтами. Не певна, що Леся Литвинова була там, де я буваю. З керівниками на місцях йде нормальна чесна комунікація. Буває, звісно, що після гострих розмов чи рекомендацій прийняти певні управлінські рішення, місцеві керівники пробують нажалітися вище, що про них якось не так сказали.

Зрештою який сенс щось приховувати? Тут у нас не соцмагання, тут йдеться про життя людей.

- То яка зараз ситуація з киснем?

- Ще в перших рекомендаціях лікування коронахвороби, а згодом вже і в протоколі МОЗ з лікування СOVID-19 однозначно рекомендовано кисневу підтримку пацієнтів. Власне протокол є основним документом для організації меддопомоги. Відповідно кожна лікарня, кожна місцева адміністрація мала невідкладно організувати інфраструктуру для реалізації протоколу: маршрути пацієнтів, інфекційний контроль, медикаменти, система газопостачання. Переконувати людей, що МОЗ не організував кисень в ту чи іншу лікарню – це те саме, що МОЗ мали би прийти і облаштувати в лікарні операційну чи родзал.

На жаль, так сталося, що на місцях багато хто чекав, що пронесе. Оцінивши ситуацію, уряд доручив обласним адміністраціям забезпечити 80% ліжко-місць доступом до кисню. Щоби активізувати роботу областей по кисню уряд виділив дві цільові субвенції для лікарень – біля 1,5 млрд. гривень.

МОЗ не шукає винних. Ми вирішуємо проблеми - наприклад, постійно працюємо з заводами-постачальниками кисню. На початку пандепідемії було 3 заводи, які поставляли медичний кисень, зараз видані додаткові ліцензії і таких заводів вже 18. Триває робота з організації виробництва в Україні кисневих концентраторів.

Наразі є області, які справляються, але є доволі проблемні. Наприклад, досить висока питома вага ліжок з киснем у Хмельницькій області – 70%. Водночас проблемними дотепер є Донецька, Луганська, Закарпатська, Рівненська, Одеська, Дніпропетровська області.

В лікарнях потрібно багато робочих рук

- На одному з брифінгів ви запропонували підприємцям, у яких проблеми з бізнесом, йти працювати в структури МОЗ, зокрема в лікарні. Якщо говорити конкретно, що саме МОЗ може запропонувати?

- В системі МОЗ завжди була проблема з технічним персоналом. Ставка водія "швидкої" - 2500 гривень. Всі доплати, які вдавалось добитись з місцевих бюджетів, дотягували зарплату до мінімальної (з 1 вересня 2020 року "мінімалка" становить 5000 гривень - Авт.). Коли лікарні стали комунальними некомерційними підприємствами, то вони можуть самі встановлювати рівень заробітної плати, залежно від ресурсу. Зараз в системі "екстренки" понад 10% посад водіїв є вакантними, однак фактично треба ще більше.

Наприклад, поки якась транспортна компанія простоює, її працівник може сісти на "швидку". У нас є велика потреба у робітничих професіях, сантехніки, електрики, охорона. Також потрібні молодші медпрацівники, працівники кухні.

- На мінімальну зарплату?

- Рівень оплати визначає лікарня. Як правило, мова йде про мінімальну зарплату.

Лікарі повинні лікувати, кухарі - годувати: Микичак відповіли стосовно поради підприємцям

- Але це "мізерна" зарплата. Чи можемо ми зараз говорити про безкоштовну медицину в Україні?

- Не можемо. Це лише декларація. Медицина в Україні ніколи не була безкоштовною. Вартість медичних послуг є високою, вони фінансуються з коштів платників податків, але сума, яка передбачена в бюджеті держави на медичну галузь, не дає змоги позбутися доплати з кишені пацієнта. Тому у нас бракує коштів на зарплату, на ліки, на обладнання. А паралельно процвітають тіньові платні послуги.

Зростання зарплат спричинило конфлікти серед медиків

- За рахунок чого ситуація може виправитись?

- З початком медреформи в середовищі медиків несподівано з’явилося певне протистояння. Сімейні лікарі почали отримувати вищу зарплату, а "екстренка" та "стаціонари" залишились на тому ж рівні. В медичному співтоваристві виникла нездорова конфліктна атмосфера.

По тому принципу, коли платиться за послугу, то профінансуватися це має так, щоб пацієнт отримав всі медикаменти, щоб він знаходився у безпечних і комфортних умовах, а лікар отримав зарплату, яка належно оцінює його працю і є конкуретною з сусідніми державами, які чатують на наших медиків. У квітні 2020 року стартував другий етап медреформи. Було багато «плачу», що МОЗ зупиняє медреформу. А ми працювали над тим щоби не закрилися лікарні, які через неадекватно низькі тарифи пакетів НСЗУ отримали фінансування на 50-70% менше попередніх років. На 2021 рік тарифна політика змінена. Питання чи буде на це у бюджеті фінансовий ресурс.

- Ковідний фонд. Чому МОЗ отримало набагато менше, ніж витратили на дороги та поліцію? В чому, на вашу думку, секрет такого розподілу?

- Взагалі цей фонд є "антикризовим", його мета подолання пандемії та її наслідків, а не тільки фінансування медичної допомоги.
Частина грошей з фонду пішла в НСЗУ, частину витратили на закупівлю обладнання, тестів, реактивів. Дотепер проблем із отримання дофінансування з ковідного фонду ми не мали. Я вважаю, що має місце маніпулятивна комунікація. Місцеві органи влади постійно розповідають, що вони нічого не отримали від держави на подолання епідемії. Так обласні і міські ради нічого не отримали, не можуть розподілити на свій розсуд. Але по ковід-пакетах НСЗУ лікарні отримали зовсім немале фінансування. Подолання пандемії – це спільна праця і поєднання фінансування з усіх можливих джерел.

Жорсткий карантин реально працює

- Наскільки ефективним є карантин вихідного дня?

- Як лікар, я є прихильником жорстких карантинних заходів. Тільки повноцінний карантин, коли обмеження і заборони виконуються усіма безумовно, зупинить ланцюжок передачі вірусу. Контролювати дотримання карантину має кожен з нас. Сам себе насамперед. Зважаючи на складну економічну ситуацію в державі, знайшли компромісний варіант у вигляді карантину вихідного дня. Як один із сценаріїв на шляху протистояння пандемії.

Ми спілкувались з ключовими епідеміологами країни, вони в один голос кажуть, що ідеальним був би жорсткий карантин, однак в нашій ситуації зупинка хоча б на один день вже дасть певний результат. Карантин вихідного дня обмежує мобільність людей. Наприклад, якщо торговий центр закритий, то людина туди не піде, ось і вся логіка.

- Як щодо громадського транспорту?

- Транспорт – це артерія життєдіяльності держави. Щоб медики, пекарі, аптекарі і електрики, пожежники могли доїхати до своєї роботи, то їм треба сісти в транспорт.

- Карантин вихідного дня - ефективний (розмова відбулась у п'ятницю, 27 листопада. Пізніше міністр Максим Степанов визнав нееффективність карантину вихідного дня і Кабмін його відмінив - Авт.)?

- Поки зарано підводити підсумки, однак є певний спад госпіталізації. Якби він (карантин - Авт.) дотримувався, то результат був би кращим.

- Наскільки реальним є введення локдауну?

- Введення локдауну обговорюється, готується план підтримки бізнесу, як буде працювати транспорт і т.д. Жорсткий карантин працює - це реально зупиняє поширення вірусу.

- Ми можемо повторити досвід Італії, коли лікарям доводилось вирішувати, хто буде жити, а хто - ні?

- Все може бути. Але вірю, що ми маємо ресурс вистояти.

- Палац спорту стане госпіталем?

- Готовність до відкриття тимчасових госпіталів є. Маючи так багато будівель в медицині, ми будемо надіятись, що не дійдемо до відкриття госпіталів ще й на стадіонах. Польща пішла таким шляхом, бо у них не було такої кількості інфраструктури в медичній сфері. Ми розглядаємо різні варіанти.

- Віктор Ляшко днями заявив про те, що Україна отримає 8 млн доз вакцини для вакцинації 4 млн населення. Хто буде постачальником і яким чином вакцину розподілять по країні?

- Ми з літа вели переговори з альянсом COVAX, наразі наша країна включена в систему квотування та отримає певну кількість доз у співвідношенні до населення.

Першими вакцину отримають: медики, працівники критичної інфраструктури (енергетики, ДСНС, поліція), люди похилого віку, люди з хронічними захворюваннями.

Нам потрібно розуміти, що вакцинація 20% населення не врятує ситуацію. Медикам потрібно отримати хоча б мінімальну паузу для того, щоб відновитись і далі рятувати життя. Тому, скажу банальну річ, треба дотримуватись карантинних обмежень - маски, мити руки, тримати соціальна дистанція і таке інше. Найближчим часом ми приречені жити в такому особистому карантині.

Ефективна при важких випадках: творці вакцини Moderna заявили про несподіваний "прорив"

Автор: Ярослав Жарєнов