"Я перехворіла на коронавірус рік тому, після Єгипту, лікарі не знали, як мене лікувати" - мешканка Бердичева

Пост житомирянки Ірини Яцик про те, як вона важко перенесла коронавірус, викликав активне обговорення в Facebook.

"Вночі я вийшла в туалет. Перед ним на підлозі, обнявшись, спали 2 медсестрички. Тому що лягати ніде, кожен куточок відділення з хворими, так і лягли на пару хвилин, втомлені. У скафандрах і гумових рукавичках. Через секунду вони схопилися з питанням чи "ок" у мене. Я навіть сказати не змогла, кивнула. Тому що це реальність. Реальність наших лікарень і лікарів", - написала Ірина.

У коментарі до посту подруги мешканка Бердичева Житомирської області Леся Кривчук згадала про тяжкість свого захворювання: "А взагалі, я тебе розумію, бо сама так само перенесла: лікарня, 11 днів, температура 40. Навіть думала викликати нотаріуса і написати заповіт. Але обійшлося, не без наслідків, але жива. Все буде ок ".

«Телеграф» зв'язався з Лесею Кривчук, щоб уточнити - не заради ж «красного слівця» вона написала про заповіт?

- Та ні, звичайно, все це було абсолютно серйозно! - запевняє Леся Володимирівна.

- Поділіться, які симптоми відразу відчули?

- Так ніяких симптомів не було: у мене відразу піднялася температура до 40 градусів, і я спала весь час.

- Як давно це було?

- У листопаді 2019 року, - приголомшує відповіддю співрозмовниця.

- О, тобто, ви - одна з найбільш ранніх хворих на коронавірус в Україні?

- Так, я приїхала з Єгипту, і звідти його привезла. Китайців тоді у всіх аеропортах було безліч.

- Ми ж, вважай, до кінця січня не відчували для себе небезпеки цього китайського захворювання.

- Тому і мене не знали, як лікувати, і виходили від протоколу лікування атипові пневмонії, інакше б мене не витягли.

Леся Володимирівна пояснює, що «вирішувати питання з начальством з приводу лікарняного» їй не знадобилося, так як вона працює сама на себе - оцінювачем.

- Одинадцять днів у мене температура трималася 39,9 - 40,1. Вона збивалася до 38,5, я засинала, прокидалася мокаі, буквально в калюжі води, минала година, і вона знову піднімалася до 40-ка. Мене відразу ж спостерігав лікар, очно. Доктор уточнила, звідки я приїхала і таку «дрянь» привезла.

Ясна річ, що ніхто з медиків на той момент при спілкуванні з хворою ніяких захисних засобів не використав, але, як каже Леся Кривчук, їй невідомо, щоб хтось із її тодішнього оточення захворів. Втім, з членів сім'ї також ніхто не підхопив вірус, що, мабуть, є однією з дивних особливостей захворювання.

На фото інтерн Еліна Ясницька, яка захворіла COVID-19

- Чим же вас лікували?

- Антибіотиками. Точно пам'ятаю, що сім груп перебрали. Але, на відміну від того, як зараз радять багато пити рідини, на питво увагу не акцентували. Флюорографію робили постійно, КТ не робили, бо що не розуміли мого захворювання. Били на те, що це вірус. У лікарні я пролежала половину терміну. У кисні, на щастя, потреби не було. А завдяки тому, що коли почалося запалення легенів, я вже перебувала в лікарні, ураження було мінімальним, всього до 1%.

- А з теперішніх відомих симптомів коронавірусу - втрата нюху, смаку, що вас торкнулося?

- Так, запахів і смаку не відчувала, взагалі не розуміла нічого. Смак і запах повернулися до мене тільки через два місяці. А слух повернувся тільки відсотків на 70! Але відсутність нюху і смаку - це не показник, ось моя подруги Іра повністю відчуває і смак, і запах, а перехворіла в такий же важкій формі, як і я.

- Коли ви відчули в собі сили повернутися до роботи?

- Місяців через півтора. Але потім ще місяць відчувала втому. Навіть встати з ліжка було складно. У мене спочатку також постійно боліла голова, днів 10 взагалі не проходила.

За словами Лесі Кривчук, лікування їй обійшлося в 50 тисяч гривень. Жінка пояснює, що вона навмисно не стала претендувати на лікарняні медзасоби: "Я можу забезпечити своє лікування, а казенні ліки нехай йдуть тому, кому вони потрібніші".

- Я брала платну палату, ці гроші увійшли в загальні витрати. Клієнти відправили мене на лікування до певного лікаря, сказавши, що тільки вона мене зможе вилікувати. Я розуміла, що якщо я не буду платити, то я не буду жити. Там було без варіантів. Моя подруга і кума - дуже хороший доктор-терапевт, і вона розводила руками: «Я не здатна тебе вилікувати» - перший раз за 15 років! Вона мене тягла, як могла, але сказала, що її знання закінчилися, вона не розуміє, що зі мною.

- Повернуся до питання про нотаріуса і заповіт: на який день у вас виникла така думка?

- Приблизно на 8-й або 9-й день, тому що на 12-й день в лікарні вже збили температуру. Так що просто не встигла, слава Богу. Але я працюю при нотаріусі, тому скласти його було б не так складно. Підкреслю: коли я хворіла, в Україні про covid-19 ще ніхто не чув і не знав. І до моменту, коли у нас оголосили карантин, я вже повністю видужали. Однак ми відправляли аналізи до Києва, і мені прийшов підтверджений результат, що це вірус сімейства коронавірусних. Але лікарі, вся лікарня не могла зрозуміти, що зі мною відбувається, для них таке було вперше. На той момент такого дивного - хвилеподібного - перебігу хвороби вони ще не бачили! Уявіть: мене відпустило на 6-й день, на 7-й знову накрило, і так було завжди, на кшталт полегшає, потім накриває ще сильніше. Ось ця хвилеподібність, звичайно, вбивала. Тобто, я одна з «піонерів» китайського коронавірусу.

До речі, я знаю масу людей, які перехворіли ще в січні - слава Богу, легше, ніж я. Серед усіх моїх знайомих так само важко, як я, хворіла подруга Ірина. Ну а один хороший знайомий, набагато більш старшого віку, помер ...

Автор: Ірина Левченко