Директор пологового №1 у Києві: про ідеальний вік народження першої дитини, альтернативні пологи і татусів з "крилами"

Керівниця Київського міського пологового будинку №1 розповіла про роботу в бомбосховищі, парні пологи та найбільші виклики сьогодення

Київський міський пологовий будинок №1 — справжня легенда столиці. Збудований ще 1918 року на території старовинної фортеці, він став свідком багатьох історичних подій і пережив три війни. Проте найголовніше — тут з'явилися на світ тисячі киян, серед яких чимало відомих особистостей. Є навіть думка, що в кожній третій сім'ї киян є хоч один член, який народився у цих стінах.

Як заклад працює в умовах війни, які нові тренди з'явилися в материнстві та чому не варто відкладати народження дітей? У інтерв'ю "Телеграфу" про це розповіла директор медичного закладу Наталія Гончарук.

Вік перших пологів

— За вашими спостереженнями, як змінився вік вагітних жінок за останні десятиліття? Чи справді зараз 30 років — це новий стандарт для первістків?

— Так, безперечно, за останні 10 років відбулися певні зміни. Насамперед очевидною є тенденція до збільшення віку жінок, які народжують першу дитину. На жаль, на початку 2000-х років ми спостерігали забагато випадків підліткової вагітності, що, безумовно, є небезпечним як для здоров'я матері, так і для дитини. Проте зараз ситуація змінилася на краще завдяки активній просвітницькій роботі в соцмережах і ЗМІ.

Середній вік першонароджуючих жінок дійсно став більш "дорослим" і наближається до 30 років. Проте я б не назвала це новим стандартом, адже багато жінок успішно народжують і в більш ранньому віці. Радше це тенденція, яка, ймовірно, буде зберігатися, оскільки сучасні жінки — активні учасниці соціального та професійного життя, і багато хто свідомо підходить до планування вагітності.

— Ви згадали про підліткову вагітність на початку 2000-х. Чи не популяризується серед молоді зараз реаліті-шоу "Вагітна у 16"? Багато хто хейтить цю передачу та нові випуски, а що ви думаєте про такі проєкти?

— Це реаліті-шоу, наскільки я пам'ятаю, знімали ще до пандемії COVID-19, десь близько 10 років тому. Тому що після я вже не бачила жодних знімальних груп у нас.

Вважаю, що зараз популяризація такого контенту є недоречною. Рання вагітність несе багато ризиків, як фізичних, так і психологічних. А з огляду на загальний рівень тривожності в суспільстві, додавати ще більше стресу неповнолітнім дівчатам було б неправильно. Навіть якщо фізіологічно вони вже сформовані, це ще не свідчить про їхню психологічну готовність до материнства. У 16 років дуже рідко трапляється справді усвідомлене батьківство з розумінням відповідальності за життя та виховання дитини.

Просвітницька робота — так, але аж ніяк не популяризація. Звісно, кожна жінка унікальна, і вік — не єдиний фактор успішного материнства. Проте я рада, що спостерігається тенденція до більш свідомого підходу до народження дітей.

Виклики для України — виклики і для медиків

— З якими основними викликами, окрім війни, стикаються пологові будинки? Можливо, є проблеми з фінансуванням, обладнанням, кадрами?

— Звісно, ми всі живемо і працюємо в одних і тих самих обставинах, в одному місті. Наш заклад працює за договорами з Національною службою здоров'я України і надає безоплатні послуги пацієнтам. У цій ситуації ми маємо все необхідне для забезпечення надання медичних послуг та безпеки пацієнтів.

Проте це не означає, що нам легко — ніхто не знає, що буде за кілька хвилин. Виклики, що існують для всієї країни, існують і для нас: відповідальність за життя та здоров'я людей у закладі. Працювати зараз непросто для всіх, і ми не виняток. Що стосується конкретно нашого закладу, то з питаннями фінансування, кадрового забезпечення та медичного обладнання ми справляємося. І є надія, що так буде й надалі.

— Як повномасштабна війна вплинула на роботу вашого закладу? Чи доводилося приймати пологи у бомбосховищі? Як налагоджували безпечні умови?

— Війна, безумовно, вплинула на роботу і внесла свої корективи. Але наша робота не припиняється за жодних умов, вона відбувається або безпосередньо у відділенні, або в захисній споруді. Ми забезпечені всім необхідним для продовження роботи і надання медичної допомоги пацієнтам.

Якщо оголошують повітряну тривогу, пацієнтки акушерського відділення за бажанням можуть евакуюватися в захисне укриття. Це стосується й жінок, які народжують у цей момент. Захисне укриття обладнане всім необхідним для безпечного й комфортного перебігу пологів, але ми плануємо провести додаткові ремонтні роботи, щоб зробити його ще більш комфортним.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року в нашому пологовому будинку 12 пологів та два кесареві розтини пройшли безпосередньо у бомбосховищі.

— Чи була евакуація новонароджених у бомбосховища?

— Якщо пологи вже позаду, а за вікном лунають вибухи або сирени повітряної тривоги, то матері завжди беруть новонароджених дітей з собою в укриття. Для мами найдорожче — її дитина, і це інстинкт, який діє на підсвідомому рівні. Вона може залишити все: телефон, ноутбук, але дитину вона завжди візьме з собою, навіть якщо це посеред ночі й вона не встигла одягнутися. Їй лише потрібно нагадати взяти щось тепленьке, адже в укритті хоч і тепло, але додаткові пледи та інші речі не завадять.

У нашому пологовому все облаштовано так, щоб новонароджені могли перебувати з матерями. Давно відійшла практика утримання немовлят у спільних дитячих палатах, як це було заведено в радянські часи.

Проте в нас є окремо облаштована реанімаційна кімната для новонароджених, які потребують спеціального догляду та лікування. Під час повітряної тривоги ми евакуйовуємо цих дітей у захисне укриття.

Татусі на пологах

— Чи багато чоловіків приходять на парні пологи? Як реагують? Чи вважаєте це позитивним трендом?

— Так, значно більше татусів, аніж раніше, присутні на пологах. Ми намагаємося створити максимально комфортні умови, щоб батьківство стало задоволенням із першої хвилини. Ми ставимося до чоловіків з повагою, увагою, прагненням допомогти й відповісти на всі їхні запитання. Якщо вони бачать це позитивне ставлення, ми навчаємо їх доглядати за дитиною, долучаємо до пологів.

Це має велике значення для подальшого виховання дітей. Тож я вважаю присутність чоловіків під час пологів позитивним трендом.

— В акушерстві набувають популярності пологи в воді, вертикальні пологи, пологи вдома тощо. Чи практикуються вони у вашому закладі і як ставитеся до таких нетрадиційних методів?

— Я дуже позитивно ставлюся до альтернативних способів пологів. Вважаю, що жінка має народжувати в тій позі й умовах, які є для неї найбільш комфортними. Що комфортніше вона почувається, то краще для перебігу пологів.

Ми є прибічниками максимально природних, фізіологічних пологів. Жінка може значно полегшити цей процес, обираючи зручну для себе позицію. Це можуть бути пологи у воді, пологи у присутності подруги чи партнера для емоційної підтримки. Ми також практикуємо індивідуальні пологові зали, де перебуває лише одна породілля, забезпечуємо умови для дотримання принципу "трьох Т" — темно, тепло, тихо. Маємо різноманітні допоміжні засоби: каримати, фітболи (м'ячі для фітнесу. — Ред.), ліжка-трансформери, що дозволяють жінці приймати будь-яку зручну позу. Тобто ми цілком відкриті до різних позицій під час пологів і не маємо жодних заборон на це.

— Кількість передчасних пологів 2023 року зросла на 30% порівняно з 2022-м. Чи справді ви це спостерігаєте і чим це може бути спричинено?

— Статистично кількість передчасних пологів не збільшилася. Певні коливання у відсотках в окремих пологових будинках могли бути пов'язані з міграцією населення, особливо 2022 року, коли вагітні жінки переміщувались в інші регіони. Але якщо брати загальні показники за 2022-2023 роки, то відсоток передчасних пологів залишився на тому ж рівні, що й раніше.

— Чи спостерігалося зростання кількості абортів після початку повномасштабної війни?

— Навпаки, за нашими спостереженнями, кількість абортів дещо зменшилась. Це пов'язано з декількома факторами. По-перше, покращилась доступність контрацепції. По-друге, ми бачимо більш відповідальне ставлення до планування сім'ї та батьківства. І по-третє, статистично спостерігається незначне збільшення кількості повторних пологів. Тобто усвідомлення важливості народжуваності зараз психологічно вище, аніж було кілька років тому.

— Що ви можете порадити жінкам, які зараз плекають надію стати матусями в умовах війни? Як їм впоратися з тривогами?

— Виклики в нашому житті, на жаль, не закінчуються. Роль жінки — народжувати дітей, і ніхто, окрім неї, цього зробити не може. Ми вже пережили економічні кризи, Майдан, відчуження територій, пандемію COVID-19. І от зараз — війна. Але жінка має чітко визначений строк репродуктивних можливостей свого організму. Ми не стаємо молодшими і здоровішими з роками.

Ідеально народити першу дитину до 35 років, адже після 40 завагітніти набагато важче. Жінка не має прив'язувати народження дитини до якихось умовностей — наявності квартири, машини, грошей чи можливостей для відпочинку. Головне — батьківська любов і розуміння того, що ти потрібен своїй дитині. Решта — вторинне для дітей. Потрібно розуміти обмеженість репродуктивного віку і не відкладати важливе рішення на потім.

Повернення з-за кордону і народження

— Розкажіть про найскладніші випадки, з якими вам доводилося стикатися у багаторічній кар'єрі акушера-гінеколога. Чи траплялися пологи-рекордсмени?

— Складних випадків завжди багато. Та знаєте, мене дуже тішить те, що зараз повертаються наші жінки з-за кордону і народжують. Мене дуже тішить, що жінки, які мають чоловіків-військовослужбовців або самі є військовослужбовицями, теж вагітніють і народжують. Це дуже добре.

Мене дуже тішить те, що татусі-військовослужбовці, які перебувають в зоні бойових дій, з великою радістю летять на крилах, коли жінка народжує. І командири їх відпускають, аби вони взяли активну участь у народженні дитини. Для них це дуже позитивна ситуація та зміна картинки. Ця подія настільки їх мотивує, що вони з упевненістю можуть далі йти по життю, знаходячи в собі сили й натхнення для продовження своєї роботи.

Тішить і те, що приходять пари по другу, третю, четверту дитину, і це велике щастя. І мені дуже хотілося б, щоб з суто медичного погляду, цікавих і складних випадків було менше.

Кожна така ситуація несе в собі ризики не лише для нас як медичного персоналу, а й для самої пацієнтки, адже може мати негативні наслідки для її здоров'я в майбутньому. Тому ми робимо все можливе, щоб мінімізувати такі випадки. І хотілося б, щоб якомога більше народжувалося маленьких українців-україночок, і щоб наша нація квітла, розвивалася, жила в мирі, злагоді і добрі.