Жінка пішла від кривдника-чоловіка, але через родича опинилася в притулку з двома дітьми

Днями соціальну мережу розбурхав пост Марти Левченко - керівника чернівецького кризового Центру допомоги «Місто добра» для мам з дітьми, які постраждали від домашнього насильства і не мають даху над головою. Марта написала про долю однієї з мешканок притулку - Лілії, яка 4 місяці тому оселилася тут з синочками 2-х і 3-х років. Справа в тому, що на відміну від інших жінок, офіційно у Лілії є житлова площа - в місті Малин Житомирської області залишилася невелика однокімнатна квартира її мами. Ось тільки вселитися туди 21-річна жінка, яка через постійні образи пішла від чоловіка і батька своїх дітей, не може, так як її старший родич пустив туди квартирантів, а з самою Лілею навіть спілкуватися не хоче.

Користувачі соцмережі не залишилися байдужими: молодій мамі бажали добра і дивувалися, як вийшло, що законна спадкоємиця не може потрапити додому, цікавилися до кого вона зверталася за допомогою, а ще пропонували шляхи виходу з ситуації, що склалася. Деякі навіть були готові юридично взяти участь у долі жінки або підтримати молоду маму фінансово. Вдалося поспілкуватися з Лілією Колесниковою і журналісту «Телеграфа».

Відчай ледь не призвів дівчину до самогубства

Від пропозиції збору для себе грошей Лілія відмовилася, пояснивши, що головне для неї зараз - повернутися в квартиру, де вона могла б жити з дітьми. А заробити вона і сама зможе, влаштувавши малюків у дитсадок. Правда, треба тільки опанувати професію. Але вона готова вчитися, змінюватися, щоб стати незалежною і успішною. «Хочу пройти курси перукаря - є у мене таке захоплення - і працювати за цією спеціальністю, у мене непогано виходить, я вже дівчат в Центрі стригла» - зізнається дівчина.

- У мене поки що тільки одна проблема - з житлом, і в даний момент я її за допомогою хороших людей вирішую, - запевняє Лілія.

Якщо про деяких улюбленців долі кажуть, що вони «народилися зі срібною ложечкою в роті», то у Лілі з самого дитинства все було дуже складно.

- Мама померла, коли мені було 2 роки. А так як вона пила, то в її будинку був безлад. Щоб навести в цій квартирі порядок і зберегти її для мене на майбутнє, один з маминих братів, що живе в Росії, дав моєму двоюрідному брату гроші, щоб той зробив ремонт і наглядав за житлом, поки мені не виповниться 18 років. Ось він і «доглядає» за житлом до сих пір, хоча мені вже 21 рік.

Після смерті мами дівчинку опікала бабуся, а потім і бабусі не стало, а її старенька хата зруйнувалася. Ще Ліля пожила у батька з його новою дружиною. Розповідає, що там вона виявилася не в масть, її принижували, буквально докоряли шматком хліба, хоча сім'я отримувала її «дитячі» гроші. Але вони йшли на загальні потреби, тим більше що дорослі любили додати в своє життя спиртного.

- Батько вранці стопку вип'є - піде на роботу, з роботи прийде - знову «розслабляється». Я в шоці була - як можна стільки пити? Там були постійні скандали, бійки з мачухою. До 8-го класу вона мене ображала, а там я вже почала давати відсіч, тікати з дому. Уявіть, дівчинки-однокласниці ходять в футболочках красивих, в нових чобітках, а ти в 5-му класі повинна доношувати її берци 45-го розміру, тому що їй шкода мені чобітки купити, хоча мої "дитячі" гроші приходили.

Такі відносини з мачухою двічі підштовхували юну дівчину до спроб суїциду.

- Я ще семикласницею була - наковталася таблеток, яких знайшла, йду, втрачаю свідомість, а вона мені: «Не прикидайся, вставай»! І я не знаю, як я дійшла до будинку, туди чи йшла, і моє щастя, що я прокинулася, а не заснула. Другий раз наковталася снотворного і пішла топитися. Але машиною завернули, відкачали, - згадує Лілія.

Мир в родині зруйнували безпідставні ревнощі

Потім, здавалося б, життя Лілії налагодилася - вона вийшла заміж, у них з Сергієм народилися чудові хлопчики Арсен і Марк. Але чоловік став ображати її. Виявлялося це в необґрунтованих ревнощах. Лілія - яскрава, приваблива дівчина і самому чоловікові це подобалося. Але варто було їй красиво одягнутися чи просто користуватися косметикою, як чоловік злився, починав грубо з'ясовувати: «Ти куди це нафарбувалася?».

- Мені прикро: «Хоч би комплімент зробив, а то відразу - куди нафарбувалася?». Ми разом 5 років. Багато і хороших моментів з ним було, це ж не все так відразу почалося у нас, що я зважилася від нього піти.

Причому, Сергій не соромився з'ясовувати стосунки і на людях.

- Одного разу я біля будинку розмовляла по телефону, а тут просто йшли двоє хлопців-старшокласників. Якраз друг підвіз на машині мого чоловіка. Він був напідпитку, вискочив з авто і почав кричати «Ну йди вже до них», чомусь вирішивши, що я маю до цих хлопців якесь відношення. Бувало, ображав мене при моїй кумі або при своїх друзях, а якщо вибачався, то тільки щоб нікого поруч не було.

Як зрозуміти, що чоловік тиран?

Коли молода жінка «крутилася» вдома між готуванням, прибиранням та доглядом за малими дітьми, чоловік вирішив, що тепер-то вона точно нікуди не дінеться, і крім образ, став піднімати на неї руку. Незважаючи на образи, Лілія досі любить Сергія, і розлучатися не поспішає - сподівається, що чоловік зможе змінити свою поведінку.

- Чоловік то погрожує, то нормально з ним спілкуємося, його не зрозумієш, що він хоче. Він каже, що спочатку я повинна повернутися до нього, а тоді він зміниться. Чоловік працює, може забезпечувати сім'ю, синів любить і ставиться до них добре. Коли ми жили разом, то у дітей все було. Якщо, припустимо, потрібні були ліки, то він шукав їх і знаходив.

Виховання дітей після розлучення батьків

Поки у Лілії з чоловіком було все благополучно, питання житла так гостро не стояло. Але коли Сергій побив її так, що вона опинилася в лікарні, жінка забрала дітей і пішла з дому.

- Після лікарні я жила у куми. Але не будеш же довго жити у чужої людини? Я знову звернулася до брата, щоб він мене пустив в мамину квартиру, подзвонила йому і сказала: «Дай мені ключі, я малих віддам в садок, сама вийду на роботу, я в своєму житті розберуся, головне, щоб мені було де жити». Він відповів: «Щось придумаємо, щось вирішимо» і відключився. А з тих пір взагалі не бере трубку, коли я дзвоню.

Ускладнює ситуацію та обставина, що квартира в свого часу не була приватизована.

- Ще коли ми з чоловіком жили, я дітей в цю квартиру прописала, повинна була вирішувати питання приватизації житла, але тут почався весняний карантин. А до того я була то вагітна, то з малими, і просто не було часу туди ходити. Я з'ясувала: раз я тут прописана, треба тільки приватизувати квартиру, і лише тоді зможу заявляти свої права на неї.

Комунальні борги: реальні - або надумані?

Одна з відмовок родича, що за квартирою, нібито, залишилися великі борги.

- Я вже й повнолітня була, і ще не вагітна, і теж ходила до нього, просила, щоб він мені дав ключі від квартири, він мені сказав, що я цю квартиру взагалі не побачу, - пригадує співрозмовниця. - Я цю розмову навіть на диктофон записала. Він починає розповідати, що там купа боргів. Але ж старі борги він оплатив навіть не зі своєї кишені, а за інші роки за рахунок квартирантів вже будь-який борг повинен був відбитися. У нього є своє житло, він не бідна людина, і заявляє, що йому особисто моя квартира не потрібна, а ось я з нею не впораюся. Але йому яка до того справа?

Лілія сподівається, що коли вона повернеться в рідні стіни повноправною господинею, то їй буде легше налагодити відносини з чоловіком. І зараз фахівці кризового Центру допомагають їй розібратися в собі, життєви цілях і пріоритетах. «За 4 місяці, що я провела в цьому Центрі, я дуже змінилася, це навіть на фотографіях видно» - запевняє молода жінка. Стоїть на порядку денному і «квартирне питання».

- Дзвонила юрист і прокурор з нашого міста, там поки що вивчають мою проблему. Треба час, щоб вони розібралися. Просто в маминій квартирі ще прописаний перший мамин чоловік, який в 90-і роки пропав без вісті. Але з усіх дівчат в Центрі, у мене, мабуть, найпростіша ситуація, - вважає Лілія.

До речі, буквально днями кризовий центр «Місто добра» справив новосілля в новому чудовому будинку, побудованому і оснащеному, як то кажуть, усім миром. У цьому притулку готові допомогти беззахисним жінкам з дітьми з різних регіонів.

«Нам дуже важливо знати, що мама шукає не готель, а шанс на краще життя, готова вчитися, розвиватися і стати кардинально іншою людиною. Саме тому кожна з них проходить у мене співбесіду. Навчальний клас в нашому центрі для мам - наша гордість. Ми тут їх всьому вчимо. Є такі, хто не вміє писати і читати - ми їм це даємо. Тут жінки проходять курси з ведення бізнесу, освоюють нові професії і вчаться бути успішними»- пояснює засновниця Центру - волонтер Марта Левченко.

Слово редакції: Насильство в сім'ї ні до чого доброго не приведе. Дорогі і прекрасні жінки, якщо обставини змушують вас піти з сім'ї, але йти нікуди, то ви можете звернутися за допомогою в центр "Місто добра" за номерами +38 (099) 2000-103 або 0-800-503-231 безкоштовно з будь-якого номера в Україні. Також зв'язатися з волонтерами можна через Facebook. Пам'ятайте, в світі завжди є місце добру!

Охочі можуть внести свій вклад в розвиток Центру "Місто добра". Будь-яка допомога буде безцінною - 4441 1144 4663 3370 монобанк, 5218 5722 2175 5783 - ПриватБанк - Левченко Марта.

Автор: Ірина Левченко