Щоб дитина вас цінувала, дайте їй більше самостійності

Автор
283
Щоб дитина вас цінувала, дайте їй більше самостійності

Тільки так вони навчаться!

Вчора вранці мій син занадто пізно прокинувся, занадто довго вмивався у ванній, а потім попросив зробити йому бутерброди в школу, інформує Ukr.Media.

«Ні, друже». Знаєте чому? Тому що настирна мама намагалася умовити його зробити це вчора ввечері, і це виглядало приблизно так:

- Зроби собі на завтра бутерброди в школу.

- Зранку зроблю, — відповів він.

- Ми вже пробували, в результаті у тебе все з рук валиться. Ти занадто нервуєш. Тому краще зробити бутерброди з вечора.

Але він не зробив. А я більше не нагадувала.

Я вірю, що голод дієвіше бурчання. Природніше. Тому коли він почав нити, щоб я зробила йому бутерброди з ранку, я відмовилася!

Звичайно, мені було важко відмовити йому, але якщо мої діти не в змозі слідувати правилам, підлаштовуватися під них не входить в мої обов'язки. Якщо я не стежу за виконанням правил, то це вже не «правила», а «рекомендації». А це нічим хорошим не закінчиться. Нікому не буде легше, якщо я буду постійно виручати своїх дітей. Для них же краще засвоїти ці уроки зараз, коли наслідки не настільки істотні і більш терпимі.

Непросто відправляти дитину в школу, знаючи, що він встиг з'їсти тільки яблуко і зерновий батончик, коли я цілком могла б приготувати йому бутерброди з собою — але знаєте що? Це був перший і останній раз, коли він забув взяти з собою їжу. Тепер він щовечора складає їжу на завтра після вечері.

Тому що правила працюють, і ми обидва засвоїли цей урок на власній шкурі.

Адже був час, коли я б не встояла і зробила йому бутерброди. Був час, коли я всіляко опікала своїх дітей. Був час, коли об мене витирали ноги, і це дає мені право озирнутися назад, а потім залізти на табуретку і проголосити: повірте мені, немає нічого хорошого в тому, щоб жити з невдячними хамами, яких ви самі ж і виховали своєю опікою.

Думаєте, вони на мене не ображаються? Ображаються.

Думаєте, мене ніколи не гризе почуття провини? Гризе.

Зате вони набагато більше цінують мене, розуміючи, що я зовсім не зобов'язана влаштовувати їм красиве життя.

Звичайно, мені все одно здається, що вони мене недостатньо цінують (мами зрозуміють), але той факт, що вони не залежать від мене в кожній дрібниці — тепер вони набагато більше роблять самі — радує всіх нас.

Мої діти не ідеальні, але і я не досконалість. У всіх бувають гріхи, але вони знають, що якщо не будуть дотримуватися правила, прибирати за собою і ставитися до мене з повагою, то і я не буду робити якихось речей. Скажімо, купувати їм кросівки, «які всі зараз носять».

Ми — команда, тому нам доводиться працювати разом. Я допоможу їм, якщо вони самі допоможуть собі. А якщо вони бачать, що мені важко, і приходять на допомогу, це ніколи не залишається непоміченим. Але якщо вже я прикладаю заради них серйозні зусилля, я чекаю у відповідь вдячності і поваги.

Ми цінуємо те, що видобуваємо працею. Ми поважаємо тих, хто підштовхує нас до саморозвитку (або до хлібниці, щоб ми самі зробили собі бутерброд). Самостійність — це гідність.

Коли діти самі справляються зі справами, це підвищує їхню самооцінку і дає їм усвідомити свої навички. Звичайно, деколи вони картинно закочують очі, але в глибині душі їм приємно.

Важко дивитися, як твої діти ростуть, і міняти свій виховний підхід зі всебічної опіки на заохочення самостійності. У мене не завжди виходило — скажімо прямо, мені куди легше самій помити ванну, ніж терпіти півгодини лайки і ниття, поки вони роблять це самі, — але коли тебе тижнями або місяцями ніхто не цінує, в якийсь момент настає прозріння і ти розумієш, що далі так тривати не може.

Вага дитини при народженні впливає на її подальшу успішність

Ти усвідомлюєш, що теж несеш за це відповідальність, і змінюєшся. Стукаєш кулаком по столу. Кажеш: «Ні, не можу, але ти можеш зробити це сам».

І після купи вкладених зусиль і суперечок у тебе нарешті з'являється трошки часу посидіти в Фейсбуці або сходити з подругою на каву, бо ти полегшила своє фізичне і психічне навантаження, а твої діти вчаться мистецтву подяки. І це до біса приємно.