Поради вчителям: як працювати з дiтьми по-новому

Як вчителю адаптуватися до нового закону про школу та до нових вимог взаємодії з учнями, як потребує того сьогодення, розровiдає Алла Смарж, автор методики вивчення англійської мови та засновник мережі мовних студій Lala English.

Хто такий адвокат дитини 21 століття? Так! Просто і приземлено, але мегаважливо. Це Вчитель цієї дитини. А саме людина, яка знає швидкість та темп, здібності та можливості свого учня. Саме вчитель розуміє важливість очного контакту, додаткового телефонного дзвінку на канікулах та дозвіл інколи навмисно забути виконати домашнє завдання. Адже все це реальність сьогодення, яка називається рівноправною комунікацією.

Школа – це місце, де живе Привид, такий собі відголосок минулого. Його не видно, але він має прихильників, які лякають покараннями у вигляді поганих оцінок за не ті відповіді, кількістю домашнього завдання, яке поглинає всі вихідні, забороною говорити те, що думаєш або в принципі говорити, адже одне з правил – це тиша та покора, штучна зручність та комфорт.

Цей Привид називається #Системаяканезмінюється. І саме від цього Привиду Вчитель-адвокат повинен захищати своїх учнів, допомагати їм залишити в собі цікавість та допитливість, а найголовніше – БАЖАННЯ та ВМІННЯ спілкуватися живою мовою. Адже це і є розвиток. Саме висловлення думки та її наявність в цілому і є проявом самоствердження Людини.

Я особисто переконалася, що людина може, коли їй комфортно, а саме психологічно комфортно. А психологічний комфорт, на мою думку, це вміння змінювати своє особисте відношення до ситуації, речей та людей. Тобто, приходить дитина в школу, яка пронизана оцінюванням, порівняннями та відносною «рівнялкою всіх під звички Привида», а вчитель-адвокат «Бац» і не дає дітям можливості познайомитися з цим Привидом.

Цей вчитель знає, що школа – тимчасовий етап життя людини, але мегаважливий, адже вагомий відсоток цінностей, звичок, мислення закладається саме в цей час.

Розумієте? Відношення вчителя до дитини і того стану речей, який має школа віддзеркалюється у відношенні дитини до себе та інших.

Якщо вчитель покаже як це працювати, не підіймаючи рук та відповідати, не орієнтуючися на оцінку, то це закладе фундаментальні цеглинки впевненості в собі дітям, які беззупинно фонтануватимуть свої ідеї, думки та відношення.

Я маю сміливість заявляти про це, тому що мала сміливість обрати саме такий підхід до навчання. Я, як вчитель, відмовилася від оцінювання в принципі, мені не важливо наскільки гарно написано в зошиті, наскільки швидко всі діти читають та перекладають.

Мені завжди була важлива включеність дитини в навчальний процес, її активність та відкритість, її особисті лайки. Коли вчитель проявляє сміливість відмовитися від лінійки ще існуючого Привида, якою все і всі міряються і перевіряються, то з’являється можливість у кожної дитини відчути себе, свої можливості та свої кордони. Дитина вчиться вчитися, пізнавати та відчувати. І в першу чергу СЕБЕ.

А від цього формується картина світу кожної свідомої людини і чим вища свідомість, тим яскравіша картина світу. В ній більше унікальності та наслідків свого власного вибору. Свого! Відчуйте смак цього слова.

• Мої учні називали мене на «ТИ» і це не було і не є проблемою. Таке моє відношення.

• Мої учні могли мені чесно сказати про небажання виконувати ряд завдань в певний час свого життя... І це ок для мене! Таке моє відношення!

• Мої учні могли зробити більше, ніж я просила, тому що їм захотілося зробити мені приємне.

• Мої учні говорили вільно англійською, тому що не боялися робити помилки, бо їх ніколи не оцінювали саме на моїх уроках.

• Я могла попросити учня вийти і подуркувати в коридор, якщо мені це заважало проводити урок, а в нього була потреба погиготіти.

Тобто моє відношення забезпечувало мене комфортом. І саме цьому я вчила своїх учнів, адже дуже часто люди створюють проблеми та конфлікти на рівному місці. Я дивуюся, коли мені вчителі висловлюють своє обурення від того, що діти до них звертаються на «ти».

І ви знаєте, що жахливо? Саме ці вчителі формують саме через це «ТИ» не досить приязне відношення до таких сміливих, незаангажованих дітей і сміливо проявляють це в своїх оцінках, письмових зауваженнях в щоденниках. Тобто визнають потребу в існуванні Привида.

В реальності деякі діти не чують звернень на «Ви» досить довгий час. От просто не чують! Не звертають на це ніякої уваги! І коли вони кажуть «ТИ», то навіть можуть не проявляти неповагу, як це часто здається дорослим, адже в них поняття повага-неповага теж досить нечітко ще сформовані. Розумієте яке все взаємоперетинчате в цьому світі?

Так от мої особисті формули коректного відношення Вчителя-адвоката до Дитини:

Говоріть з дітьми не лише через алгоритм Привида «питання-відповідь», «правильно-неправильно». Запитуйте дітей про їх відношення до певних речей. Вчіть їх формувати думку. Адже діти дуже часто говорять «не знаю» не тому, що вони не знають, а тому що бояться промахнутися, не влучити у вашу особисту систему Правильного!

Допоможіть Дитині зрозуміти, що навчання – це необмежений процес, який триває все життя і потрібен він виключно Тому, хто в цьому процесі знаходиться. Ви можете зробити це, змінивши підхід до уроків. Змініть своє відношення. Дозвольте дитині використовувати свій темп і швидкість. Не всім гасати на шостій передачі! І повірте Дитина не зможе сісти Вам на Вашу голову! Їй це не потрібно! Там реально некомфортно.

Вчитель 21 століття не є джерелом первинної інформації. Вчитель є регулятором. Проявіть креативність. Дозвольте своїм учням розказати Вам про свої улюблені гаджети та відеоігри. Для них то такий реальний світ як для вас книга. Це нормально.

Вчитель – живе джерело, яке наповнює та мотивує JПроявіть прогрес! Змінюйте свою мову як інструмент впливу на своїх учнів щодняJПроявляйте активну позицію! Використовуйте слова своїх учнів, шукайте в них позитивні смисли і вчіть робити це дітей. Слово «клас» насправді переповнене емоціями та лайками дітей 21 століття. Пограйте в синоніми поколінь (клас – бездоганно, круть – непервершено, відпад – достойно і т.д.) Навчіть їх дивитися на речі з різних позицій!!! Це дійсно життєво необхідний навик.

Любіть себе, людей навколо, життя! Проявіть щедрість.

Реалізовуйте дітей через себе, а не себе через дітей! Діти – творці нового часу з новими реаліями та відношеннями! Давайте їх підтримаємо.

Ми всі підіймаємося по життю подібними сходами, які на нас впливають. Однозначно! Ми всі дихаємо, їмо, одягаємося, думаємо, говоримо, працюємо та відпочиваємо... Є один єдиний показник, який відрізняє нас один від одного... це Якість!!! Персональна якість кожного з нас, якість нашого відношення та взаємодії. Ось що захищає Вчитель-Адвокат і проти чого Привид не має фактів на апеляцію. Він зникне як і все, що має низьку якість, але лише, якщо ми зробимо цей вибір!

Якщо хочете розповiсти свою iсторiю, пишiть нам на адресу [email protected]>