Медицинское обеспечение граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы (укр.)

Статтею 49 Конституції України зазначено, що кожен громадянин має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надаєтьсябезоплатно.

Для покращання надання спеціалізованої медичної допомоги населенню, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічно до державного бюджету "Охорона здоров'я" виділяються додатково кошти за напрямком "Комплексне медико-санітарне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що виділяються обласним (міським) державним адміністраціям.

МНС спільно з МОЗ, АМН України та обласними (міськими) державними адміністраціями створена, упорядкована система заходів по медичному забезпеченню населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Усього в Україні діє понад 300 медичних закладів, що постійно надають допомогу постраждалому населенню.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996 р. №1218 "Про затвердження переліку спеціалізованих медичних закладів, що забезпечують лікування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 2000 р. № 852 "Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996 року № 1218" на державному рівні затверджено 36 медичних закладів та установ.

На регіональному рівні рішеннями місцевих органів виконавчої влади визначено спеціалізовані медичні заклади, чи відділення при центральних, районних або обласних (міських) лікарнях, в тому числі дитячі.

Медичну допомогу сільському населенню, яке мешкає на радіаційне забруднених територіях, забезпечують 77 центральних районних лікарень.

Використання цих коштів проводиться виключно за пріоритетами, які погоджені з МОЗ та АМНУ, а саме:

• до 80 % їх обсягів використовуються на лікування важкохворих в спеціалізованих лікувальних закладах., придбання лікарських засобів та витратних медичних матеріалів, а на придбання медичного обладнання -до 20%

На сьогодні можно виділити такі напрямки у лікуваннні постраждалого населення:

• стаціонарне лікування у регіональних спеціалізованих лікувальних закладах, визначених обласними (міськими) держадміністраціями. Направлення хворих до них видають лікувальні заклади за місцем проживання постраждалих у яких вони стоять на обліку;

• лікуваня в стаціонарних умовах у спеціалізованих лікувальних закладах за межами регіону для проведення операцій на серці, аорті, мозку, пересадки органів, протезування, лікування онкологічних зворих, здійснюється відповідно до пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 987 "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення ". Клопотання для вирішення цих питань порушуються особистим зверненням до лікувального закладу за місцем проживання постраждалих у яких вони стоять на обліку. Останній дає направлення до обласного (міського) управління охорони здоров'я, який разом з регіональним управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, або управлінням у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС у межах зазначеної постанови повинні вирішувати ці питання;

• лікування за кордоном згідно з Положенням про порядок направлення громадян на лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1995 р. № 991, та постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1996 р. № 1237 "Про доповнення Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон" питання направлення громадян на лікування за кордон порушують обласні, центральні районні(міські) лікарні. Зазначені органи охорони здоров'я, у разі визначення ними неохідності такого лікування, надсилають документи до Міністерства охорони здоров'я . Рішення про доцільність лікування за кордоном приймається Комісією МОЗ з питань направлення на лікування за кордон (далі-Комісія) на підставі висновку головного спеціаліста відповідного профілю МОЗ. На підставі рішення Комісії видається наказ МОЗ. У разі прийняття Комісією рішення про направлення громадянина на лікування за кордон одночасно визначається загальна сума витрат і джерела їх покриття.

Для покриття витрат, пов'язаних з направленням громадянина на лікування за кордон, можуть використовуватися кошти за зазначеним напрямком ( до 20 відсотків витрат у кожному конкретному випадку направлення на лікування особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи);

• амбулаторне лікування здійснюється за напрямком “Пільги на медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсьекої катастрофи”, яке включає у себе безплатне придбання ліків за рецептами лікарів.

Лікувальні заклади і мережа аптек керується постановами Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1071 “Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров'я, що фінансуються з бюджету”, від 16 листопада 2001 р. № 1499 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" та наказом Міністерства охорони здоров'я від 30.11.01 № 479 "Про внесення змін до переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади та установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів", зареєстрованим Мін'юстом від 17.12.01 № 1046/6237.

Відпуск лікарських засобів безоплатно або на пільгових умовах згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1303 “Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань” здійснювати відповідно до зазначеного Переліку.

Відшкодування за рахунок бюджетних коштів за раніше проведене лікування постраждалих громадян існуючими нормативно-правовими актами не передбачено.

Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 24 липня 2000 року № 918/2000 організацію надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню, а також забезпечення додержання встановленого порядку надання пільг щодо відпуску громадянам безоплатно або на пільгових умовах медикаментів та імунобіологічних препаратів покладено на МОЗ.