Актуальні проблеми маленьких чоловіків. Часть 1

Народження дитини — одна з найбільш важливих подій у нашому житті. Є ряд загальних заходів, які необхідно виконувати при догляді за дитиною будь-якої статі, щоб забезпечити її здоровий ріст і розвиток. Але є й більш делікатні, більш інтимні речі, на які потрібно звертати увагу при народженні дітей у залежності від їхньої статі.

А. Поцюрко

Статеві органи у хлопчиків мають більш складну будову, проходять більш складний процес формування в період внутрішньоутробного розвитку й потребують для цього потужного гормонального впливу фетального тестостерону, на відміну від дівчаток. Як показує практика, статеві «поламки» у маленьких чоловіків зустрічаються значно частіше. Це обумовлено тим, що розвиток чоловічої статевої системи надзвичайно чутливий до негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, а тому більш вразливий. Народження хлопчика вимагає від лікарів пологових відділень, дільничних педіатрів, сімейних лікарів більшої уваги та спостережливості, а інколи більших знань та більшої роботи по навчанню батьків догляду за дитиною. Насамперед, необхідно звернути увагу на розміри та симетричність калитки, наявність в ній обох яєчок. Для цього дозволяється провести легеньке прощупування правої та лівої половини калитки й відповідного яєчка.

Потрібно повторно оглянути пахові ділянки: чи немає асиметрії за рахунок пухлиноподібного вип’ячування; звернути увагу на розміри та форму статевого члена — чи немає викривлення, розщеплення передньої шкірочки, звуження її отвору, роздування під час сечовипускання, де відкривається отвір сечівника (уретри). Необхідно акцентувати увагу батьків на важливості спостереження за хлопчиком під час сечовипускання, за його поведінкою, шириною цівки, тривалістю цього процесу, а якщо щось насторожує, не полінуватися звернутися до лікаря, що займається сечостатевими «проблемами» хлопчиків — дитячого уролога: краще перестрахуватися, ніж пропустити недуг, який може зіпсувати долю дитини.

У практиці дитячого уролога найбільш частими захворюваннями статевих органів у хлопчиків, з приводу яких батьки звертаються за допомогою, є фімоз, водянка оболонок яєчка та крипторхізм.

Фімоз

Практично всі хлопчики народжуються із фізіологічним звуженням передньої шкірочки — це стан, при якому вона має конічну форму, вузький отвір і тому не зсувається з головки статевого члена, і постійно її закриває. Дуже часто при цьому наявні зрощення між поверхнею головки та внутрішньою поверхнею передньої шкірочки, так звані синехії препуціального мішка. Спостерігаються рідкісні випадки, коли у дитини відразу після народження широкий отвір передньої шкірочки й відсутність синехій дозволяють легко відкотити шкірочку за головку прутня.

Природа не тільки гарно й мудро створила хлопчика за божим задумом, але й потурбувалася про подальший розвиток майбутнього чоловіка.

Нормальний процес розвитку статевого члена є природним та спонтанним і супроводжується дозріванням тканин передньої шкірочки — вона стає менш щільною, більш еластичною, розширюється її отвір, зникають перетинки препуціального мішка, а отже, з’являється можливість вільного відкриття головки прутня до періоду статевого дозрівання. Тривалість цього процесу достатньо варіабельна, й у різних дітей він проходить по-різному, але основні його елементи в нормі мають відбутися у ранньому віці (в перші 2–3 роки життя), хоча в 20% хлопчиків фізіологічне звуження передньої шкірочки спостерігається і в 5 років, а синехії препуціального мішка можуть повністю розійтися лише у 8–10-річному віці.

Фімоз, на відміну від фізіологічного звуження, це захворювання, і воно характеризується порушенням функції органу, тобто статевого члена й сечівника. Таким критерієм відмінності є порушення акту сечовипускання через різке звуження отвору передньої шкірочки.

Якщо у новонародженого хлопчика таке виражене звуження отвору препуціального мішка, яке унеможливлює оголення головки прутня та утруднює акт сечовипускання, то ми маємо справу з природженим фімозом. Якщо ж з моменту народження дитини сечовипускання було нормальним, а з часом, внаслідок інфікування препуціального мішка й розвитку в ньому запального процесу, у хлопчика з’явилися такі саме прояви фімозу, то ставлять діагноз набутого фімозу.

Дитячі урологи також розрізняють атрофічний фімоз, коли передня шкірочка коротка й у вигляді «плаща» покриває головку прутня, а також гіпертрофічний фімоз, коли шкірочка довга, надмірно розвинута й має вигляд «хоботка», а отже, звуженим є не отвір, а цілий канал.

Основними проявами фімозу у дітей є:

• утруднене сечовипускання тонкою цівкою, більш тривале, з напруженням дитини;
• біль під час сечовипускання, яке супроводжується неспокоєм і плачем дитини;
• постійний дискомфорт та свербіж у ділянці статевих органів;
• неможливість оголити головку статевого члена;
• отвір передньої шкірочки різко звужений, а інколи його взагалі не можна побачити;
• часто спостерігаються рубцеві зміни тканин в ділянці кільця («біле кільце»);
• роздування препуціального мішка під час кожного сечовипускання.

Смегма (продукт сальних залоз) та сеча, що постійно накопичуються й затримуються в препуціальному мішку, викликають запальний процес тканин, що утворюють цей мішок (головка прутня й внутрішня поверхня передньої шкірочки). Це ускладнення відбувається з періодичними загостреннями і має назву баланопостит.

Основними проявами цього ускладнення фімозу є виражений набряк (припухлість) і почервоніння передньої шкірочки, а часом і шкіри всього статевого члена, а також поява гнійних виділень через звужений отвір. Інколи баланопостит супроводжується підвищенням температури тіла та появою ознак інтоксикації. А ці запальні зміни поглиблюють патологічне переродження тканин крайньої шкірочки, її склерозування, рубцювання, а отже, посилюють вираженість фімозу. Формується замкнуте коло.

Несвоєчасне надання медичної допомоги дітям з фімозом може призвести до появи у них атонії сечового міхура та розширення верхніх сечових шляхів, розвитку циститу, пієлонефриту, сечокам’яної хвороби, появи пахових і пупкових кил, випадіння прямої кишки.

Небезпечним ускладненням фімозу є так званий парафімоз, коли головка прутня проходить через звужений отвір передньої шкірочки й не повертається назад. Це призводить до її защемлення, порушення кровообігу в головці, різкого набряку тканин прутня, а інколи до змертвіння (некрозу) головки через несвоєчасне надання адекватної допомоги. Найбільш часто парафімоз — результат неправильних медичних маніпуляцій при лікуванні фімозу й дуже часто спричиняється неправильними діями з боку батьків дитини.

І ще один момент, на який варто звернути увагу. Як було вже зазначено, в товщі головки статевого члена й на внутрішній поверхні передньої шкірочки є множинні сальні залози, які виробляють секрет — смегму. Є хлопчики, у яких ці залози внаслідок індивідуальних особливостей працюють досить інтенсивно, й смегма утворюється у значній кількості. Якщо зрощення між головкою та передньою шкірочкою нема, то ця змазка легко виводиться з препуціального мішка. Якщо синехії не розійшлися, а смегми багато, і вона не може вийти з цього простору, то формуються камені — смегмоліти, що просвічуються через передню шкірочку у вигляді світлих острівків на головці прутня. Це часто помічають уважні батьки. З часом приходить старіння смегми, починається її розпад, і це викликає дискомфорт у дитини, яка намагається якось собі допомогти здавленням головки чи потиранням шкіри. Якщо в таких умовах приєднується інфекція, то це закінчується також гнійним баланопоститом, навіть при відсутності класичного фімозу.

Яку тактику поведінки може рекомендувати лікар первинної мережі батькам хлопчиків стосовно їх «чоловічої гордості»? У першу чергу, мати новонародженого хлопчика вже в пологовому відділенні повинна уважно дослухатись до порад медичних працівників по догляду за дитиною, а у випадку, якщо виявили, що «щось не так» чи навіть поставили конкретний діагноз, то протягом найближчого часу (місяця) необхідно відвідати дитячого уролога. Якщо ж немовля вважається здоровим, то мати, як найбільш наближена до дитини особа, повинна спокійно і уважно вдома досліджувати свого хлопчика протягом перших місяців життя, звертаючи увагу на його поведінку під час сечовипускань, ширину цівки сечі, наявність надування передньої шкірочки при цьому, припухлість та почервоніння шкірочки, тріщини в ділянці кільця, а також просвічування світлих «пухлинок» через товщину шкірочки. Можна рекомендувати проводити після вечірньої купелі дитини в настоях протизапальних трав і рослин (рум’янок, череда, шавлія тощо) помірне розтягування — гімнастику кільця передньої шкірочки 1–2 хвилини, й при цьому звертати увагу на ефект від вправи — чи збільшується отвір передньої шкірочки, чи можна побачити головку статевого члена. При утворенні маленьких тріщинок можна обробити їх маззю «Левосин». Впевнено можна сказати: якщо головку прутня видно й дитина спокійно спорожнює сечовий міхур, то фімозу немає.

Процес спонтанного розширення отвору передньої шкірочки та роз’єднання синехій препуціального мішка є досить інтимним і чутливим до негативних впливів, протягом останніх десятиліть він відбувається у більшості хлопчиків з відхиленнями, а у деяких дітей — взагалі не відбувається, що обумовлено зниженням загального рівня здоров’я і батьків, і дітей, стресовістю сучасного життя, неякісним харчуванням, грубими негативними впливами екологічно забрудненого зовнішнього середовища.

Тому такими простими діями мати допомагає природі розвивати свою дитину. І нічого страшного в цьому нема. Ідеальна гігієна й невелика робота — все, що потрібно дитині від батьків.

У випадку підозри на наявність у сина фімозу чи парафімозу, початку баланопоститу (дитина при цьому має завжди утруднені, болючі сечовипускання, стає неспокійною, часто торкає руками зовнішні геніталії; може з’явитися припухлість та почервоніння передньої шкірочки), а також при виявленні великих розмірів смегмолітів під шкірочкою прутня, дитина має бути оглянута дитячим урологом.

При своєчасному звертанні до cпеціаліста більшість хлопчиків не потребують оперативного лікування. Дитячий уролог визначає тактику та об’єм консервативної терапії в кожному конкретному випадку, для кожної конкретної дитини.

Суть консервативної терапії фімозу полягає в безкровному розширенні кільця передньої шкірочки і ліквідації синехій препуціального мішка під місцевим знеболенням та обробці головки прутня водорозчинними мазями з антибактеріальним та знеболюючим ефектом (наприклад маззю «Левосин»). Протягом наступних 10–15 днів необхідно проводити дитині місцеві ванночки (компреси) з настоями антисептичних трав і закладання вищезгаданих мазевих препаратів. Інколи в перші 2–3 дні є потреба у застосуванні пероральних знеболюючих засобів (нурофен, ібуфен, парацетамол та інші).

Серед хірургічних методів лікування фімозу найбільш часто застосовується операція — циркумцизія (висікання листків передньої шкірочки) та операція за методикою Розера (пластика передньої шкірочки з її збереженням).

Продовження статті читайте у наступному номері

Часть 2

По материалам партнерского издания

" З турботою про Дитину"