Високий показник смертності від гострого інфаркту міокарда в Україні спонукає до пошуку нових ефективних методів лікування

Виступ міністра охорони здоров'я України Василя Князевича на Х Національному конгресі кардіологів України

Вельмишановні колеги, дорогі наші друзі і гості !

Дозвольте привітати Вас із визначною подією - початком роботи Х Національного конгресу кардіологів України, присвяченого 100-річчю першого прижиттєвого опису інфаркту міокарда нашими всесвітньовідомими співвітчизниками: професором Василем Парменовичем Образцовим та приват-доцентом Миколою Дмитровичем Стражеско.

Хочу наголосити. національна стратегія по зниженню смертності від серцево-судинних захворювань базується на реалізації Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки.

Основними її засадами є:

- рання первинна профілактика серцево-судинних захворювань на основі просвітницької роботи з населенням з метою підтримки здорового способу життя;

- ефективна вторинна профілактика;

- своєчасна третинна профілактика на основі національних формулярів та протоколів, створених на базі доказової медицини;

- створення та забезпечення ефективної роботи інфраструктури, яка повинна забезпечити всі необхідні методи втручання, включаючи інвазивні процедури та аорто-коронарне шунтування.

Для забезпечення виконання Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки були розроблені та затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України стандарти надання медичної допомоги кардіологічним хворим. Окрім того, у співпраці з Асоціацією кардіологів України були запропоновані підходи до термінології, номенклатури, класифікацій, стандартів діагностики та лікування серцево-судинних захворювань згідно рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я та міжнародних консенсусів, які були також затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України.

Для реалізації Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань потрібно здійснити ряд організаційних заходів. А саме: первинну профілактику факторів серцево-судинного ризику, виявлення осіб з факторами ризику та "асимптомних" пацієнтів, їх диспансеризація та, за необхідності, лікування; виконання вимог стандартів діагностики та протоколів лікування серцево-судинних захворювань; заходи з вторинної профілактики (ефективне лікування артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, дисліпідемій, діабету, аритмій, серцевої недостатності); вдосконалення невідкладного спеціалізованого та високоспеціалізованого лікування (інтервенційні технології, електрофізіологічні, аортокоронарне шунтування, імплантація кардіостимуляторів, кардіовертерів).

Аналіз показників виконання заходів Програми протягом 2006-2008 років свідчить, що придбання високовартісних лікарських засобів для лікування хвороб серця та судин, проведення високоспеціалізованих медичних процедур та оперативних втручань дозволили покращити результати лікування хворих та подовжити життя пацієнтів. Однак все-таки сьогоднішнє становище галузі кардіології лишається невтішним.

Порушення вінцевого кровообігу і формування гострих коронарних подій є серйозною медико-соціальною проблемою, яка набула важливого суспільного значення, в тому числі й у провідних країнах світу. На жаль, Україна не є виключенням і надання кардіохірургічної допомоги населенню потребує суттєвого вдосконалення. Про це свідчать дані статистичної комісії Європейського товариства кардіологів, згідно з якими госпітальна летальність від гострого інфаркту в країнах Західної Європи коливається від 8% до 8,4%, в Україні ж цей показник значно вищий і сягає 12,9%.

Поряд із цим в структурі смертності від серцево-судинних причин частка гострого інфаркту міокарда в Україні у 7- 8 разів нижча, ніж у європейських країнах. Це означає, що в Україні на недостатньому рівні діагностується дане захворювання. Так, в Україні щорічно реєструється близько 50 тисяч випадків інфаркту міокарда і госпіталізується хворих з таким діагнозом 109 хворих на 100 тисяч населення. У країнах Європи ці показники знову-таки втричі більші.

Високий показник смертності від гострого інфаркту міокарда в Україні свідчить про необхідність використання сучасних методів медикаментозної і немедикаментозної терапії задля його профілактики і лікування українськими кардіологами, а також спонукає до пошуку нових шляхів впливу на механізми дестабілізації атеросклеротичної бляшки, процеси тромбоутворення і захисту пошкодженого міокарду. Насьогодні найбільш ефективним методом лікування гострого інфаркту міокарда є медикаментозна та інтервенційна реперфузія, яка поки знову-таки недостатньо використовується в Україні.

Для вирішення проблем у цій галузі необхідно визнати, що серцево-судинні захворювання є серйозною соціальною проблемою. Для її вирішення необхідна консолідація зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади, закладів МОЗ України та ресурсів АМН України, а головне - послідовність дій закладів охорони здоров'я, що надають і мають надавати допомогу на підставі сучасних стандартів та протоколів лікування.

У заключення, хочу побажати усім плідної праці та творчої наснаги для вирішення всіх актуальних питань сучасної кардіології!