Hайстаріша столична школа відзначає ювілей

Є у столиці будівлі, які за сотні років ані час, ані людська байдужість не нищить. І при цьому вони зберігають не лише архітектурну форму, а й своє призначення та історію поколінь. Найстарішій київській школі виповнилося двісті років. Та й в усій Україні навчальних закладів з такими традиціями та історією одиниці. Двісті перших та останніх дзвоників, двісті випускних вечорів - найстаріша столична школа відзначає ювілей. До свята організували музей гімназії. З часів відкриття закладу фотокарток та шкільних речей не збереглося. Зате залишилися архівні записи, які розповідають: у царській Росії це була чоловіча гімназія.

Алла Ратушна, директор печерської гімназії №75: "Вчитель міг собі дозволити прибиральницю, бо вчитель мав працювати над методичною літературою, над збагаченням свого часу".

Більша частина експонатів у музей приносять колишні учні, які щороку на день випускників збираються у школи. Віктор Семенович добре пам’ятає: вчилися ось за такими партами. У перші післявоєнні роки буханець хліба міняли на зошит. Писали чорнилом і через неуважність в учнів часто весь рот був синій.

Віктор Рибаков, випускник Печерської гімназії: "Чорнильницю носили в торбочці, і чорнило робили самі, продавалися такі таблеточки, самі робили. Бували таке, що в кишені таскаєш це чорнило, а воно з чимось змішалося, то ще й в рот попаде".

Нинішня восьмикласниця Вероніка у шкільному музеї вперше пробує писати чорнильним пером. Каже, складно звикнути до тих умов. Адже в класах замість пічок нині комп’ютери, старі парти – змінили на сучасні.

Вероніка Сошникова, учениця Печерської гімназії: "Він же живий цей музей, багато експонатів до нього додадуть".

У школі наголошують: музей й надалі поповнюватимуть експонатами, у яких не лише історія однієї школи, а історія кількох могутніх держав.