Пріоритетним напрямком діяльності МОЗ є розвиток первинної медико-санітарної допомоги

Пріоритетним напрямком діяльності міністерства є розвиток первинної медико-санітарної допомоги.

Первинна медико-санітарна допомога є фундаментом усієї системи медичної допомоги, яка:

закладає основний внесок у формування громадського здоров'я

несе найбільшу відповідальність за його втрату

визначає раціональне та ефективне використання ресурсів охорони здоров'я визначає задоволення населення станом медичного забезпечення.

Основними проблемами первинної медичної допомоги в Україні є:

нераціональна інфраструктура;

низька доступність первинної допомоги для населення.

Недостатня якість первинної допомоги зумовлена:

технологічною відсталістю закладів;

неналежним кадровим забезпеченням;

відсутністю стандартів лікування;

відсутністю мотивації працівників;

застарілими принципам фінансування;

відсутністю дієвої системи управління первинною допомогою;

недостатністю наукового обґрунтування та нормативно-правової бази.

Первинна ланка практично не впливає на медичний маршрут пацієнта, що негативно позначається на якості подальшого обслуговування:

Самостійно звертаються до лікарів-спеціалістів майже третина (29,5%) громадян, до стаціонарів – 16,9% пацієнтів.

43,2 % медична допомога надається на більш високому рівні, ніж необхідно.

ПМСД є основним видом медичної допомоги, доступної у сільській місцевості.

Основними проблемами первинної ланки в сільській місцевості є:

Нераціональність структури, системи управління та фінансування:

- надмірна децентралізація управління;

- фінансування структур, а не їх роботи.

Неоптимальність мережі:

доцільність функціонування до 5000 ФАПів є проблематичною (низьке навантаження);

понад 1800 ФАПів доцільно реорганізувати у лікарські амбулаторії.

Низька привабливість праці на селі зумовлена:

А) наднормативним навантаженням та низьким рівнем оплати праці:

навантаження на штатну посаду перевищує нормативи;

доходи лікарів-спеціалістів та працюючих у приватному і фармацевтичному секторах суттєво вищі, ніж лікарів первинної ланки;

у більшості суміжних держав оплата праці лікарів первинної ланки значно вища, ніж в Україні.

Б) невирішеністю соціальних проблем сільських медиків.

Понад 900 лікарів первинної ланки, що працюють у сільських амбулаторіях, дільничних та районних лікарнях, не мають власного житла.

В) неналежним забезпеченням транспортними засобами та медичним обладнанням.

Оснащеність автомобілями для забезпечення первинної допомоги сільським жителям становить 2666 од. При мінімальній потребі у 5,0 тис. од.

Сучасний стан мережі закладів охорони здоров’я є одним із чинників неефективного використання ресурсів галузі.

В Україні на сьогоднішній день повинно функціонувати близько 7 тис. ФАПів, а працюють близько 15,1 тисяч. Європейські орієнтири відсутні (дороги + автомобіль для роботи медсестер + телефонний зв’язок).

Кількість сільських лікарських амбулаторій повинна бути 5-6 тис., а налічується лише 3 тис 600. Одна лікарська амбулаторія обслуговує від 1,5 до 3 тис. прикріпленого сільського населення.

Кількість дільничних та районних (номерних) лікарень, центрів ПМСД та лікарських амбулаторій у містах не має на даний час чіткого нормування.

Основними ресурсами первинної медико-санітарної допомоги (система МОЗ України) є заклади первинної медико-санітарної допомоги. Рівень укомплектовані лікарями цих закладів становить 81,0 %, середнім медичним персоналом – 92,0%

Технологічне забезпечення первинної та невідкладної медичної допомоги у сільські місцевості залишається незадовільним.

У містах стан технологічного забезпечення первинної допомоги суттєво не відрізняється від такого у сільській місцевості.

У реформуванні первинного сектору, порівняно з країнами Європейського Союзу, ми дещо запізнилися з реформами. Кількість закладів ПМСД на 10 тис. населення в Україні в 3 рази менше, ніж в країнах ЄС (Україна – 1,2 заклади на 10 тис. населення, ЄС – 4,9), чисельність лікарів цієї ланки у 1,5 рази нижче за аналогічний показник у країнах ЄС (Україна - 6,3 лікаря на 10 тис. населення, ЄС – 9,4 на 10 тис. населення).

Первинна ланка потребує прискореного реформування. Нами розроблено рекомендовані моделі побудови мережі лікувальних закладів у містах та сільській місцевості.

Складові моделі реформування ПМСД полягають у:

юридичному та фінансово-економічному розмежуванні первинної допомоги та медичної допомоги інших рівнів, розмежуванні замовника та постачальника послуг первинної допомоги, запровадженні державних закупівель послуг первинної допомоги;

системному переході до організації первинної допомоги за принципом сімейної медицини;

запровадженні механізмів реалізації права пацієнта вибирати сімейного лікаря та організації доступу до медичної допомоги вторинного та третинного рівня сімейним лікарем;

територіальному наближенні первинної допомоги до місць проживання населення, як у сільській місцевості, так і у містах;

запровадженні порядку фінансування суб'єктів подання первинної медико-санітарної допомоги за подушним принципом та оплати праці з урахуванням результатів роботи.

Для реалізації поставлених перед міністерством завдань розроблено Проект Закону України “Про загальнодержавну програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2012 року” з урахуванням кращого національного та світового досвіду. Мета Програми полягає у забезпеченні зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення шляхом формування та налагодження ефективного функціонування системи надання жителям сіл та міст доступної і високоякісної первинної допомоги на засадах сімейної медицини.

Реалізація заходів цієї програми забезпечить надання первинної медико-санітарної допомоги населенню України:

юридично самостійними суб’єктами господарювання комунальної або іншої форми власності – Центрами ПМСД та амбулаторіями сімейного лікаря;

на засадах договору з Замовником, в якості якого буде виступати територіальний орган управління охорони здоров’я, а у разі введення загальнообов’язкового соціального медичного страхування – підрозділи Фонду медичного страхування;

у системі взаємовідносин між надавачами первинної допомоги і населенням буде реалізовано механізм вільного вибору сімейного лікаря та/або його зміни.

Забезпечення якості первинної медичної допомоги ми плануємо досягти завдяки:

впровадженню стандартів надання первинної допомоги та методів моніторингу їх дотримання;

сучасним принципам фінансування;

належним матеріально-технічним забезпеченням;

кадровим забезпеченням – зміщенням акцентів у підготовці сімейних лікарів на оволодіння практичними навичками, реалізацією положень Болонської декларації;

Вважаю, що пріоритет в оснащенні закладів та підготовці кадрів сімейних лікарів надаватиметься громадам, які активно будуть сприяти реалізації заходів цієї Програми.