Вакцинація усіх здорових новонароджених в країнах із високим тягарем туберкульозу є обов’язковою - ВООЗ

До Всесвітнього дня туберкульозу, який відзначається 24 березня, МОЗ України започатковує серію публікацій, присвячених проблемам боротьби з туберкульозом, питанням туберкулінодіагностики та ревакцинації. Перша публікація присвячена важливості вакцинації БЦЖ.

За інформацією голови Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам, доктора медичних наук, професора С.Черенько, на сьогодні вакцинація БЦЖ є важливим компонентом стратегії контролю над туберкульозом в державі.

Пошуки протитуберкульозної вакцини почалися понад 100 років тому і вони ознаменувалися створенням живої вакцини на основі ослабленої Mycobacterium bovis BCG (Bacillus Calmette-Guerin – бацила Кальметта-Герена) [15, 16, 17, 18]. Ця вакцина є найбільш уживаною серед усіх існуючих в теперішній час вакцин, охоплюючи понад 80 % новонароджених дітей в країнах, де імунізація є компонентом Національних програм імунізації дітей. Вакцина БЦЖ має доведений захисний ефект у відношенні розвитку туберкульозного менінгоенцефаліту та дисемінованого туберкульозу у дітей. Ці форми захворювання у дітей навіть при наявності лікування є смертельно небезпечними [4, 15-18]. Аналіз випадків смерті дітей від туберкульозу в Україні показав, що у 96 % дітей був відсутній знак БЦЖ [3].

За останні роки вакцинація БЦЖ дозволила врятувати тисячі життів. Проте, вона не захищає від інфікування туберкульозом, не попереджає реактивацію латентної туберкульозної інфекції в активне захворювання, і таким чином має обмежений вплив на передачу мікобактерій туберкульозу в популяції [15-18].

Основним недоліком цієї вакцини є недостатня імуногенність (імунологічна відповідь на туберкулін) і таким чином, недостатня превентивна дія у відношенні захворювання на туберкульоз [11, 13]. Забезпечити достатню імуногенність, не збільшуючи реактогенність живої вакцини (реакцію на вакцину з боку організму), досить складно. Збільшення кількості живих бактерій штаму Mycobacterium bovis у вакцинальній дозі підвищує імуногенність вакцини і одночасно кількість післявакцинальних ускладнень, у тому числі випадків розвитку активного туберкульозу, викликаного вакцинальним штамом Mycobacterium bovis [ 5, 8, 11]. Тому актуальним є розробка нової вакцини, яка б забезпечувала адекватну імунну (Т-клітинну) відповідь, що необхідно для довготривалого й ефективного захисту від туберкульозу. Серед цих нових розробок заслуговує на увагу вакцина з посиленими антигенними властивостями або вакцина з додатковими антигенами, які мають стимулюючу дію на Т-клітини імунної системи. Обидві вакцини на тваринних моделях більш ефективні, ніж БЦЖ. Випробовується також вакцина, яка містить ДНК мікобактерій. В даний час ці вакцини підготовлені для клінічних випробовувань [ 13].

Незважаючи не те, що БЦЖ далека від ідеалу вакцини, в країнах з високим тягарем туберкульозу, який перевищує епідемічний бар’єр (50 випадків на 100 тис. населення), навіть в країнах, де поширена ВІЛ-інфекція, всі діти грудного віку мають отримати одну дозу вакцини БЦЖ. Побічні реакції від вакцини, навіть у ВІЛ-інфікованих немовлят без клінічних проявів ВІЛ-інфекції, зустрічаються вкрай рідко. В країнах із низьким тягарем туберкульозу вакцинацію БЦЖ можна обмежити в групах ризику [16]. Отже, незважаючи на недоліки, вакцинація БЦЖ в більшості економічних країн являється життєзберігаючим та важливим елементом стандартних заходів боротьби із туберкульозом [15-18].

На сьогодні ВООЗ проголошує, що вакцинація усіх здорових новонароджених в країнах із високим тягарем туберкульозу є обов’язковою [17].

Користь від вакцинації БЦЖ дітей, що народжені від матерів, із невідомим ВІЛ-статусом, перевищує ризик розвитку захворювання внаслідок інфікування вакцинальним штамом. Ці діти повинні бути вакцинованими [17].

Користь від вакцинації БЦЖ у дітей, що народжені від ВІЛ-інфікованих матерів, із невідомим ВІЛ-статусом без клінічних ознак ВІЛ-інфекції, перевищує ризик розвитку захворювання внаслідок інфікування вакцинальним штамом. Ці діти повинні бути вакцинованими [17].

Ризик розвитку захворювання внаслідок інфікування вакцинальним штамом перевищує користь від вакцинації у дітей, в яких підтверджена ВІЛ-інфекція. Ці діти не повинні бути вакциновами [17].

Ризик розвитку захворювання внаслідок інфікування вакцинальним штамом перевищує користь від вакцинації у дітей, що народжені від ВІЛ-інфікованих матерів, із невідомим ВІЛ-статусом із клінічними ознаками ВІЛ-інфекції. Ці діти не повинні бути вакциновами [17].

Перша вакцина БЦЖ отримана в 1921 році шляхом багаточисельних циклів пасерування ізоляту мікобактерій бичачого штаму протягом 13 років. В результаті наступних циклів пасерування в різних лабораторіях були отримані різні вакцинальні штами з фенотиповими та генетичними відмінностями. Для попередження подальших відхилень від першої вакцини БЦЖ ВООЗ із 1956 зберігає ліофілізовані (сухі) посівні серії вакцинальних штамів. Нові партії вакцини отримують із посівного матеріалу шляхом його культивування в штучних умовах на поживних середовищах. Через 6-9 днів культура вилучається із поживного середовища, фільтрується, концентрується, гомогенізується та розбавляється перед ліофілізацією остаточного продукту. Розведена вакцина містить як живі так і вбиті мікобактерії. Кількість культивованих бацил та біохімічний склад вакцини варіюють залежно від штаму та способу її виготовлення. Існує велика кількість штамів вакцини БЦЖ, проте, на французький пастеровський штам 1173 Р2, даньський та токійський штам, штам фірми „Глаксо” приходиться 90 % вакцинацій у світі. За ефективністю жоден штам не виділяється серед інших і не існує консенсусу у відношенні того, який штам слід застосовувати для вакцинації дітей [17].

В Україні згідно Наказу МОЗ № 384 від 2006 р. проводиться 3-х разове щеплення вакциною БЦЖ при народженні та 2 ревакцинації в 7 та 14 років. Про якість внутрішньошкірних щеплень БЦЖ свідчать формування шкірних знаків на місці введення вакцини, наявність та розмір яких свідчать про ефективність вакцинації та розвиток післявакцинального імунітету [2]. В Україні тривалий час до 2008 року застосовували вакцину БЦЖ штаму Росія-1. Із 2008 року почали застосовувати вакцину штаму SSI (Данія). Перехід на нову вакцину, перш за все, зумовлений зростанням кількості післявакцинальних ускладнень. Вакцина штаму SSI (Данія) містить менше живих бактерій штаму Mycobacterium bovis і має значно меншу реактогенність [1]. Проте, імуногенність (ефективність) цієї вакцини не перевищує імуногенність вакцини БЦЖ штаму Росія-1, оскільки – це звичайна вакцина на основі Mycobacterium bovis без додаткових антигенних властивостей [ 12, 17 ].

При правильному проведенні щеплення рубець на шкірі плеча визначають у 90-95 вакцинованих та у 95-98 % ревакцинованих дітей [4, 14]. При цьому, чим більший рубець, тим вище ефективність вакцинації по індексу захисту [14]. Значення повноцінних щеплень БЦЖ для профілактики інфікування МБТ проявляється у формуванні виражених шкірних знаків, середній розмір яких у неінфікованих дітей дорівнює 5,5 мм, а також у частоті післявакцинального імунітету до туберкуліну: у 62 % з позитивною реакцією та у 25 % з сумнівною реакцією на пробу Манту з 2 туберкуліновими одиницями [4, 5, 6, 7, 9, 10].

Характер туберкулінової чутливості у дітей є індикатором ефективності протитуберкульозних заходів в країні. Пік туберкулінових реакцій з інфільтратом 5-9 мм свідчить у 90 % випадків про гарну епідеміологічну ситуацію по туберкульозу і віддзеркалює повноцінність проведених протитуберкульозних заходів та ефективність первинної профілактики туберкульозу шляхом вакцинації. Зрушення піку вліво – свідчення недоліків у проведенні вакцинації БЦЖ. Зрушення вправо – показник великої кількості інфікованих туберкульозом і необхідності посилення профілактичних протитуберкульозних заходів [2, 5]. На сьогодні вакцинація вакциною БЦЖ є загально визнаним необхідним профілактичним протитуберкульозним заходом в країнах як із високим, так і низьким тягарем туберкульозу.