В Україні майже 180 тисяч дітей з особливостями розвитку

Найкраще підготувати їх до жорсткого дорослого життя можливо лише у звичайному дитячому середовищі, не акцентуючи на вадах і не розділяючи однолітків. Таких шкіл в Україні небагато і можливості навчатися у загальних класах мають не всі діти з особливостям розвитку.

Ми всі різні, але ми всі рівні - таке гасло практикують у київській загальноосвітній школі 168. Сюди щоранку разом з усіма учнями поспішають тридцять шість діток з обмеженими фізичними можливостями. Вони навчаються в одному класі з цілком здоровими за звичною загальноосвітньою програмою. Разом роблять усе: співають, малюють та займаються спортом. Діти, які потребують особливого піклування, у стінах улюбленої школи почуваються комфортно. Для них створили тут всі необхідні умови.

Наталія Кравчук, директор 168 ЗСШ Оболонського району м. Києва: "Головна задача нашого експерименту - показати, що є можливість на сьогоднішній день навчати дітей в звичайній школі. Ми змогли прийняти це рішення, будучи впевнені, що у нас серед вчителів, а також серед учнів не буде ніколи осуду або негативного погляду в сторону даних дітей".

Справжнім героєм і товаришем Ілони є її мама. Вона щодня за 50 кілометрів привозить доньку на заняття в школу, а після того на плавання. Щоб завжди бути поруч, навіть на роботу в цю школу влаштувалася. Її сподівання Ілонка виправдовує - окрім відмінних оцінок дівчинка кандидат в майстри спорту з плавання.

Ірина Скляр, мама Ілони: "Вона у нас вже вчилась серед здорових діток. Це сільська школа, там набралось всього 10 учнів. Я дуже бачила у неї прогрес за здоровими дітьми".

Микита навчається в 6 класі. Вчителі розповідають, що він майбутній дипломат, вільно володіє англійською і вже зараз в школі приймає закордонні делегації. Плани на майбутнє у хлопчика теж недитячі.

Микита, учень: "Мої плани на майбутнє - зробити екологію так, щоб не нашкодити Землі, щоб були такі самі технології, та повітря не буде забруднюватися машинним смогом та електростанціями, радіації буде йти менше".

Своїх ровесників з особливими потребами звичайні школярі не тільки не соромляться. Вони їм допомагають і навіть пишаються ними.

Вікторія, учениця 5-го класу: "Вони намагаються бути самостійними і показати, що вони такі як ми. Ми всі різні, але всі рівні. Вади це ніщо, головне це дружба, увага і співрозумівння".

У школі і батьки, і вчителі зацікавлені, щоб всі діти навчалися разом, оскільки дивлячись на старанність у навчанні дітей з особливостями розвитку звичайні діти більше цікавляться позашкільною роботою та вчаться цінувати своє дозвілля і здоров‘я. І, звісно, стають добрішими та уважнішими.