Відпочинок для дітей з особливими потребами

Служба інформаційної підтримки програми "Радість дитинства - вільні рухи" розповідає про проблеми літнього відпочинку дітей з діагнозом ДЦП.

Сьогодні в Україні налічується 2,8 млн. інвалідів, з них біля 62 тис. дітей- інвалідів. Щороку кількість таких дітей збільшується на понад 10 тисяч осіб. 18 000 "особливих" дітей мають діагноз ДЦП (за даними програми "Радість дитинства - вільні рухи" - спільного проекту МБФ "Україна 3000" та компанії "ТНК-ВР Коммерс"). Впродовж учбового року вони зайняті у школах, дитсадках та спеціалізованих реабілітаційних закладах. А що робити цим дітям влітку?

На допомогу батькам приходять реабілітаційні центри, які за свої кошти організовують дитячий відпочинок у таборах, але вони теж стикаються з масою проблем. Головні питання: небажання керівництва дитячих таборів приймати дітей з особливими потребами та непристосованість закладів відпочинку для перебування дітей з ДЦП.

Прокоментувати ситуацію ми попросили Тараса Пономаренко - виконуючого обов'язки керівника відділу зовнішніх зв'язків навчально-реабілітаційного центру "Джерело" (м. Львів).

Тарас Пономаренко: "Наш центр існує з 1993 року. За цей час налагоджена робота по всіх програмах реабілітації дітей з особливими потребами. Влітку наші відвідувачі відпочивають у таборах. Цього року у липні вихованці "Джерела" побували у таборі "Карпати" в смт. Рибник Дрогобицького району. На наступний рік ми плануємо збільшити час перебування дітей з особливими потребами на природі та серед друзів. Але є чимало проблем неадаптованості тих же таборів для перебування дітей-інвалідів. Наприклад, непристосованість приміщень: сходи, різноманітні архітектурні бар'єри. Здорові люди не замислюються над тим, якою це може стати проблемою для неповносправної особи. Або ж питання вбиралень та ванних кімнат. Ви навіть не уявляєте, з якими проблемами стикаються інваліди. Крім того, дітей- інвалідів неможливо відправити на відпочинок без супроводу батьків або волонтерів, а на це держава коштів не виділяє".

Також Тарас Пономаренко зазначив, що головна проблема - це небажання директорів таборів брати на відпочинок дітей з особливими потребами: "У нас трапився такий випадок цього року у м. Скадовську, коли директор табору "Романтик" відмовився взяти наших дітей, мотивуючи своє небажання тим, що його заклад є оздоровчим, і в ньому не передбачений відпочинок дітей- інвалідів. Взагалі свої відмови директори таборів виправдовують тим, що для "особливих" дітей відпочинкові заклади мають бути не оздоровчі, а санаторно- курортні. Але якщо вже говорити про цю проблему, то неможливо не згадати відсутність нормативної бази законодавства, яка б захищала права дітей- інвалідів на відпочинок. Це є значною проблемою нашої держави".

Насправді така нормативна база в Україні є. Справами дітей інвалідів, серед яких і літній відпочинок, опікуються як органи та установи охорони здоров'я, так і органи праці та соціального захисту населення, а також установи у справах сім'ї та молоді, обласні держадміністрації. Через неузгодженість роботи цих ланок і страждають "особливі" діти та їх батьки.

Як наслідок, фактично реабілітацією охоплено здебільшого 10 % дітей- інвалідів (за даними ГПУ). За рахунок роботи благодійних інституцій цей відсоток дещо зростає, але це не вирішує проблеми в цілому. Залишається сподіватися: громадянське суспільство, що тільки формується в Україні, навчить чиновників виконувати свої прямі обов'язки та узгоджувати міжвідомчу роботу. Заради дітей. Адже вони - наше майбутнє.