Виробництво вітчизняних іграшок у глибокому занепаді

Виробництво вітчизняних іграшок у глибокому занепаді. Кілька років тому влада подумала, що підтримувати особливо нікого, тому й вирішила відкрити кордон іноземній іграшці. У нашій країні лише 50 підприємств, що виготовляють забавки для дітей. Правда, не для українських. Вітчизняним виробникам легше пробитися на експорт, ніж на свій ринок.

Іграшкова перемога. Правда, не українська. Однією з останніх серед чотирьохсот вітчизняних підприємств, які виготовляли іграшки, не витримала облоги китайських спайдерменів та американських Барбі київська фабрика "Перемога". Ще 10 років тому тут кроїли і шили веселих чебурашок, добрих крокодилів та плюшевих ведмедів. Тепер у колишніх цехах магазини та склади. А тим часом китайські іграшки навіть заспівали українською.

Вони всюди: у дорогих дитячих центрах і на дешевеньких розкладках. Добрі тваринки неймовірних кольорів та загрозливі супермени з небаченими можливостями. 80% іграшок, що продають в Україні, зроблені в Китаї. 50 українських підприємств, які виготовляють дитячі забавки, продукцію збувають за кордоном.

Світлана Клименко, іграшкознавець: "Импортировать грушку намного проще, чем ее производить в Украине. Сертифицировать производство гораздо сложнее и дольше, нежели сертифицировать импортную игрушку".

Олена Траніна, виробник м’якої іграшки: "Їхня ціна, нижча порівняно з нашою, обумовлена тим, що мито на китайську, і не тільки на китайську готову іграшку, яка ввозиться в Україну, мито становить нуль, тобто, на нульовій ставці. А для нас, коли ввозимо високоякісну сировину з тієї самої Кореї, в нас мито від 8%".

Обкладені податками, українські підприємці не можуть конкурувати з китайцями, небачену рекламу роблять їм популярні американські мультики. Щойно в кінотеатрах запускають черговий фільм, його плюшеві герої стають хітами продажів. Шансів на ліцензію відомого персонажа українські підприємства не мають, їх продають уже відомим компаніям. А зробити вітчизняний мультик, який захопив би мільйони дітлахів, нашим режисерам поки не вдається. Тож наші підприємці самі ламають голову, чим зацікавити дітей.

Сергій Вензель, директор фабрики іграшок: "Найбільший хіт продажу у нас – це є сороконіжка, кактус у вигляді горшка і динозаврик. Це у нас такі об’ємні продажі".

Луцька фабрика шиє м’які іграшки 5 років, успішно працює на українському ринку. Втім, ця історія скоріше виняток, ніж правило. Потрапити на прилавки супермакета маленькій фірмі не під силу, іграшкові магазини цікавлять великі компанії з широким асортиментом. Тут своя арифметика: незважаючи на конкуренцію, українських плюшевих ведмедів чи пластмасових конструкторів за місяць треба продати на 5 тисяч гривень, інакше - полиці займуть успішніші.

Олена Леоненко, товарознавець супермаркету іграшок: "Мы всегда рады представить этот товар в нашем магазине, лишь бы он пользовался спросом у наших покупателей. Их не так много, но те, которые есть, с каждым годом пытаются расширить ассортимент и изготавливать те образы, которые интересны покупателям".

В одному з найбільших магазинів дитячої іграшки три полиці з українським товаром. Наші іграшки не поступаються іноземним ні якістю, ні ціною. Продавці кажуть: їхні клієнти не женуться за дешевизною, їх скоріше цікавить поєднання вартість–якість. І тут українська іграшка виграла б, якби у своїй країні мала хоч якісь пільги. Поки урядовці лише обіцяють цим зайнятися.

Юрій Павленко, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту: "Що стосується мита – це питання дискусійне і прийняття відповідного рішення, хоча моя позиція, щоб ми мали максимальну можливість забезпечувати своїх дітей найякіснішими іграшками по найменших цінах".

Втім навіть розповісти про проблеми українських виробників посадовцям поки нікому. В Україні досі не створили асоціацію лялькарів. Тим часом росіяни і білоруси, розв’язавши внутрішні проблеми, уже виходять і на наш ринок.