Листопад – зими рідний брат

Листопад замикає ворота осені... Під цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, природа поволі налаштовується на зимовий спочинок.

Ще за Київської Русі останній місяць осені називався „груднем”, а сучасний грудень – „студнем”. За основую сучасного календаря було взято західноукраїнський поділ часу, а саме там завершальний місяць осені зберіг нинішню накличку.

На Україні листопад називали ще – напівзимник, ворота зими, грудкотрус, листопадень, падолист…

З початком листопада для хліборобів наставала пора відносного відпочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати.

Під цю пору вже справляли весілля, юнаки й дівчата сходилися на вечорниці та досвідки, влаштовуючи всіляки забави.

Серед таких особливе місце належало братчинам. Обряд мав дві різнозначні форми. Перша стосувалася оглядин зими і зустрічі першого снігу, так звані обновини самотканні. Ця дія чимось нагадувала храмове свято, але мала інший зміст. До цього дня – переважно це було на Михайла (21 листопада) – в селах готували медові напої. На свято сходилися всі мешканці, які брали участь у колективних гулях, пов”язаних із зустріччю зими та першого снігу. На братчину вперше виходили на люди молоді пари, які нещодавно відгуляли весілля. Їм відводилося одне з найпочесніших місць.

Іншою формою братчин було офіційне скріплення так званого колективного бджолиного рою. Якщо хтось із селян хотів запреятелювати з близьким чи далеким односельцем, то весною, коли виходив перший рій, - а він особливо цінувався, - відносив його сусідові, приказуючи: „Даю на братчину!” Це засвідчувало, що бджоли відтепер належатимуть спілці, в якій могли кооперуватися двоє або більше родин. Учасники братчини протягом сезону почергово доглядали бджолини сім”ї. У листопаді обряд братчини закріплювався частуванням ситенного меду. Цей мед виготовляли на травах, і ним нерідко лікували навіть дітей. Рецептура цього меду трималася в суворій таємниці. У такій спосіб селяни полагоджували свої взаємини.

Скріплення братчини медовим трунком не випадкове. Адже цей продукт був особливо пошанованим у селян. Без медових припасів практично не могла обійтися жодна родина. Наші пращури робили настави на мед. Це була найавторитетніша форма клятви, котра прирівнювалась до письмового заповіту.

Святки:

4 листопада – „Казанський день”, Казанська Божа Мати.

Остаточна межа переходу від осені до зими – міцно сковується земля, а відтак „морозцям дорогу вказує”.

5 листопада – Якова

Якщо піде град або снігова крупа, то на Мотрону (22) наступить справжня зима.

8 листопада – Дмитра

Жіноче свято. З Дмитром пов”язані завершальні обряди тваринників. З цього дня тварин вже не вигоняють на пасовиська.

До Дмитра ще дозволялося засилати сватів, а після цього заступали запусти, а тому закінчувались і весілля.

10 листопада – Параскеви П”ятниці, Параски

Святкують лише жінки – не прядуть, не шиють, не золять і не розчісують волосся. Якщо день сонячний, то чекай теплої зими, хмарно – в середині грудня будуть сильні морози.

14 листопада – Кузьми і Дем”яна

День зустрічі зими. Кузьма та Дем”ян – захисники людей і тварин од укусів змій та інших гадів.

19 листопада – Павла

20 листопада – Феодора

21 листопада – Михайла

За цим днем завбачували весну.

Від Михайла зима морози кує.

22 листопада – Мотрони

Вже має бути покритою снігом земля.

27 листопада – Пилипа, Заговини

У цей вечір, напередодні пилипівського посту, готують смачну обрядову вечерю: борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажать м”ясо, птицю. До батьків приходять вечеряти дочки із зятями, запрошують кумів та самітніх сільчан. Залишки від вечері відносили бідним людям.

28 листопада – Пилипівський піст

Якщо в цей день лежить сніг, то долежить до повені.

Листопад вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат. Листопад зимі ворота відчиняє.