Травнева роса краща од вівса
- Автор
- Дата публикации
- Автор
Дожити б до маю, та тоді вже сама природа подбає....
Довколишній світ святкує свою молодість
Русальський, або мавский тиждень
Святки:
2 травня – Івана Старопечерника
Довколишній світ святкує свою молодість
Останній місяць весни має особливі заслуги – незважаючи на на круті примхи природи, саме в травні вона, природа, постає в усій своїй красі. Довколишній світ немовби святкує свою молодість буйним цвітінням, князюванням трав, багатоголоссям пташиного царства.
Назва місяця „май” відома дуже давно і широковживана ще давніми русичами. Родовідна назва „май” ймовірніше всього походить од латинського „майус”, тобто від імені давньоримської богині весни Майї – дочки Фавна, котрий був покровителем гір, лісів, пасовиськ та лук, а також захисником стад. Останній місяць весни в Стародавньому Римі присвячувався мудрості довгожителів.
Сучасна назва „май” міцно закріпилася і в нашій мові. Поняття „маївки” іде з давнини. Колись обряди, які організовували серед природи, так і називалися – маївки....
Оскільки на Україні відбулася „націоналізація” місяців, то найбуйніший весняний період назвали „травнем”. У деяких регіонах України були і свої місцеві наклички – „пісенник”, „Місяць-громовик”, „травник” тощо. Ще язичники вважали, що лише у травні лікарські рослини мають чудодійні лікувальні властивості. Їх заготовляли, а подекуди й досі дотримуються цього правила. Все доросле населення вирушало в ліс та на левади, щоб запастися ним на цілий рік.
Русальський, або мавский тиждень
На травень припадає і чимало обрядових дійств, які так чи так пов”язані з поєтичним віншуванням природи. Одне з них – так звані русалії. Воно переважно припадає на кінець травня і початок червня. В основу дійства покладені хліборобські рітуали, що беруть початок з дайбожої пори. В Обрядах простежуються міфологічно-фантастичні уявлення, позначені високою пошаною до природи, її незвіданності. Серед багатьох дійств, що дійшли і до недавного часу, особливо поетичний обряд дівчини-русалки. Юнаки зодягали в пишні шати одну з перевесниць і водили її селом, співаючи русальських пісень. Це був цикл співанок, котрий виконували лише на мавський тиждень.
З цим тижднем пов”язано багато повірь. Вважалося, що потерчатами стають ті діти, які померли на мавський тиждень і котрих не встигли похрестити. Батьки забороняли дітям ходити по квіти і прошкувати через жита, бо „русалки залоскочуть”.
Переважно в травні відзначають „переплавну середу”. В цей день, а він припадає на четвертий тиждень після Великодня, вже можна було купатися в річках та ставках. Батьки відтак „знімали” всі заборони і діти з нетерпінням чекали, коли настане „переплавна середа”. У деяких селах у цей день селяни переганяли через річку своїх корів.
На Україні не було жодного села, де б не відзначали свято краси й молоді. Своєю багатосюжетністю, неповторністю танків і хороводів, пісенних мелодій, вшануванням хліборобської праці, українські веснянки посіли особливе місце серед календарної обрядовості. Якщо грозовий липень утверджується святом Купала, січневі морози – колядками, щедрівками та забавною Меланкою, то травень – останній місяць весни – возвеличується хороводами веснянок та гаївок.
Святки:
2 травня – Івана Старопечерника
У цей день вибілювали полотна на річках.
У цей день садять цибулю.
Це одно з найпоетичніших весняних свят. Юрій, на думку наших предків, був оберігачем свійських тварин. Юрій відмикає ключами землю, випускає тепло, росу, благославляє майбутній врожай. Роса на Юрія вважалась священою. ЇЇ збирали для лікування і охороняли від відьом, використовуючи різні прийоми захисту: чіпляли на воротах, парканах, стайнях гілки свяченої верби, обсипали корів і обійстя маком, малювали дьогтем хрести на воротах, дверях.
У цей день господині готували святковий обід. На столі обов”язково мусили бути молочні страви: гуслянка, мочанка, молочні каші. На Гуцульщині ще ліпили із сиру різні скульптурки – коники, калачики, олені, курочки. У цей день доїли овець і з молока виготовляли сир, що святили у церкви та роздавали бідним.
Юрій на поріг весну приволік.
Сіно до Юрка, а хліб до Ілька.
Коли на Юру дощ та грім, то буде радість людям всім.
На Юрія дощ – на худобу легкий рік.
Коли на Юрія закує зозуля на голе дерево, то буде голодне літо, а як на піст, то буде поліття.
На Юрія мороз – уродить овес.
На Юрія починає співати соловей.
Має бути тепло, тому казали: „На Марка небо ярке, на вулиці парко, а баі в хаті жарко”.
Якщо не зацвіли яблуні – не неврожай
У цей день мешканці Києва збиралися на гулянки, які називалися „маївками”.
Заспіває соловейко – чекай похолодання на три тижні, не заспівав соловейко – не сій гречки і не стрижи овечки.
Багато хрущів – урожай на просо.
З цього дня починали висаджувати розсаду капусти.
З цього дня сіяли боби та горох і називали ще „огірковим днем”.
Весняного Миколая не святкують.
Держи сіно до Миколи – не побоїшся зими ніколи.
На Миколи весняного сади картоплю.
Жінки в цей день збирали лікарські рослини, які мають велику лікувальну силу.
Мокій – цар граду. Його намагалися задобрити молитвами.
Мокіїв день мокрий – все літо буде мокрим
Коли туман – на мокре літо
Це свято не тримається числа, але переважно припадає на травень. Його відзначають на сороковий день після Великодня, і воно має співпасти з четвергом. Згідно з християнським вченням, після воскресіння Христа через сорок днів Бог забрав його на небо, хоч до цього він ходив по землі. Це останній день, коли можна вітатися словами „Христос воскрес!” На цю відзнаку люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, щоб було „по чому Ісусові вилізти на небо”. Такий хліб несли на могилки, щоб востаннє пом”янути померлих. Готували млинці з пшоняного борошна, які називалися „божими онучами”.
Література:
„Місяці зими” Алевтина Волкова. Перлинка. К.:Лелека, 2002.
Від роду до роду. Л.М.Кудріна.Х.:Торсінг, 2002.
Український рік. В.Скуратівський.К.:Веселка, 1996