Вірші та пісні про книги

Пісенька маленьких читачів

С.Михалков

В кожнім домі, в кожній хаті-

У містах і на селі,-

Хто навчився вже читати,

Має книжку на столі.

Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали так багато

Про новий і давній час.

Все ми в книзі знайдемо.

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

Книгу зрозумілую,

Чесну, добру, сміливу

І дівчатка, й хлопчики-

Хочуть всі читать!

І найменшенька дитина,

Що не вміє ще читать,

Ледь колисочку покине-

Просить книжку показать.

В день народження до друга

Доведеться тобі йти,

Гайдара прекрасну книгу

Принеси в дарунок ти!

Все ми в книзі знайдемо.

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру, сміливу

І дівчатка, й хлопчаки-

Хочуть всі читать!

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті-

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму навчать-

Працювати, і учитись,

Й Батьківщину шанувать!

Про книжку

Марія Пригара

Книжка скаржилась Мар”яні:

- Я у тебе не в пошані.

Звідкіля це на мені

Плями сині та масні?

Подивися, от сторінка:

Намальована хатинка,

Під хатинкою маля,

І написано: „ Це я”.

А за дві сторінки далі -

різні звірі небувалі:

сині, жовті, та рябі,

що не снилися тобі.

Люди кажуть: - Ой, чи я ти!?

Як тебе тепер читати?

Скільки ми читали книг,

А не бачили таких!

Бачить-не бачить

Леонід Глібов

Бачить-не бачить,

Чути-не чує.

Мовчки говорить,

Дуже мудрує.

Часом захоче-

Правди навчає,

Іноді бреше,

Всіх звеселяє.

Люба розмова,-

Будемо, діти,

З нею довіку

Жити-дружити.

Хто ж то такая

В світі щаслива,

Мудра, правдива

І жартівлива?

Як не вгадали,

Стану в пригоді:

Річ коротенька-

Книжка, та й годі.

Буквар (уривок)

Валентин Бичко

Є книг багато – радісних, печальних.

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Але одна – книжкам усім начальник,

І звуть її по-простому – Буквар.

Із нього слів не вируба сокира,

Це маленятам кращий в світі дар,

І мова в нім – легка, співуча, щира,

Дитячі душі гріє він – Буквар.

У книги люди, наче бджоли в соти

Дмитро Павличко

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним потри, і в миг

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіших літ.

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов”язки чорних лент!

Благословенна та ясна година,

Коли Буквар до рук бере дитина,

Коли читає „Кобзаря” юнак,

Коли Франка „огромнії сонети”

Підносять дух, коли говорять Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

Збирала Олена (Мамочка)