ОсіньВірші, загадки про школу

Скляренко Элина Олеговна

Вірші

Школа

М.Підгірянка

Школо наша, школо,

Приголуб нас, мила,

Пригорни усіх нас,

Як голуб під крила.

Ти нас всіх научиш,

Як у світі жити,

Як зло обминати,

А добро чинити.

Бджілоньки на квітах,

Дітоньки - до школи,

Там збирають мудрість,

Як мед у полі бджоли.

Перша вчителька

Т.Коломієць

Букварі і читанки,

Парти в два ряди.

Наша перша вчителька

В серці назавжди.

Споришева стежечка,

Стежечка-мережечка,

Що водила нас

Ще у перший клас.

Сонце світлі зайчики

Сипле у шибки.

Кришать крейду пальчики –

Пишуть палички.

Добре нам читається –

Вчителька всміхається.

А як хтось не зна –

Хмуриться вона.

Скільки розгадали ми

З нею загадок!

Скільки прочитали ми

Віршів і казок!

Стороною рідною

Дниною погідною

Йшли через покіс

У багряний ліс.

Наша перша вчителька

Інших науча.

Букварі і читанки

Їм вона вруча.

Споришева стежечка,

Стежечка-мережечка,

Інших перший раз

Повела у клас.

До школи я іду

В.Кленц

Я іграшки сховала

І тихо їм сказала:

- У ящику тепленько,

Ви спить, мої маленькі,

А я книжки складу –

До школи вже іду.

Я вже школяр

І.Гущак

Я підріс. Я вже школяр,

Маю ранець і буквар.

Мама каже: свято в нас –

Я іду у перший клас.

Перше вересня

Н.Забіла

Жовтіє листя на тополі.

Летять у синяві хмарки.

Відкриті навстіж двері в школі –

Ідуть до школи першачки.

З гілок тополь злітає листя,

Кружляє й падає до ніг.

Уперше діти урочисто

Переступають цей поріг.

Школярка

В.Дмитренко

Іде малесенька Галинка,

Маленька мамина перлинка,

В руці портфелик свій несе,

Радіє дівчинці усе.

Навколо гарно, як ніколи,

Бо йде школярочка до школи.

Іде, щоб разуму набратись,

Навчитись думати й писати,

Людей і мову шанувати.

Чи йде, чи над землею лине,

І їй всміхається Вкраїна.

Миколка-першокласник

Н.Кір”ян

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М”яч, перо, граблі, подушку,

На обід м”яку пампушку,

Двох ведмедиків, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук, і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще стільця, стола і парту

І географічну карту,

Трактора, машинку, мило –

Вже й надворі звечоріло.

Сів Миколка, дума думку:

„Чи усе поклав у сумку?”

Кошеня

П.Воронько

Засмутилось кошеня –

Треба в школу йти щодня.

І прикинулося вмить,

Що у нього - хвіст болить.

Довго думав баранець

І промовив, як мудрець:

„Це хвороба непроста,

треба різати хвоста”.

Кошеня кричить:

„Ніколи!

Краще я піду до школи!”.

Правда ж, мамо, я великий?

М.Познанська

Правда ж, мамо, я великий?

Сам взуваю черевики,

Зашнуровую шнурочки,

Сам вбираюся в сорочку,

Сам лице і руки мию,

Сам зачісуватись вмію,

І не плачу я ніколи!...

Скоро вже піду до школи!

Прийде осінь

В.Скомаровський

Прийде осінь. Закурличе

Журавлями в ранній час,

І дзвінок мене покличе

Перший раз у перший клас.

Вересень-школярик

А.Музичук

Виряджа до школи Осінь

Вересня-синочка:

В сорочині із колосся,

У штанцях з листочків.

А картузик кольоровий –

Із барвистих квітів.

За плечима ранець новий

Із кори пошитий.

Книги, зошити – з травички,

Олівці – з стеблинок.

Чепурненькі черевички –

Із гнучких лозинок.

А шкарпетки білі-білі –

з бабиного літа:

іх зв”язали руки вмілі

Дядька Вітра.

.... Ледь зажевріє світанок –

Йде школяр бадьоро.

„Добрий ранок, добрий ранок!”

Він усім говорить.

Загадки

Чистенькі віконця

Сміються до сонця,

Дітоньки довкола,

Наша люба..... (школа)

Біла рілля,

Чорне насіння,

Хто вміє – той посіє,

Хто знає – відгадає.

(письмо)

Не кущ з листочками.

Не сорочка, а зшита:

Не людина, а навчає.

(книжка)

Маю диво на стіні,

Каже „так”, не каже „ні”.

(годинник)