Захист в порядку кримінального судочинства ( ст. 99, 100, 101, 102, 105, 106, 107)
- Автор
- Дата публикации
Ст. [ 99 ][ 100 ][ 101 ][ 102 ][ 105 ][ 106 ][ 107 ]
Єдиною галуззю права, що реально може застосовуватися при вирішенні проблеми насильства щодо жінки - це кримінальне законодавство. Незважаючи на те, що воно, як і інші галузі українського права, має загальний характер, кримінальне законодавство не виводить за рамки своєї дії сімейні та шлюбні відносини. Так, згвалтування буде вважатися злочином, навіть, якщо потерпіла перебуває у фактичних чи юридичних шлюбних відносинах з ґвалтівником. Це одне з небагатьох прогресивних положень кримінального законодавства України.
Однак, шлюбні відносини ні яким чином не враховуються при визначенні ступеню тяжкості злочину. А саме сімейне насильство має поширення серед українських родин. Фактично, неврахування такого моменту, що злочин було скоєно чоловіком, який перебуває з постраждалою жінкою в шлюбі, відсторонює правоохоронну систему України від такої проблеми - як насильство в сім'ї.
Кримінальне право та процес України передбачають ряд каральних дій, кваліфікаційні ознаки яких відповідають за основними ознаками насильству щодо жінки. Відповідальність за такі дії передбачена рядом статей Кримінального кодексу України, докладний аналіз яких дається нижче.
ст.99. Доведення до самогубства
"Доведення до самогубства або до спроби вчинити самогубство особи, що перебуває в матеріальній або іншій залежності від іншої особи, шляхом жорстокого з нею поводження або систематичного приниження їі людської гідності - карається позбавленням волі на строк до п'яти років."
"Доведення до самогубства або до спроби вчинити самогубство внаслідок систематичного цькування та наклепу з боку особи, від якої потерпілий не був у матеріальній або іншій залежності, - карається позбавленням волі на строк до трьох років."
Матеріальна залежність - це повне або часткове існування за матеріальну допомогу винної особи.Інша залежність - залежність службова, шлюбна, та, що випливає з факту проживання на житловій площі винного, залежність підопічного(ї) від опікуна інше.
Жорстоке поводження з потерпілим(ою) - проявляється в діяннях, що спричиняють фізичний біль або створюють нестерпні умови для життя (наприклад, нанесення тілесних ушкоджень, мордування, позбавлення волі, примушення до непосильної праці).
Систематичне приниження людської гідності - полягає в цькуванні, зведенні безпідставних звинувачень, знущанні над честю жінки, образах, наклепах, необгрунтованих припічках по службі інше. Ці дії повинні повторюватись неодноразово — не менш ніж три рази.
Систематичне цькування - багаторазові погрози, образи, переслідування, причіпки.
2 Постанова пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини" від 27 березня 1992 р. №.4
Наклеп — вигадки, що ганьблять іншу особу.
Ганебність вигадок — неправдиві відомості, що принижують честь і гідність громадянина(ки) в суспільній думці з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та людської моралі.
Всі ці дії повинні привести до конкретних дій, наслідком яких стало самогубство чи спроба самогубства.
Підмовлення до самогубства чи посібництво у самогубстві при спробі його вчинення не є караними діями.
ст.100. Погроза вчинити вбивство
"Погроза вчинити вбивство, при наявності реальних підстав побоюватися виконання цієї погрози, - карається позбавленням волі на строк до одного року."
Погроза вчинити вбивство може бути виражена усно, письмово, жестом, демонстрацією зброї тощо, причому як безпосередньо потерпілому(ій), так і через третіх осіб.
Злочин є закінченим з моменту сприйняття загрози потерпілим(ою).
Реальність погрози вбивства встановлюється в кожному конкретному випадку окремо. Але важливим є те, щоб ДІЇ винної особи були спрямовані на погрозу, а не готування до вбивства, що є окремим злочином.
ст.101. Умисне тяжке тілесне ушкодження
"Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років. "
"Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер мучення або мордування, або коли воно сталося внаслідок систематичних, хоч би й не тяжких тілесних ушкоджень, - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
"Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, а також само вчинене особливо небезпечним рецидивістом, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до двадцяти років.
З медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів: фізичних, хімічних, біологічних, психічних.
Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:
а) небезпека для життя;
б) втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій;
в) душевна хвороба;
г) розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;
д) переривання вагітності;
е) невиправне знівечення обличчя.
Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу, через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.
До ушкоджень, що небезпечні для життя належать:
а) ті, що проникають у черепну порожнину, в тому числі й без ушкодження мозку;
6) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа;
в) забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлений головного мозку; забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки;
г) ізольовані внутрішньочерепні крововиливи при наявності загрозливих для життя явищ;
д) ті, що проникають у канал хребта, в тому числі й без ушкодження спинного мозку та його оболонок;
е) переломо-вивих та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг І або II шийних хребців, а також переломи зубовидного шийного хребця; в тому числі без порушення функції спинного мозку;
є) підвивихи шийних хребців за наявності загрозливих для життя явищ, а також їх вивихи;
ж) закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;
з) перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку або за наявністю клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня;
и) закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного мозку, котрі супроводжувались тяжким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових органів;
і) ушкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкіряних покривів чи з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні;
ї) закриті переломи під'язичної кістки, закриті й відкриті ушкодження ендокринних залоз ділянок шиї (щитовидної, паращитовидної, вилочкової у дітей) все за наявності загрозливих для життя явищ;
й) поранення грудної клітки, котрі проникли в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів;
к) ушкодження живота, котрі проникли в черевну порожнину, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів, розміщених в заочеревному просторі (нирок, наднирників, підшлункової залози і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри);
л) закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів заочеревного простору, порожнини таза * все за наявності загрозливих для життя явищ;
м) відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, стегнової і великогомілкової кісток;
н) переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя явищ;
о) ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного кровообігу, жирову чи газову емболію. Всі вони мусять підтверджуватись об'єктивними клінічними даними, результатами лабораторних та інструментальних досліджень;
п) ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, підклубової, стегнової, підколінної артерій чи вен, що їх супроводять.
Ушкодження інших периферичних судин (голови, обличчя, шиї, передпліччя, кисті, гомілки, стопи) кваліфікуються у кожному випадку залежно від спричинених ними конкретних загрозливих для життя явищ;
р) загальна дія високої температури (тепловий і сонячний удар) за наявності загрозливих для життя явищ: термічні опіки ІІІ-ІУ ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла; опіки III ступеня понад 20% поверхні тіла;
опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувались шоком тяжкого ступеня;
опіки дихальних шляхів за наявності загрозливих для життя явищ;
с) ушкодження від дії низької температури, променеві ушкодження та такі, що були отримані в умовах баротравми всі за наявності загрозливих для життя явищ;
т) отруєння речовинами будь-якого походження з перевагою як місцевої, так і загальної дії (в тому числі і харчові токсикоінфекції) за умови, що в клінічному перебігу мали місце загрозливі для життя явища;
у) усі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплектом розладів функції центральної нервової системи, серцево-судинної системи та органів дихання, котрі загрожували життю за умови, що це встановлено об'єктивними клінічними даними.
Не загрозливі для життя ушкодження, що належать до тяжких за кінцевим результатом та наслідками - втрата будь-якого органа чи втрата органом його функції (втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і репродуктивної здатності):
а) під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).
Ушкодження сліпого ока, що привело до його вилучення, оцінюється залежно від тривалості розладу здоров'я;
б) під втратою слуху треба розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли не чує розмовної мови на відстані три - п'ять сантиметрів від ушної раковини.
Оцінка ступеня тяжкості у випадках встановлення наслідку травми органа зору і слуху проводиться відповідно до документів, якими керуються у своїй роботі медико-соціальні експертні комісії (надалі МСЕК);
в) під втратою язика (мовлення) треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих;
Заїкання не слід розуміти як втрату мовлення;
г) під втратою руки, ноги треба розуміти відокремлення їх від тулуба чи втрату ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність);
Під анатомічною втратою руки чи ноги слід розуміти як відокремлення від тулуба всієї руки чи ноги, так і ампутацію нарівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів; всі інші випадки повинні розглядатися як втрата частини кінцівки і оцінюватися за ознакою стійкої втрати працездатності;
д) під втратою репродуктивної здатності треба розуміти втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття та дітородіння (розродження).
При ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція якого була втрачена раніше (до травми), ступінь тяжкості ушкодження встановлюється за ознакою фактично викликаної тривалості.
Душевна хвороба - психічне захворювання (психічна хвороба). До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози).
Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності. Ступінь тяжкості ушкодження, що викликало реактивний стан нервової системи, визначається за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється психіатричною експертизою. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.
Розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менш 33%).
Під розладом здоров'я належить розуміти безпосередньо пов'язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес.
Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів, якими керуються у своїй роботі МСЕК.
Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності належить розуміти таку необоротну втрату функції, котра повністю не відновлюється.
а) в інвалідів стійка втрата працездатності у зв'язку з ушкодженням визначається як у практично здорових людей, незалежно від інвалідності та її групи, за винятком тих випадків, коли інвалідність пов'язана із захворюванням або новим ушкодженням органа чи частини тіла, що були травмовані раніше. У цих випадках розмір стійкої втрати загальної працездатності в зв'язку із одержаною останньою травмою необхідно визначити з урахуванням наявної стійкої втрати загальної працездатності від попереднього ушкодження;
б) у дітей втрата загальної працездатності визначається виходячи із загальних підстав, що встановлені цими Правилами, із зазначенням, що ця втрата настане після досягнення працездатного віку.
Переривання вагітності - ушкодження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких при умові, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок.
Методика проведення експертизи у таких випадках викладена в Правилах проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України N б від 17 січня 1995 р.
Невиправне знівечення обличчя - судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він(вона) визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює чи є це ушкодження виправним або невиправним.
Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.
Коли ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його визначається виходячи з критеріїв, викладених у Правилах; при невиправності нарівні із визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя.
1) В стані необхідної оборони, крайньої необхідності чи при затриманні злочинця (ст.ст.15,16)
2) При лікуванні за згодою пацієнта.
ст.102. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
"Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривале порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров'я без наслідків, зазначених у статті 101 цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або виправними роботами на строк до двох років."
Ознаки ушкодження
середньої тяжкості:
а) відсутність небезпеки для життя;
б) відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;
в) тривалий розлад здоров'я;
г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.
Тривалим належить вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).
Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину, належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%.
Обов'язкове доведення умислу винної особи.
ст.105. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
"Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк."
Кримінальна відповідальність передбачена законом лише за тяжке і середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне необережно. Необережно заподіяні легкі тілесні ушкодження складу злочину не утворюють і кримінальному покаранню не підлягають.
Тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження містять склад злочину тоді, коли особа, яка їх заподіяла, передбачала можливість їх настання, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла Їх передбачити.
Відповідальність за цей злочин настає з 16 років.
ст.106. Умисне легке тілесне ушкодження
"Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк."
"Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених в частині 1 цієї статті, - карається виправними роботами на строк до шести місяців або штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної плати, або громадською доганою."
Ознаки легкого тілесного ушкодження:
а) короткочасний розлад здоров'я;
б) незначна стійка втрата працездатності.
Легке тілесне ушкодженняможе бути таким, що:
а) спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності;
б) не спричинило зазначених наслідків.
Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).
Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%.
Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, - це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.
ст.107. Побої та мордування
"Умисне нанесення у дару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, - карається виправними роботами на строк до шести місяців, або штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної плати, або громадською доганою."
"Ті самі діяння, що носять характер мордування - караються позбавленням волі на строк до трьох років."
Характерна особливість злочину полягає в тому, що дії винного(ої) спрямовані на завдання потерпілій фізичного болю. Такі дії не порушують анатомічної цілісності тканин тіла чи функцій якого-небудь органа, і цим вони відрізняються від тілесних ушкоджень. Шкода здоров'ю заподіюється через фізичний біль. Біль понижує фізичну здатність і силу людини.
Фізичний більможе завдаватись:
а) ударом — одноразовий, раптовий і потужний вплив на тіло людини, що спричиняє фізичний біль;
б) обоями - неодноразові удари, що наносяться водночас одному потерпілому(ій);
в) iншими насильницькими діями — викручування рук, ніг, стискування горла, тощо.
Побої не становлять особливого виду ушкоджень. Вони характеризуються заподіянням багаторазових ударів. Якщо після побоїв на тілі потерпілого(ї) залишились ушкодження, їх оцінюють за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак. Якщо побої не залишили після себе ніяких об'єктивних слідів, судово- медичний експерт відмічає скарги потерпілого(ї), вказує, що об'єктивних ознак ушкоджень не виявлено і не встановлює ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Заподіяння мук - це дії, що спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишання його(ії) в шкідливих для здоров'я умовах та інші подібні дії.
Мордування - це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, діяння термічних факторів та інші аналогічні дії.
!!! Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мук і мордування, тому що це не входить до його(її) компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень.
Цей злочин характеризується умислом винної особи.