Дети для детей: сказка о черепашке Глории

Волшебный мир сказок ценен не только потому, что в него можно погрузиться ради собственного удовольствия и развития творческих способностей. Такие произведения обладают поистине лечебным эффектом и даже помогают сотворить чудо.

Воспитанники специального учебно-воспитательного комплекса «Мрия» – детки, больные ДЦП, которые хотят полноценно жить, творить и развиваться. Именно творчество и фантазии помогают малышам справиться со своим недугом. И они создают сказку.

Сегодня мы предлагаем Вашему вниманию творение Насти Канчуковской о том, что нужно менять мир, который тебе не нравится. И если будет огромное желание, то появятся и друзья, которые помогут осуществиться благородной мечте.

КАЗКА ПРО ЧЕРЕПАШКУ ГЛОРІЮ

Маленька черепашка Глорія народилась на узбережжі океану, у теплому білому піску. Саме в тому місці, де потрапляла вода з річки Замріяного містечка. Черепашка вилупилась з яйця. Так-так! З яйця, як пташка! Але літати наша черепашка не вміла. Вона вміла плавати. Гарно-гарно. А ще вона вміла пірнати. А ще – мріяти! Ось така черепашка Глорія – красуня і розумниця!

Вона пірнала на хвилях, грілась на сонечку, замріяно дивилась на блакитне небо, пухнасті хмаринки, птахів і мріяла, мріяла, мріяла…

Глорія була дуже красивою черепашкою з великими чорними очима, довгою шиєю і надзвичайним панциром. Черепашка з цікавістю слухала розповіді пташок, риб, тварин про світ та його найвіддаленіші куточки.

Вона збирала по маківці життєву мудрість. Чудова хвиля мрій заколисувала Глорію, коли вона потрапляла у воду, що текла з річки Замріяного містечка.

– Що за незвичайна вода і дивні почуття? – думала черепашка.

Замріяна черепашка не могла чути про нечуйність і несправедливість. В такі хвилини вона почувала себе маленькою, безсилою, загубленою, одинокою і нікому не потрібною тваринкою.

- Світ навкруги повний недоліків та несправедливості, - сказала Глорія одного разу. - Один розумний, другий – дурний. Один наїжений, а другий голодний. Один сильний, другий слабкий. Світ не гармонійний. Його треба виправляти, зробити краще. Але сама я не в змозі це зробити.

Ці роздуми почула Морська Зірка, яка прогулювалась з Морським Огірком. Вона прошепотіла Глорії, що черепашка не одна і що Зірка всіма своїми п’ятьма промінцями з Огірком підтримує її. Огірок у підтвердження аж підняв усі свої ворсинки. Але і це ще не все.

Морська течія не залишилась байдужою до мрій і висловлювань Глорії. Вона підхопила друзів у свій підводний танок і понесла у середину великої ущелини серед рифів. Під час цього плавання до них приєднувалось багато істот: різнокольорових рибок, медуз, мушель, дельфінів, тюленів, морських коників, акул, тварин і планктону. Всіх несла течія до головної зали підводної печери, до її володарки Мрії. Так звали русалоньку-чарівницю. Вона поцікавилась, чому вони всі припливли до неї. Почувши відповідь Глорії, Мрія промовила:

- Виправляти світ повинна не одна черепашка, навіть якщо вона дуже мудра. Це повинні робити всі мешканці цього світу. Якщо ви всі завжди будете поважати один одного, у серцях берегти любов, доброту та чесність, то ви всі разом вдосконалите світ. А друзів ви вже собі знайшли!