Поговори со мной, мама (укр.)

Поговори зі мною, мамо

Хіба ж можна, скажете ви, звуки, які видає немовля з перших тижнів життя називати МОВОЮ. А от логопеди вважають, що можна. Звичайно, це поки що нечленороздільні сполучення, які складаються, головним чином, із гортанних і губних звуків. Малюк невтомно вправляється в їх вимовлянні. Але на разі саме такі звуки і вигуки є примітивною формою спілкування дитини з оточуючими. Крім того, вони є підготовчими вправами для майбутніх членороздільних звуків. Сьогодні на наших сторінках розповідь дитячого логопеда про формування мови в дітей.

Що потрібно аби формувалася МОВА?

Для нормального становлення мови дитини необхідно, щоб кора головного мозку досягла певної зрілості, а органи відчуттів (слух, зір, нюх, тактильні відчуття) були достатньо розвинені. Особливо важливим в цьому плані є розвиток мовно-рухового і мовно-слухового аналізаторів. І саме перші роки життя мають вирішальне значення для подальшого розвитку мови. Існує багато факторів, які зумовлюють затримку в мовному розвитку немовляти і дефекти мови дітей більш старшого віку. Більшість із цих причин криються в умовах життя малюків саме перших років життя.

В ранньому дитинстві розвиток мови розділяється на два періоди: підготовчий і етап оформлення самостійної мови.

За короткий час раннього дитинства дитина оволодіває двома типами спілкування: перше півріччя життя - емоційне спілкування; друге півріччя - спілкування на основі розуміння.

В підготовчому періоді закладається основа, на якій у майбутньому будуватиметься мова дитини, формується потреба в спілкуванні, розвиваються голосові реакції, артикуляційний апарат, фонематичний слух, сприймання і розуміння мови дорослого, наслідування звуків і слів.

Спочатку кожне немовля навчається розуміти мову дорослих, які його оточують, і лише потім активно нею користуватися. Тому протягом першого року життя необхідно здійснювати всебічне виховання дитини, впливаючи на зір, слух, емоційну сферу, формуючи рухи.

В лінгвістичному аспекті розвиток мови в період раннього дитинства можна зобразити лінійно: крики - гудіння - лепет - слова.

Від народження до трьох місяців

Цей період характеризується тим, що з перших днів життя малюк ніби тренує свій голосовий апарат. Народжується немовля з готовим мовним апаратом, але не володіє навичками користування ним. Перші спроби в плані навчання ще не є мовою. Це лише рефлекторні звуки, які мають великий вплив на розвиток мови. Такими спробами на початках стають крики. Вони виникають у дитини самостійно, без спонукання зі сторони дорослого. Дитина кричить, коли хоче їсти, відчуває біль тощо. Тобто, за допомогою крику малюк виражає стан свого дискомфорту. При нормальному розвитку в процесі емоційного спілкування крики в дитини поступово "згасають", і на зміну їм приходять гудіння і гуління, які продовжуються від 2-3 до 5-7 місяців.

На цьому етапі важливо в першу чергу розвивати зір і слух. У дитини треба викликати зорове і слухове зосередження: привчати вдивлятися в обличчя дорослого, зупиняти погляд на яскравих іграшках, слідкувати за предметами, що рухаються, прислуховуватися до звучання вашої мови, співу, брязкалець.

Виключно важливе значення має інтонаційна виразність вашої мови. Встановлено, що швидше за все малюк починає розуміти мовну інтонацію і відповідно реагувати на неї. Бідність інтонації негативно впливає на розвиток мови малюка та його емоційний стан. Тому спілкуйтеся з дитям завжди з посмішкою і радістю. Оскільки в немовлят існує виражений інтерес до голосів людей, не дивно, що його власні усвідомлені звуки, як правило, виникають при спілкуванні з іншими людьми: коли дорослий тримає дитину на руках або бавиться з нею.

Приблизно до 1,5-місячного віку дитина починає реагувати на те, що дорослий посміхається або звертається до неї: у малюка виникає "комплекс пожвавлення" - емоційно виражена реакція, до складу якої входять мімічні, рухові та голосові реакції. Малюк посміхається, рухає руками і ногами, перебуває в радісному настрої.

Значення "комплексу пожвавлення" для розвитку мови полягає в тому, що систематична його активізація щоразу викликає голосові реакції дитини. До двомісячного віку під час "комплексу пожвавлення" малюк додає звуки "від себе" і вже час від часу з його ліжечка долинає мелодійний щебет.

На другому місяці життя малюк починає досить часто вимовляти звуки, які схожі на "а", "о", "і". Досить прислухатися, щоб помітити, що в голосових реакціях дитини все чіткіше виділяються тихі горлові звуки, які нагадують агукання, але ще дуже слабо виражене. Ці звуки чуються, як правило, частіше ніж справжні голосні, й надають голосу малюка певного колориту.

Поява голосних і горлових - новий етап у підготовці немовляти до вимови звуків. Малюки, з якими батьки багато розмовляють - "балакучі". Ті, за ким доглядають мовчки, взагалі приділяючи мало уваги, набагато менше люблять "поговорити". Тому, чим більше слів, звернених безпосередньо до нього, чує і сприймає немовля під час спілкування з дорослими, тим більше воно буде практикуватися, коли залишається на самоті.

Звуки, що з'являються в ранньому дитинстві, ці перші голосові вправи, ще не вважаються мовою, але, разом з тим, малюк використовує їх як засіб взаємодії з батьками. Тому так важливо завжди звертати увагу на "мову" малюка, обов'язково відповідати на його спроби "сказати" щось. При цьому мова дорослого повинна бути досить зрозумілою і чіткою, вона характеризується багаторазовим повторенням одних і тих самих фраз та окремих слів із різною інтонацією і силою голосу. Це робиться з посмішкою, радісною мімікою на обличчі.

Своєрідність такого емоційного спілкування полягає в тому, що самі діти не прагнуть до спілкування, воно виникає тільки з ініціативи дорослого. Якщо, схилившись над дитиною, дорослий посміхнеться, то й дитина відповість посмішкою. Таким чином, постійне спілкування з малюком у будь-якій ситуації (годування, переодягання, прогулянка), позитивний емоційний настрій у спілкуванні є необхідною умовою взаємовідносин між матір'ю і дитиною. Відсутність такого постійного емоційного контакту може призвести до тяжких наслідків, що впливатимуть не тільки на розвиток мови, але й на загальний психічний стан. Діти, які відчувають такий "емоційний голод" (так звана "соціальна депривація"), не можуть розвивати свої здібності в спілкуванні і, як правило, пізніше оволодівають мовою.

Від трьох до шести місяців

У другому періоді (від 2,5-3 до 5-6 місяців) у процесі всебічного розвитку дитини голосові реакції починають набувати деякої самостійності. Голосні звуки стають ще більш визначеними і частими. Однак основними звуками, які вимовляє 3-місячна дитина, залишаються все ще горлові. Якщо прислухатися до малюків цього віку, можна переконатися, що вони довго, співучо та емоційно агукають. Але відбувається це лише тоді, коли діти ситі, бадьорі, відчувають емоційний комфорт.

Розвивати агукання дуже корисно. Чому? По-перше, малюк таким чином тренує свій голосовий апарат, готує його до вимовляння більш складних звуків. По-друге, дитина, прислухаючись до власних звуків, проявляє бажання повторювати їх. Спробуйте повільно і лагідно вторити звукам своєї дитини, і у відповідь ви обов'язково почуєте її агукання. Але, як зауважує багато дослідників, не всі звуки, що вимовляє малюк у цей час, відповідають звукам рідної мови. Крім того, у чотиримісячної дитини є свої звуки, які в мові дорослого відсутні, й які маля вимовляє губами і язиком: сопіння, гудіння і чмокання. Таким чином, "мова" дитини ще до середини року містить в собі чималу кількість звуків. Частіше за все діти даного віку вимовляють голосні "а", "о", "й", іноді "і", рідше приголосні "б", "п", "м", "д", "т", "н".

Про гуління та лепет. Вони сприяють розвитку артикуляційного апарату і слухового зосередження. Однак необхідно підкреслити, що, на відміну від крику, гуління та лепет у малюка стихійно не виникають: їх поява зумовлена емоційним спілкуванням із дорослими. Тому цілеспрямований розвиток емоційного спілкування за вашою ініціативою необхідно розпочинати якомога раніше, активно викликаючи і підтримуючи спочатку гуління, а потім і лепет.

В лепеті, який приходить на заміну гулінню, чітко прослуховуються склади, які властиві словам даної мови. Звуки стають членороздільними, дитина оволодіває складами, первинними коренями слів: "ма", "ба", "па" тощо. Порівняно з гулінням, лепет є більш складним видом вправляння в мові, але також носить рефлекторний характер. Тому лепет не служить засобом спілкуванням, а є підготовчим тренуванням для подальшого формування мови. Підтвердженням цьому служить те, що перші звукосполучення у дітей різних народів однакові.

Для розвитку наслідування мовних звуків треба знаходитись у полі зору малюка. Він повинен чути не тільки ваш голос, звуки, слова, але й бачити обличчя. В спілкуванні використовуйте в першу чергу ті звукові комплекси, які маля може вимовити, наприклад: "ма", "ба", "па". Періодично бажано змінювати порядок звуків у вищевказаних складах і поступово додавати нові склади ("да", "на"). Вимовляти звукосполучення необхідно повільно, чергуючи їх з моментами мовчання. Це робимо для того, щоб малюк міг відреагувати на слухові враження, тобто проявити активність при вимові складів.

З метою розвитку лепету, бажано поступово збільшувати кількість повторень одного і того ж складу (2-3 рази і більше), а потім до нього приєднувати й інші склади, які вживаються в одному ланцюжку. Встановлено, що діти частіше починають відтворювати ті склади, які підкріплюються дорослим, тобто повторюються слідом за дитиною.

Вік від двох до шести-семи місяців нерідко відносять до критичних. У цей час проходить так звана первинна соціалізація дитини, суть якої полягає в тому, що дитина робить перші спроби активного контакту з дорослими. Інтенсивно формується психофізіологічна єдність матері з її дитиною. Тому материнські емоції необхідні малюку із самих перших днів його життя. Розлука з матір'ю може призвести до виникнення важкого розладу розвитку, який отримав назву "синдром госпіталізму".

Від шести до десяти місяців

На цьому етапі на мову дитини впливає подальший розвиток зорового та слухового сприймання, рухової функції, виникнення первинної орієнтації в оточуючому світі. Завданнями розвитку мови є продовження вправлянь у розумінні та наслідуванні звуків, звукосполучень, які часто зустрічаються в мові дорослого.

Розуміння мови розвивається, перш за все, в процесі спілкування, під час годування, купання, підготовки до сну. Формування активних дій, вмінь та навичок здійснюється під час догляду за дитиною. Зробіть малюка співучасником того, що відбувається, поступово залучайте його до спільної з вами діяльності. Спільними мають бути розгляд предмету, процес виконання певної дії, спостереження за тим, що відбувається. Наприклад, під час одягання показуйте частини тіла маляти, предмети одягу, називайте їх, акцентуйте увагу на діях, які виконуються з даними предметами.

Необхідно мати на увазі, що розуміння слів, які означають дії, відбувається не відразу. Потрібне систематичне мовне спілкування, і тоді діти навчаться розуміти назви дій, які їх вчать виконувати.

Починаючи з 7-8 місяців, маленька дитина здатна встановлювати зв'язок між предметом і словом, яким він позначається. Як взнати, що таке розуміння вже настало? Ви звернулися до свого малюка: "Це - годинник", він прослідкував поглядом за вами і побачив новий цікавий предмет. Після одного чи декількох показів та називань предмета, дитина без труднощів повертає голову в сторону годинника, коли ви запитаєте її, де знаходиться годинник. Для покращання орієнтації можна піднести предмет до маляти, дати йому в руки. Здатність малюка відшуковувати названі предмети очима свідчить про те, що він починає розуміти значення слів. Орієнтування в навколишньому, розуміння назв предметів варто викликати шляхом впливу на зір, слух, тактильні відчуття. Тому бажано використовувати яскраві, різнокольорові іграшки, особливо ті, що видають різні звуки, виготовлені з матеріалу різної фактури, по можливості із запахом.

Розвиток розуміння слів, які означають імена дорослих чи інших дітей, можна проводити за допомогою гри в "хованки". Ця гра розрахована на активізацію уваги дитини, коли її запитують "Де Саша? Куди подівся Ваня?" тощо. При появі дитини, яка заховалася, необхідно неодноразово називати її ім'я. Проводити гру бажано з великим емоційним підйомом, змінюючи інтонацію голосу.

Для розвитку розуміння та наслідування рухів проводяться ігри "Лади-ладусі", "До побачення", "Дай ручку". Бажано не тільки розповідати, але й супроводжувати слова діями дитини: брати її долоньки і плескати, а потім спонукати до самостійної діяльності.

До дев'яти місяців більшість малюків вже наслідують дорослих і вимовляють за ними окремі звуки і склади. Як правило, ті малята, які навчилися розуміти окремі слова, добре наслідують їх.

Від дев'яти місяців до року

Розвиток мови в цей час є найважливішим завданням: необхідно розширювати розуміння назв предметів, простих рухів і дій, розвивати лепет, наслідування різних складів і словосполучень; вчити оволодівати першими активними словами: "мама", "баба", "тата" та ін. На розвиток мови в цьому періоді великий вплив має формування різноманітних взаємовідносин малюка з дорослими і дітьми та розвиток дій із предметами.

Активна мова виникає ще в ранньому віці на основі наслідування мови дорослих. Спочатку відтворення почутих звуків у малюка не точне, тому що для нього важливим є не стільки повторити кожний окремий склад, скільки відтворити слово в цілому. Тому поки що важлива не чистота вимови слова, а потреба повторити почуте. Це дуже важливо для подальшого розвитку малюка.

Після дев'яти місяців багато дітей можуть виконувати словесні доручення дорослих. Це означає, що вони розуміють не тільки окремі слова, але й прості фрази. Вони ще не можуть підтримувати з дорослими діалог, але проявляють вміння і готовність за словесною інструкцією робити певні прості дії, а це свідчить про те, що вони достатньо добре орієнтуються в оточуючому середовищі, проявляють кмітливість, радіють спілкуванню з батьками.

Як тільки дитина навчиться легко виконувати доручення, можна запропонувати їй зробити дві послідовні інструкції, наприклад: "візьми чашку і постав її на стіл".

При систематичних заняттях із малюком в одинадцять місяців він зможе відповісти на запитання голосом. Якщо запитати, як подає голос собачка, більшість дітей цього віку радісно відповідають "гав-гав". Це важливий момент у розвитку мови малюка: з цього часу він може підтримувати розмову про предмет, якого немає поруч, але який дитина колись бачила раніше. Якщо в мовному розвитку малюка відсутні видимі зрушення, то необхідно потурбуватися про багаторазові вправи. Бажано більше спостерігати за тваринами та птахами, вголос називаючи звукосполучення "гав-гав", "няв-няв", "гулі-гулі" і таке інше. Весело і доброзичливо стимулюйте спроби малюка повторювати за вами названі звукосполучення. Пам'ятайте, що слова швидше засвоюються дитиною тоді, коли дорослому вдається включити їх при виконанні дитиною цікавих дій, а саме, під час годування птахів, кошенят, цуценят тощо.

Важливою ланкою при переході від грудного до раннього віку є поява перших слів. Це відбувається здебільшого між десятим і дванадцятим місяцями життя дитини. Малюк починає вживати ті слова, які використовує дорослий у спільних діях із ним. Деякі малюки вже в десять місяців користуються 1-5 словами, до одинадцяти місяців їхня кількість збільшується до 3-6, а до дванадцяти - 7-16 слів. Особливістю перших слів дітей є їхня багатозначність. Наприклад, комбінація букв "ака" може означати і цукерку, і цукор, і ягоду.

Будь-які прояви мови в дитини необхідно заохочувати. Але не примушуйте її що-небудь сказати чи повторити. Краще уникати слів "скажи", "повтори", тому що на такі прохання у малюка може виробитися негативна реакція. Рекомендуємо замінити їх відповідними запитаннями чи фразами "відгадай, що це".

В зв'язку з тим, що мова малюка розвивається по наслідуванню, велику роль в її формуванні відіграє чітка, уповільнена, граматично і фонетично правильна мова дорослих.

Не спотворюйте слова, імітуючи дитячу мову

Перші спроби малюка заговорити часто батьки вважають милими і ніжно відповідають на них, наслідуючи дитячий лепет. Проте це може шкідливо вплинути на мовний розвиток дитини. Коли батьки повторюють помилки свого чада, вони закріплюють неправильну мовну навичку. Це може призвести до проблем із мовленням, а також вплинути на стосунки з оточуючими. Такі діти в результаті часто тримаються осторонь, вони є боязкими, невпевненими і уникають ситуацій, в яких можна виставити себе на посміховисько. Те, що маленькі діти неправильно вимовляють слова, є нормальним явищем, і необов'язково їх постійно виправляти. Тому важливо говорити до них правильною мовою і пам'ятати, що вони розумні й здатні навчатися.

О.М.Антоневич, логопед.

Моя дитина. 1-й рiк життя