Муж во время родов: дань моде или природная потребность матери и ребенка (укр.)

Чоловік під час пологів: данина моді чи природна потреба матері й дитини

Навіщо брати чоловіка на пологи, аби мати додатковий клопіт, коли він знепритомніє?!" - ревно вигукує більшість акушерів-гінекологів. Правда, на противагу їм чимало лікарів-новаторів сьогодні схвалюють так звані спільні пологи. То як бути: потрібен чоловік при народженні дитини чи ні, цікавляться часто вагітні. У такій серйозній справі не повинно бути чітких рамок, а отже, і однозначної відповіді. Адже пологи - глибоко індивідуальний процес, тому розумно давати пораду конкретній подружній парі, а не широкому загалу. До того ж батько, який бажає бути свідком народження рідної дитини, обов'язково має пройти психологічне тестування. Доведено, що в момент появи на світ малюка чоловік на підсвідомому рівні стає на позицію дитини, ніби вдруге переживає власне народження. І якщо воно мало певні ускладнення, пологи дружини можуть завдати чоловікові чергової психологічної травми.

Також важливо подружжю попередньо попрацювати із компетентним психологом, причому перинатальним, який підготує і матір, і батька до спільних пологів. Бо успіх останніх залежить від єдності учасників (лікаря, роділлі і її чоловіка). Під час пологів вони повинні бути дружною командою, у якій всі за: акушер не протистоїть присутності батька і члени подружжя єдині у своєму бажанні. І в жодному разі чоловік не повинен зважуватися на цей серйозний крок, виконуючи забаганку дружини "доведи, що мене кохаєш" або з метою задовольнити власну цікавість (як там усе відбувається), або тільки тому, що нині це "круто". Це бажання має визріти у свідомості майбутнього батька, щоб він ішов на пологи не глядачем (це - не цирк і не шоу), а помічником дружини із мотивацією на зразок: "Я хочу, бо розумію, що потрібен тобі, люба".

Якщо жінка іде на пологи працювати, то чоловік тим більше. Адже ту допомогу, яку може надати любляча людина в ситуації непередбачуваній, дуже тривожній і відповідальній, не зрівняти ні з чиєю. Володіючи природними методами знеболення, спеціальним масажем, чоловік допомагає дружині розслабитися, пройти перший період пологів (перейми) із мінімальними больовими відчуттями. Саме на цьому етапі він найпотрібніший. Чоловік повинен також уміти застосовувати підручні засоби, котрі пара бере із собою для пологів (наприклад м'яч), допомагати дружині у виборі оптимальної пози. На другому етапі (в пологовому залі), коли проходять потуги, батько може тримати роділлю за руку, витирати піт із обличчя, давати воду, та найголовніше протягом усіх пологів - психологічна підтримка.

І розповіді про те, ніби чоловікові треба надавати першу допомогу, коли народжує дружина, для мене звучать, як міф. Бо за чотирирічну практику нашого центру ми не стикалися із подібними випадками, навіть були у нас батьки, які власноруч зі згоди лікаря перерізали пуповину, на очах яких дитина народжувалася за допомогою кесаревого розтину. І кожен чоловік потім розповідав, наскільки це був важливий етап у його житті, що в момент народження малюка почувався найщасливішим у світі. Такі батьки після пологів щиро дивуються, як жінка може народити самостійно. Але зважте, що всі ці чоловіки пройшли повну підготовку і були повноправними учасниками пологів.

Погано, якщо батько бажає допомагати матері при народженні дитини, а дружина проти. Звичайно, не треба йти проти її волі: дійсно багато жінок справляються самостійно і не шкодують про це. Та варто знати, наскільки сильну підтримку отримує малюк при народженні, коли тато й мати разом. Дитина дуже тонко відчуває оту єдність батьків і, незважаючи на знервованість матері, не протистоїть пологам, нормально проходить пологовими шляхами, бо чує рідні знайомі голоси, відчуває тепло дужих батькових рук, які доторкалися до нього (малюка) під час вагітності, а тепер заспокоюють матір.

Оксана НАУМИЧ,

директор Центру свідомого батьківства.

Газета "Ваше здоров'я"