Ліна Костенко - Чайка на крижині

В цьому році зима не вдягала білої свити.>>

Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.>>

Пошукала, поплакала... Що ж робити? -->>

Бідувала в старій із торішніх зів"ялих трав.>>

>

Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.>>

Сперечалася з морем, несла сум"яття вітрів.>>

Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,>>

Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.>>

>

Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.>>

Лід кришився, б"ючись об каміння берегове...>>

І нарешті по Одрі -темній, широкій ->>

На останній крижині самотня чайка пливе.>>

>

- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?>>

Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.>>

А крижина тонка. А крижина майже прозора...>>

Ну, а що, як її підмиє вода весняна?>>

>

Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?>>

затріщить і відломиться... Піде вода кругами...>>

- Дивна людино! Я ж маю крила,>>

Нащо крилатим ґрунт під ногами?>>