7 способів виховати дитину, яка не боїться помилятися

7 способів виховати дитину, яка не боїться помилок, критики і не буде вам брехати, читайте в нашій статті.

Це називається адекватною самооцінкою. Бажано, щоб самооцінка була адекватною, сумірною, стійкою і не коливалася від легкого вітерця. Тобто необережного або навмисно критичного слова інших людей.

Самооцінка - це здатність людини оцінювати себе, свої якості, і, спираючись на цю оцінку, розвиватися і жити. Правильна самооцінка дозволяє помилятися і не страждати від безглуздого почуття провини.

Замість цього - отримувати досвід. Адже без помилок живуть тільки боги. Виходить, ще одна особливість адекватної самооцінки - її реалістичність.

Добре б, щоб ми не загравалися в богів, які не помиляються і нічого не бояться. І щоб дітям цю гру не підсовували.

Але не всі сім'ї розуміють самооцінку. І починають старанно хвалити дитину, говорити, що все у неї виходить краще за всіх, куди іншим!

Батьки, які вирішили (або так само пішло) всіляко звеличувати здатності дитини в усьому, за що б не бралася, не бачать за всім цим самої дитини. Проблеми, тривоги, почуття, переживання просто ігноруються.

Ось звідки беруться тридцятирічні хлопчики і дівчатка, ображені на долю за те, що вона не прийшла і не дала їм все, що повинно належати їм по праву свого таланту чи зверхності.

І похвала не допомогла їм виробити адекватну самооцінку.

7 способів виховати дитину з адекватною самооцінкою

Що ж допомагає і що потрібно дійсно робити, щоб виховати дитину з адекватною самооцінкою.

Взяти відповідальність за своїх дітей

Так, рішення приймаєте ви,а не вони.Поки ми батьки, як не крути, що не радься з дітьми, ми і тільки ми робимо вирішальний вибір.

Йти в цю школу або в ту? Розбиратися з учителем або спустити на гальма? Рішення приймаємо ми. Немає нічого гіршого, коли батьки намагаються в цих рішеннях спиратися на дитину:

1. «Ми не змогли з нею впоратися, тому вона не ходить в садок».
2. «Ми розлучилися, тому що так було краще для дітей».
3. «Ми не розлучилися, тому що дочка чоловіка дуже любить».
4. «Я не можу її укласти спати, вона не хоче».
5. «Ми не можемо відібрати в неї планшет, це закінчується слізьми».

Ось як звучить небажання батьків визнати свою відповідальність і нести її. Ні, дорогі мої:

• Ваша дитина не ходить в садок, тому що ви так вирішили.
• Ви розлучаєтеся, тому що ви так вирішуєте.
• Ви не розлучайтеся тому, що ви, а не діти приймають таке рішення.
• Ви не можете вкласти дитину спати, тому що чогось не бачите, не розумієте, не можете знайти підхід, а не тому, що дитина не хоче.
• Ви не відбираєте у дочки планшет, бо не знаєте, як втішити її і не хочете виглядати в її очах поганою.

І головне, чому доводиться вчитися батькам, які піклуються про самооцінку дитини, - приймати відповідальність за свої рішення, навіть якщо вони «непопулярні», навіть якщо через кілька років діти вам їх пригадають, навіть якщо ви розумієте, що помилилися.

Ось вона - база для дитячої самооцінки. Світ безпечний. Тому що батьки знають, що робити.

Вчитися цікавитися своїми дітьми, а не тільки їх успіхами

Багато років тому педагог Симон Соловейчик написав книжку «Педагогіка для всіх». Прекрасну книжку. Можна кожен день читати на ніч. Дуже надихає, опускає на землю і приводить до тями - потрійний ефект.

Цікаво, що її читачі діляться рівно на дві категорії: ті, хто книгу захлинаючись читають, і ті, хто через десять сторінок кажуть: «Одна вода, нічого конкретного».

Я б пояснила це так: першій категорії читачів цікаво з дітьми. Навіть якщо вони іноді занадто за них переживають. Другій - діти не цікаві. Навіть власні. Так буває.

Дітям, щоб рости впевненими в собі, потрібно відчувати, що ними цікавляться.

Не просто переживають за них ( «Що у тебе болить? Ти здоровий? У тебе які оцінки сьогодні? Хто ця Маша з першого під'їзду?»).

А цікавилися ними ( «Що ти читаєш? Що думаєш про нову серію такого-то серіалу? Коли тобі сумно?»).

Нашим дітям для гарної самооцінки потрібно те ж, що і нам самим.

Якщо ті, з ким ми живемо поруч, з ким працюємо, не цікавляться нами, нашими думками, просто не базікають з нами про всяке, нехай і потроху, ми сумуємо і наша самооцінка падає.

Перестати робити зауваження, як би не було складно

Про шкоду критики для самооцінки будь-якої людини, а дитини особливо, скажу так - про це вже навіть бабусі біля під'їзду в курсі і діти в середній групі дитячого садка.

Всі про це знають, але втриматися дуже важко. Ми просякнуті критикою, ми в ній виросли.

Радянська культура - культура коригуюча, виправляюча. Держава точно знала, як треба.

Так і пішло з тих пір: «Горб, посміхаєшся, чому без змінного взуття, нічого самі не можете, погано працюєш, погано відпочиваєш, погано їси, зовсім не їси, занадто товстий ...».

Тільки встигай ухилятися. Нашим дітям дістається через просте правило: отримав сам - передай іншому.

Ми, дорослі, і самі живемо під цим градом критики з усіх боків. А якщо ми вже батьки - град посилюється.

Постійна критика і зауваження на адресу дитини швидко вбивають в ній будь-який інтерес і вселяють страх помилки.

Вчити дитину помилятися і цінувати помилки

Дитина все робить вперше, у неї немає досвіду. Вона отримує його, постійно помиляючись.

Якщо ми хочемо, щоб вона була упевненою в собі і не трясся від страху перед помилками, потрібно підтримувати її тоді, коли у неї не виходить.

Ви встаєте з нею поруч, і в різному віці це означає різне:

• для дворічної дитини - іноді досить просто взяти її руки в свої;
• для п'ятирічної: запитати, чи хоче вона, щоб ви допомогли;
• для семирічної - допомогти зрозуміти, що саме не виходить;
• для 12-річної - бути поруч, щоб підтримати, коли покличе.

Хвалити за те, що дитина зробила, а не за те, що вона краще когось

Коли помилки не підбадьорюються або заперечуються ( «Ти не можеш цього не зрозуміти, ти просто не хочеш розуміти»), а досягнення звеличуються як най-най з най-най, є ризик виростити короля без королівства.

Тобто людину, яка буде несвідомо намагатися з усіх сил утримувати почуття своєї переваги над іншими.

Це як раз ті дивні історії, коли людина хоче більшого і ніби все у неї є для того, щоб цього більшого досягти.

Але вона топчеться на місці, нічого не робить і лише критикує успіхи далеко не таких розумних і талановитих, але активних і сміливих людей.

Так ось. Якщо хочете дитині добра, хваліть її не за те, що «у інших дітей ніколи так не вийде», а хваліть за те, в чому вона перевершила саму себе, за те, що вона навчилася робити краще.

Вірити дітям, навіть коли вони брешуть

Запитайте дорослих, у яких були хороші відносини з батьками і яким багато чого в житті вдалося зробити, за що вони вдячні своїм батькам.

І ви почуєте: за те, що вони мені вірили і довіряли. Навіть тоді, коли цього робити, здавалося б, не слід було.

Батьки часто переживають, що діти багато брешуть, деякі маніакально вимагають від дітей говорити правду і тільки правду.

Ось що пише Олександр Нілл:

"За майже 40 років моєї роботи я жодного разу свідомо не збрехав учням, так ніколи і не відчував подібного бажання. Втім, це не цілком вірно, тому що одного разу я збрехав міцно.

Дівчинка, нещаслива історія якої була мені відома, вкрала фунт. Троє хлопчиків - шкільний комітет по крадіжках - бачили, як вона купувала морозиво і сигарети, і влаштували їй перехресний допит.

"Цей фунт мені дав Нілл", - стверджувала вона. Хлопчики привели її до мене: "Ти давав Ліз фунт?" Нашвидкуруч оцінивши ситуацію, я невимушено відповів: "Ну так, давав".

Я знав, що, якби я її видав, вона вже ніколи б не повірила в мене.

Я повинен був підтвердити, що я до кінця на її боці. Я впевнений, що, якби її сім'я була чесною і вільної, така ситуація ніколи б не виникла.

Я збрехав навмисне - з лікувальною метою, - але ні в яких інших обставин я не смію брехати".

Залишайтеся на стороні своїх дітей до кінця

Бути до кінця на стороні своїх дітей - ще одна важлива батьківська властивість, яка допомагає дитині вирости впевненою у своїх силах людиною.

Бути до кінця на стороні своїх дітей - значить бачити їх, розуміти їх, знати, що в дітях, як і в кожному з нас, живуть різні почуття, що вони, як і інші люди, можуть злитися, можуть бути несправедливі.

Знати все це, але все одно залишатися на їхньому боці. Як би це не було важко.

Тепер ви знаєте 7 способів виховання дитини, яка не боїться помилятися та не бреше батькам.

Источники

Автор статті Віта Малигіна, https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog/posts/1213530405509892

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Есть мнение: почему взрослые не понимают детей

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Умные мысли для школьников: почему учиться - это круто

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 8 правил перелета с ребенком в Wizz Air