В перший клас без нервів: директор школи про те, як пережити адаптацію батькам першачків

Директор київської СШ 148 Сергій Горбачов у фейсбук-групі «Батьки SOS» поділився своїм враженням від того, як мама першокласниці вирішила забрати дитину зі школи на третій день навчання.

Ви теж з будь-яких причин хвилюєтесь за свого першачка? Вважаємо, порада Сергія вам допоможе.

Батьки, не ухвалюйте рішення «на емоціях»: це дуже шкодить дітям. І звертайтеся з будь-яким питанням чи проблемою, насамперед, до вчителя.

Сьогодні, після фактичних двох днів навчання — приходить мама першокласниці забирати документи. Звісно, запитую: у чому справа, що сталося?

— Я не буду розповідати, просто віддайте документи!!!

— Документи, звичайно, віддамо, коли принесете гарантовану довідку про те, що дитина буде навчатися в іншій школі. Але маю знати, що сталося: бо коли мати на третій день навчання забирає дитину зі школи — це надзвичайний випадок, який потребує розуміння, щоб виправити проблему.

Врешті-решт, після довгих вмовлянь, таки розповідає. Виявляється, причини три:

Причина 1. Помилилися в імені дитини у бейджику, які зробили для першокласників, і не відразу виправили. Звичайно, неприємно, це наша провина. Вибачився і запропонував тут же виправити і надрукувати виправлений бейдж. — Ні, не треба.

Причина 2. Діти поки що вільно розсідаються по місцях, кому з ким сидіти за партою. Зараз вчитель придивляється до цього, враховуючи побажання дітей, батьків та стан зору дитини.

Дочку цієї мами інша мама запитала, чи не хоче вона пересісти, бо донька скаржниці сіла поруч з подругою іншої дитини (а ті хочуть сидіти поруч).

Краще, звичайно, якби інша мама звернулася не до дитини, а до вчителя — але вже так сталося. Мама, яка приходила до мене, нажаль, влаштувала «розборки» у класі при дітях.

Це обов'язково — скандалити з іншими батьками при дітях, коли можна знайти спокійне рішення, і розсадити дітей з урахуванням побажань вчителя та батьків?

Причина 3. Вчителька, виявляється, нічому не може навчити дітей, бо молода та не вміє «поставити батьків на місце». Що тут можна сказати: аргументований такий висновок на третій день у першому класі, коли попереду - ґрунтовне знайомство та спільне шкільне життя.

Врешті-решт порадив мамі заспокоїтися, та спробувати зрозуміти ситуацію.

Цю пораду мама сприйняла як образу та вибігла з кабінету з погрозами, що буде скаржитися на інших батьків (?) та на мене.

Скарга - то таке, переживемо...

А от дитину насправді шкода: таким ставленням мама зробить її шкільні роки безперервною низкою скандалів: всі їй будуть «не такі».

Моє побажання батькам: трохи спокою, трохи взаємної поваги, трохи розуміння, що адаптація дітей - справа непроста. І все буде добре. Гарного і спокійного нам всім навчального року.