Київ для бездоглядних дітей

Проблема дитячої бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх давно стала приводом не тільки для різноманітних матеріалів у мас-медіа, заворушень в суспільстві, а й таких, начебто радикальних заходів, як президентських указів та урядових рішень, які мали на меті запобігти негативним проявам у дитячому середовищі. Однак насправді практично всі турботи цієї сфери лягають на плечі місцевих органів влади та їхніх підрозділів, що опікуються соціально незахищеними групами населення.

Київ не виняток. Велике місто має захищати своїх дітей, навіть якщо діти самі винні в тому, що лишилися без батьківського опікування. Звісно, повністю їхню вину в жодному випадку не слід вважати власною, але соціальна поведінка закладається з дитинства, тому психологи не схильні завжди шукати причину в дитячому оточенні. І це прекрасно розуміють працівники соціальних закладів столиці, які в першу чергу ставлять собі за мету повернення дітей до своїх родин, а не перевиховання власними силами.

Якщо ж говорити про першопричини кризи, точніше, превентивні шляхи до поліпшення ситуації, то не можна не згадати затверджену Президентом Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки, яка передбачає заходи для зменшення негативних проявів серед дітей шляхом раннього виявлення неблагополучних сімей, забезпечення захисту прав та інтересів дітей з таких сімей, пошук нових форм підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих умовах. На жаль, чи то програма виписана недосконало, чи нових форм підтримки дітей не знайдено, але факт лишається фактом – кількість бездоглядних дітей більшає.

Навіть у Києві, де загальний рівень соціального захисту на порядок вищий, аніж в інших містах. Втім, тенденція дуже показова – за 2004 рік в притулку для неповнолітніх Служби у справах неповнолітніх Київської міської державної адміністрації перебували 1 тисяча 292 вихованці (986 хлопчиків та 306 дівчат) і з них 792 дитини – фактично більше 60% - мешканці різних регіонів України. Киян серед бездоглядних дітей лише одна п’ята частина! До речі, найбільше дітей у київських притулках – із Закарпаття, що теж насправді тенденційно.

Саме тут ми повертаємося до першопричин. Якщо вивчити документи Служби у справах неповнолітніх Київської міської державної адміністрації, то можна виявити принаймні те, що 550 дітей з притулків – з неповних сімей, 470 дітей з повних родин і лише 233 – сироти або такі, що позбавлені батьківської опіки та піклування. Аналіз свідчить, що діти, які потрапляють до притулку неповнолітніх, як правило, зростають в родинах, де батьківське піклування присутнє, але є неналежним. Такі батьки не займаються вихованням своїх дітей, зловживають алкоголем чи наркотиками, ведуть аморальний спосіб життя, зрештою, просто не створюють нормальних умов для зростання дітей. Гірше, коли в деяких випадках батьки самі виштовхують дітей на вулицю заробляти гроші жебракуванням чи крадіжками.

Те, що діти потребують захисту – аксіома. Але якого? На прикладі Києва, де крім міських соціальних служб працює два державних притулки, чітко видно, який захист насправді потрібен дітям. З тієї самої кількості – 1 тисяча 292 дитини – майже половина (511 дітей) повернено у сім’ї, 300 дітей влаштовано у спеціальні заклади освіти для тих, хто потребує соціальної допомоги та реабілітації і ще близько 70 – влаштовано чи повернено у загальні заклади освіти. І лише 304 вихованця залишили притулки самостійно.

Дуже вагомою проблемою лишаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Це психологічно найважчий тип дитини, який дуже тяжко піддається соціальній реабілітації, тим більше що для надання їм допомоги їх треба знаходити. З цією метою в Києві проводяться постійні загальноміські рейди, такі як «Канікули», «Діти вулиці», «Ялинка», «Берег» та інші. В цілому за рік такі рейди виявляють до 500 (зокрема, минулого року – 480) дітей-сиріт та позбавлених батьківського нагляду, які потому проходять реабілітаційні курси в міських центрах соціальної допомоги дітям – таких у столиці близько десяти. До речі, кожна п’ята дитина, виявлена у подібних рейдах – не з Києва.

Крім того, з минулого року в територіальній громаді міста Києва реалізуються соціальні програми, спрямовані на соціальну підтримку та допомогу дітям, підліткам, молоді кризових категорій, а головне – на раннє виявлення дітей з неблагополучних сімей та проведення профілактичної роботи в цьому напрямку. За останній рік в столиці працівниками соціальних служб поставлено на облік майже 400 неблагополучних родин, в яких проживає 680 дітей.

Паралельно з такою роботою, в місті розвинена система клопотань – служби у справах неповнолітніх подають до органів внутрішніх справ відповідні подання на позбавлення батьківських прав у випадках серйозного нехтування батьківськими обов’язками. З майже 160 таких позовів половину місто задовольнило. Можливо, роботи ще багато, але Київ дуже добре розуміє, що навіть у масштабах міста відсутність нормально розвинених дітей означає відчутність майбутнього.