Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції у дітей

Автор
Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції у дітей

НАКАЗ N 740,1030,4154,321,614а 23.11.2007

м.Київ

Про заходи щодо організації профіла-ктики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

ІНСТРУКЦІЯ про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям

2.1. Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції у дитини, народженої ВІЛ-інфікованою жінкою, проводиться згідно з Інструкцією про порядок здійснен-ня профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, затвердженою цим нака-зом.

2.2. Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції у дитини без перинатального контакту з ВІЛ за наявності клінічних ознак, лабораторних проявів імуносуп-ресії та епідеміологічних показань проводиться шляхом визначення антитіл до ВІЛ у зразку венозної крові на підставі позитивного результату ІФА, який під-тверджується методом імунного блоту.

Клінічні ознаки (симптоми та синдроми), які потребують скерування ди-тини для обстеження на ВІЛ-інфекцію:

1) високоспецифічні (переважно зустрічаються у ВІЛ-інфікованих ді-тей):

 пневмоцистна пневмонія;

 кандидоз стравоходу;

 позалегеневий криптококкоз;

 інвазивна форма сальмонельозу;

 лімфоїдно-інтерстиціальний пневмоніт;

 оперізувальний лишай з локалізацією в кількох дерматомах;

 саркома Капоші;

 лімфома;

 міжфокальна енцефалопатія, що прогресує;

2) специфічні (частіше зустрічаються у ВІЛ-інфікованих дітей):

 важкі бактеріальні інфекції, особливо повторні;

 персистуючий або рецидивуючий кандидоз ротової порожнини;

 двобічне збільшення слинних залоз;

 генералізована персистуюча лімфаденопатія;

 гепатоспленомегалія;

 персистувальна та рецидивна лихоманка;

 неврологічні дисфункції ( спастична нижня діплегія, спастична тет-раплегія, мозочкова симптоматика тощо);

 персистувальний генералізований дерматит, що не відповідає на стандартне лікування;

3) часті (однаково часто зустрічаються як у ВІЛ-інфікованих так і у ВІЛ-негативних дітей):

 хронічний або рецидивний отит, який супроводжується виділенням з вух;

 персистувальна або рецидивна діарея;

 важка пневмонія;

 туберкульоз;

 бронхоектази;

 затримка фізичного та нервово-психічного розвитку;

 важке виснаження.

Лабораторні ознаки імуносупресії:

- зниження рівня CD4-лімфоцитів, визначених методом проточної цито-метрії з урахуванням вікової норми;

- порушення інших ланок імунітету, виявлене лабораторно.

Епідеміологічні показання для скерування дитини для обстеження на ВІЛ-інфекцію:

- трансфузія препаратів крові, інфікованих ВІЛ;

- ін’єкційне вживання наркотичних речовин;

- випадкове травмування голками для ін’єкцій;

- зґвалтування чи наявність небезпечних статевих контактів.

2.3. Обстеження дитини на ВІЛ-інфекцію призначає лікар-педіатр, сімей-ний лікар, дитячий інфекціоніст або спеціаліст педіатричного профілю, який виявляє в дитини відповідні показання.

2.4. При отриманні позитивних результатів обстеження на ВІЛ-інфекцію у дитини старше чотирнадцяти років рішення про надання інформації щодо її ВІЛ-статусу батькам або законному представнику приймає пацієнт. У цьому разі за згодою дитини після з’ясування обставин її життя може залучатися міждисциплінарна команда.

Надання інформації про ВІЛ-статус дитини старше чотирнадцяти років її батькам або законному представнику обмежується у випадках, якщо це може зашкодити інтересам, здоров’ю або подальшому лікуванню дитини. Відповідне рішення міждисциплінарної команди обґрунтовується та вноситься до медичної карти.

2.5. Дотестове та післятестове консультування проводиться у відповідно-сті до діючого клінічного протоколу.

2.6. При отриманні позитивних результатів обстеження на ВІЛ-інфекцію дитина скеровується до Центру профілактики і боротьби зі СНІД. Стаціонар-ним хворим, які перебувають у важкому стані, консультація лікаря-педіатра (дитячого інфекціоніста) Центру профілактики і боротьби зі СНІД забезпечу-ється безпосередньо у відділенні, де перебуває дитина.

2.7. Остаточний діагноз ВІЛ-інфекції встановлює лікар-педіатр (дитячий інфекціоніст) Центру профілактики та боротьби зі СНІД.

2.8. Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції здійснюється на підставі позити-вних результатів обстеження на ВІЛ (пункта 2.1 і 2.2 цього розділу) та клініко-імунологічних даних у відповідності до діючої національної класифікації ВІЛ-інфекції у дітей.

2.9. Визначення імунологічної стадії хвороби проводиться шляхом дослі-дження зразка венозної крові дитини методом проточної цитофлуориметрії в лабораторіях, які мають акредитацію для обстеження ВІЛ-інфікованих.

2.10. За призначенням лікаря-педіатра (дитячого інфекціоніста) Центру профілактики та боротьби зі СНІД для встановлення діагнозу використовується визначення вірусного навантаження. //triton.moz.gov.ua